Основи економічної теорії

г) монопсонія.

8.Ринок існує:

а) там, де споживачі виявляють свої потреби і бажання;

б) коли рекламуються товари;

в) там, де торговці будують магазин;

г) там, де продавці і покупці обмінюються товарами та послугами.

9.Яке визначення попиту є правильним і найбільш повним:

а) попит – це потреба у якомусь продукті;

б) попит –це поєднання(комбінація) ціни і кількості продукту, яке зображується окремою точкою на кривій попиту;

в) попит – це платоспроможна потреба;

г) попит – це нужда.

10.Величина попиту змінюються відносно ціни обернено, тоді як величина пропозиції:

а) змінюється прямо;

б) завжди не залежить від ціни;

в) змінюються обернено;

г) всі відповіді неправильні.

11.У чому полягає суть закону попиту:

а) виражає інтереси виробників товарів і послуг;

б) відповідає інтересам найбідніших верств населення;

в) при незмінності інших параметрів зниження цін веде до відповідного зростання величини попиту і навпаки.

г) при незмінності інших параметрів зниження цін веде до відповідного зменшення величини попиту і навпаки.

12.Що являє собою ціна ринкової рівноваги:

а) ціна, яка відповідає інтересам покупців;

б) ціна, при якій виробники готові продавати товари для ринку і яка рівна тій кількості, яку споживачі готові придбати;

в) ціна, що забезпечує гранично високий прибуток виробникам товарів і послуг;

131

г) ціна, яка спонукає виробників товарів до мінімізації витрат.

13.Закон пропозиції:

а) забезпечує високий прибуток виробникові товарів чи послуг;

б) виражає залежність між ефектом доходу і заміщення;

в) це показник цінової еластичності;

г) з підвищенням ціни відповідно зростає пропозиція і навпаки.

14.Що лежить в основі поділу ринку на окремі види:

а) форма власності суб’єктів, що функціонують на ринку;

б) спосіб, який здійснюють розрахунки господарюючі суб’єкти;

в) структура товарів і послуг, що є об’єктом купівлі продажу;

г) економічне призначення об’єктів ринкових відносин.

15.До основних елементів сучасного ринку не можна віднести:

16.Ринок товарів послуг знаходиться у стані рівноваги, якщо:

а) рівень технології змінюється поступово;

б) обсяг попиту дорівнює обсягу пропозиції;

в) попит перевищує пропозицію;

г) пропозиція перевищує попит.

17.Який з названих ринків в Україні найбільш відповідає умовам чистої монополії:

а) Південний машинобудівний завод(м. Дніпропетровськ);

б) Дрогобицький золотий завод;

в) Львівський АТ“Конвеєр”;

г) всі відповіді правильні.

18.Поняття “досконалої конкуренції” передбачає:

а) на ринку є багато покупців;

б) на ринку є багато продавців;

132

в) фірми, галузі виробляють ідентичні товари;

г) продавці та покупці мають повну інформацію про ринок;

д) всі попередні відповіді правильні.

19.Який із перелічених ринків найбільше відповідає умовам олігополії:

а) пшениці;

б) золота;

в) алюмінію;

г) мінеральної води.

20.Назвіть, який з названих елементів не входить до ринкового механізму саморегулювання :

а) співвідношення попиту і пропозиції;

б) державне регулювання;

в) ринкова ціна;

г) економічна конкуренція.

Задачі

Задача 1. За даними таблиці побудуйте графіки попиту і пропоз. Визначтеції рівноважні ціну і кількість.

Задача 2. Функція пропозиції товару описується рівняннямQS = -2 + 3р, а функція попиту на нього QD = 6 – р, де р – ціна в гривнях, а величина попиту та пропозиції в тис. штук. Побудуйте графіки попиту і пропозиції. Визначте рівноважну ціну і кількість. Як вплине на рівноважну ціну і кількість впровадження нової технології?

133

Задача 3. Визначте коефіцієнт цінової еластичності попиту. Якщо відомо, що за ціни 20 г.о. обсяг попиту на товар А складає 600 одиниць, а за ціни 80 г.о. - 200 одиниць товару.

Задача 4. Функція попиту на товар представлена рівнянням Qd = 400 – P; а функція пропозиції – рівнянням Qs = 4P – 50. Визначити: 1) параметри точки рівноваги; 2) розміри дефіциту чи надлишку, якщо держава встановлює ціну на даний товар, що дорівнює: а) 85 грн.; б) 100 грн.; 3) побудувати відповідні графіки.

ТЕМА 8. РИНКОВА ІНФРАСТРУКТУРА

1. Поняття і сутність ринкової інфраструктури

Сучасний ринок неможливий без розвинутої ринкової інфраструктури.

Термін “інфраструктура” з’явився в економічній літературі наприкінці40-х років ХХ століття, запозичений з воєнного лексикону, що означав комплекс озброєнь, які забезпечували дії збройних сил. З економічної точки зору інфраструктура– це сукупність галузей і підприємств, зайнятих обслуговуванням суспільного виробництва. Існують виробнича і невиробнича (соціальна), а також ринкова інфраструктура.

Під інфраструктурою ринку розуміють систему державних, приватних і суспільних інститутів (організацій, установ), що обслуговують інтереси суб’єктів ринкових відносин і забезпечують їх ефективну взаємодію. Але зміст ринкової інфраструктури не може бути зведений тільки до сукупності інституціональних елементів. Існують інформаційний елемент (інформаційні мережі та потоки, асоціації, що представляють інтереси інших інститутів “знизу” або забезпечують зворотній зв’язок між суб’єктами ринкових відносин); законодавчий елемент (господарське законодавство, що регламентує діяльність інститутів ринкової інфраструктури та поведінку суб’єктів ринкових відносин); соціальний елемент (відображає рівень ринкового мислення населення і його готовність діяти за правилами і закономірностями функціонування ринку).

Основні функції ринкової інфраструктури полягають у тому, що вона через свої елементи здійснює правове і економічне консультування підприємців і захист їх інтересів у державних і приватних структур; забезпечуєх фінансову підтримку, кредитування, включаючи лізинг, аудит, страхування нових господарських формувань тощо; сприяє матеріально-технічному забезпеченню і реалізації продукції підприємств; регулює рух робочої сили; створює необхідні умови для ділових контактів підприємців; здійснює маркетингове, інформаційне й рекламне обслуговування та ін.

Ці функції реалізуються через відповідні елементи ринкової інфраструктури, які можна згрупувати у такі три блоки: організаційно-технічна інфраструктура, куди входять товарні біржі і аукціони, торгові дома і торгові палати, холдингові та брокерські компанії, інформаційні центри і ярмарки, пункти прокату й лізингу, державні інспекції, різного роду асоціації підприємців і споживачів, транспортні комунікації та засоби оперативного зв’язку; фінансово-кредитна інфраструктура ринку, куди входять банки, фондові й валютні біржі, страхові та інвестиційні компанії, фонди профспілок та інших громадських організацій, тобто усі ті, хто може займатися і займається мобілізацією тимчасово вільних

вивчають ринкові проблеми, інформаційно-консультаційні фірми, аудиторські організації, спеціальні навчальні заклади.

134

Інститути й організації, що входять у цю інфраструктуру, вивчають динаміку ринкової ситуації, розробляють стратегію і тактику поведінки підприємців на ринку,

окремих ринків – товарів, капіталів, праці та ін.

Так, ринок капіталу обслуговує фондові біржі, страхові та аудиторські компанії, брокерські контори, комерційні банки, інноваційні фонди, інвестиційні фонди регіонального регулювання, страховий нагляд, інспекції контролю за цінними паперами, валютні біржі; ринок товарів– товарні біржі, торгові доми та торгово-посередницькі фірми, брокерські контори, комерційні центри бізнесу, лізингові компанії, аукціони, ярмарки, державні резерви і страхові фонди, державні інспекції з цін та стандартів; ринок праці – біржі праці, центри підготовки кадрів, державні фонди сприяння зайнятості, підприємництва, пенсійні фонди, фонди зайнятості та фонди милосердя.

Основними елементами ринкової інфраструктури є банки і біржі. Банки – один з найважливіших елементів ринкової інфраструктури. В них концентруються величезні фінансові кошти, що спрямовуються на розвиток окремих галузей економіки і підприємств. Банки кредитують також і окремих громадян. Крім кредитування і нагромадження фінансових коштів, банки здійснюють грошові розрахунки, виплати заробітної плати, пенсій, різних допомог, випускають цінні папери, здійснюють емісію грошей та ін.

Важливим елементом ринкової інфраструктури є біржа– організаційна форма функціонування оптового ринку товарів, ринку цінних паперів і ринку валюти. В практиці ринкових відносин набули поширення товарні, фондові і валютні біржі.

Крім названих, існує ще біржа праці (робочої сили). Історично першими з’явилися товарні біржі, на яких концентрується оптовий оборот масових, головним чином, сировинних та продовольчих товарів. Однак провідна роль у світовому біржовому обороті належить не товарним, а фондовим біржам.

Із переходом до ринкової економіки у нашій країні почала створюватися своя інфраструктура ринку.

Процес формування ринкової інфраструктури у перехідній економіці має певні особливості:

багато інститутів ринкової інфраструктури створюються на“порожньому місці”, тобто без аналогів у минулому (біржі, комерційні банки тощо);

створення цих інститутів не завжди базується на належній правовій основі, що призводить до масових зловживань (фінансові “піраміди” в нашій країні);

новостворені інститути не завжди чітко визначають своє місце у ринковій інфраструктурі, не завжди усвідомлюють і виконують покладені на них функції;

має місце непропорційність у виникненні та розвитку окремих елементів ринкової інфраструктури. Наприклад, бурхливий розвиток мережі комерційних банків не корелюється зі становленням пенсійних фондів;

багато інститутів ринкової інфраструктури діють мляво, висувають як головну мету проблему виживання.

Розглянемо детально сутність і роль основних елементів ринкової інфраструктури в економіці.

2. Банки, їх види та функції. Банківська система

Розвинута ринкова економіка не може існувати без відповідних видів банків. Згідно із Законом України“Про банки і банківську діяльність” банки – це установи,

135

136

папери, і “реальні” інвестиції, що здійснюються вкладенням капіталу в промисловість, будівництво, сільське господарство, тобто в об’єкти виробничої і невиробничої сфери.

Іпотечні банки спеціалізуються на тому, що надають довгострокові позики під заставу нерухомості. Іпотечні банки, що є природною частиною банківської системи в економіці ринкового типу, ще незвичні для нашої економіки, в якій поки що не сформовані і не доведені до певної кондиції ні заставні, ні власницькі права.

Інноваційні банки, або фонди здійснюють кредитування (в основному венчурні, тобто зв’язані з певним ризиком) на всіх етапах і стадіях інноваційного процесу створення та впровадження різних нововведень і науково-технічних розробок.

Ощадні банки – це фінансово-кредитні установи для залучення вільних коштів

обслуговування населення, включаючи операції з цінними паперами.

Залежно від форм власності існують такі види :банківдержавні, приватні,

Важливу роль у світі відіграють міжнародні, міждержавні банки: Міжнародний банк реконструкції і розвитку(МБРР), Банк міжнародних розрахунків(БМР), Міжнародний банк економічного співробітництва(МБЕС), Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) та ін.

важливий у життєзабезпеченні ринкової системи.

В Україні банківська система дворівнева, формування її завершилося у 2000 році. Вона складається, з одного боку, з Центрального (Національного) банку і, з другого, решти банків та банківських інститутів. Ці інститути, будучи економічно незалежними (не відповідають за зобов’язання держави), повинні на засадах здорової конкуренції задовольнити потреби населення та національної економіки у банківських послугах, створити умови для стабілізації економіки України.

Діяльність банків предметно втілюється у вигляді окремих робіт, які називаються банківськими операціями. Вони бувають пасивними та активними.

Пасивні операції – операції, змістом яких є отримання позики, здійснюються з метою акумуляції коштів для наступного фінансування активних операцій. Базою для них є залучені кошти.

Найважливішим видом пасивних операцій депозитніє операції. Тобто всі термінові і безтермінові вклади(депозити) клієнтів – тимчасово вільні кошти підприємств, установ тощо. Інші види пасивних операцій: ощадні вклади, залучення коштів та емісія банківських та іпотечних облігацій.

Активні операції – за їх допомогою банки розміщують власний та залучений капітал. Види цих операцій: кредитні, операції з цінними паперами, касові, акцептні,

137

угоди з іноземною валютою, угоди з нерухомістю. Загалом сучасні могутні банки надають понад 200 різних послуг.

У кожній країні світу існує значна кількість інших різновидів фінансово-кредитних та небанківських організацій. Це ломбарди, які видають грошові позики під заставу рухомого майна, ротарі-фонди та інші добродійні фонди, що фінансують програми з поліпшення

здійснюють свою діяльність з метою одержання прибутку.

Прибуток, як надлишок понад авансованої вартості, створюється у виробничій сфері. Але оскільки грошовий позичковий капітал бере участь у створенні цього надлишку, то його власник одержує певну частку прибутку в формі відсотка.

Різниця між відсотками на вкладений капітал і виплатою відсотків за позики становить банківський прибуток.

В Україні на 1 жовтня 2008 року з 198 діючих банків було: 10 надвеликих із загальними активами 48501 млн грн, з прибутком 255 млн грн; 12 великих із загальними активами 13283 млн грн, прибутком 88 млн грн; 34 середніх із загальними активами 15805 млн грн, прибутком 16259 млн грн; 98 малих із загальними активами 12275 млн грн, з прибутком 574 млн грн.

Національна система масових електронних платежів( НСМЕП ) – це внутрішня багатоемітентна платіжна система, в якій розрахунок за товари та послуги, одержання готівки та інші операції здійснюються за допомогою платіжних смарткарток за технологією, розробленою НБУ.

3. Товарна біржа, її сутність та види

Товарна біржа – одна з форм функціонування оптового ринку купівлі-продажу

століття. У 1917 році їхня діяльність була припинена. Частково біржі відродилися у 1920–1930 роках. З 1990 року почалося створення бірж, і в 1991 році їх було майже 300, у 1997 – близько 100 і зараз кількість їх зменшується. Для бірж України характерна низька ділова активність, що пояснюється невиконанням умов розвитку товарних бірж в силу об’єктивних та суб’єктивних причин. Найважливіші умови розвитку товарної біржі у ринковій економіці показано на схемі:

138

У своєму становленні товарна біржа пройшла кілька етапів: від оптового ринку, де угоди здійснюються за явними партіями товарів, до сучасного ф’ючерсного ринку.

Спочатку виникла біржа реального товару. Її відмінності такі: регулярність поновлення торгу, приурочення торгівлі до певного місця, підпорядкованість заздалегідь встановленим правилам. Найхарактернішим типом біржових операцій були угоди з наявним товаром. На цьому етапі біржова торгівля тільки встановлювала зв’язки між покупцем, споживачем і виробником.

З подальшим розвитком капіталізму біржі поступово перетворились у центри міжнародної торгівлі. Біржа реального товару в своїй вищій формі набула таких характерних рис, як здійснення угод на основі тільки описування якості ;товару специфічний, властивий тільки біржі характер угод; зустрічні пропозиції покупців і продавців, торгівля масовими, однорідними товарами, які порівнюються за своєю якістю, окремі партії яких взаємозамінні; спекулятивність операцій.

За статусом товарні біржі, єяк правило, громадськими організаціями, які не мають за мету одержання прибутку. Це союз підприємців і торговців для створення сприятливих умов комерційної діяльності. За принципами організації(йдеться про кількість відвідувачів, які беруть участь у біржових операціях) товарні біржі поділяються на відкриті(публічні) і закриті (приватні). На закритих біржах торги ведуть лише ті їх члени, що вклали свій капітал у статутний фонд біржі.

На відкритих, або публічних, біржах можуть брати участь в операціях усі бажаючі. Сучасні товарні біржі на Заході, в основному, є закритими. Біржі реального товару збереглися на сьогодні лише в кількох країнах і мають незначні обороти. Найбільші біржі реального товару діють зараз в країнах, що розвиваються. Наприклад, в Індії – продаж джута, в Індонезії – каучуку та кави, в Малайзії – олова. В країнах з розвиненою ринковою економікою бірж реального товару не залишилось.

Таким чином, у класичному розумінні, біржа – це по-перше, місце, де регулярно в один і той же час здійснюються торги певними товарами. По-друге, це об’єднання торговців або біржових посередників, які спільно оплачують витрати на організацію торгів, установлюють правила торгівлі, визначають санкції за їх порушення. Сенс такого об’єднання в тому, що воно дає можливість і з меншими витратами продати і купити товар, полегшує і спрощує процес торгівлі. В результаті цього біржа – це особливий ціноутворюючий механізм.

З розвитком біржової торгівлі виділилась особлива група так званих“біржових” товарів. Це якісно однорідна продукція, яка користується масовим попитом і окремі партії якої взаємозамінні з точки зору споживачів. До біржових товарів сьогодні відносяться,

139

зокрема, зернові й олійні культури, кава, нафта, кольорові метали. І якщо говорити про вітчизняні біржі, то видно ті відмінності, які не дозволяють вважати їх біржами в повному розумінні цього слова. За своєю суттю наші біржі – це, швидше, великі комерційні центри, які, як правило, проводять власну торговельно-посередницьку діяльність і здійснюють бартерні операції, одержують прибуток.

У Законі України“Про товарну біржу” дано таке визначення: “Товарна біржа є організація, що об’єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і

валютний та інші рахунки в банках, печатку з власною назвою.

Товарна біржа здійснює діяльність за принципами рівноправності учасників біржових торгів, застосування вільних (ринкових) цін, публічного проведення біржових торгів та гласності.

Товарна біржа створюється на засадах добровільного об’єднання зацікавлених юридичних і фізичних осіб. Засновниками і членами товарних бірж не можуть бути органи державної влади або управління, а також державні установи(організації), що перебувають на державному бюджеті. Вищим органом управління товарної біржі є загальні збори її членів. У міру монополізації ринків значення бірж реального товару зменшувалося. Разом з тим став швидко розвиватися і новий тип товарної біржі – ф’ючерсні біржі.

Ф’ючерсна біржа – це ринок прав на товар, а не ринок реального товару. В сучасних умовах саме ф’ючерсна торгівля є основною формою біржової торгівлі(90– 95% усіх угод). Перші ф’ючерсні ринки виникли у другій половині ХІХ століття. В Чикаго була створена перша у світі ф’ючерсна біржа зернових товарів.

Основні ознаки ф’ючерсної торгівлі: фіктивний характер угод, тобто здійснення купівлі-продажу, при якому обмін товарів майже відсутній; переважно непрямий (побічний) зв’язок з ринком реального товару(через хеджування (страхування), а не через поставку товару), заздалегідь суворо визначена кількість якого потенційно представляє біржовий контракт; повна уніфікація умов відносно кількості дозволеного на поставку товару, місця і терміну поставки; знеособленість угод і замінність

контрактів за ними, оскільки вони укладаються не між конкретним продавцем і конкретним покупцем, а між ними і розрахунковою палатою– спеціальною організацією при біржі, яка відіграє роль гаранта виконання зобов’язань сторін при купівлі або продажу ними біржових контрактів.

Усі найбільші сучасні ф’ючерсні біржі є практично міжнародними. Це означає, що вони обслуговують потреби світового ринку відповідного товару.

Міжнародні товарні біржі – це особливий вид постійно діючого ринку, на якому здійснюються угоди з купівлі-продажу масових сировинних та продовольчих товарів,

встановленими стандартами і зразками. Угоди укладаються на основі типових біржових контрактів, які жорстко регламентують якість і термін поставок.

На біржі продаються і купуються не визначені партії товару, а біржові, що містять встановлену біржею кількість товару певного сорту, типу, марки. Продавець на біржі передає покупцеві не товар, а документ, який підтверджує право власності на товар. Таким документом є складське свідоцтво(варрант), яке засвідчує, що продавець здав товар на біржовий склад. За ним покупець може одержати товар з біржового складу.

140