Основи економічної теорії

скороченні виробничого часу на сучасному етапі належить інтенсифікації виробництва на основі досягнень науково-технічного прогресу.

Крім робочого періоду, час виробництва включає перерви у виробництві, які обумовлені двома причинами:

1)необхідність впливу на предмет праці природних процесів(наприклад, сушіння цегли, деревини, вичинення шкіри, бродіння вина);

2)перервами, які пов’язані з організацією виробництва.

Скорочення перерв у процесі праці можливе як на основі застосування більш прогресивних технологій у виробництві, так і впровадження раціональної організації праці.

Другою складовою частиною часу обороту є час обігу. Це час перебування капіталу у сфері обігу. Він складається з двох частин:

1)часу знаходження продукції на складах, її транспортування до споживача

іреалізації;

2)часу придбання на отримані кошти нових засобів виробництва, їх транспортування і розрахунків з постачальниками.

Скороченню часу обігу сприяють вивчення потреб споживачів, ритмічна робота

підприємств, чітка організація збуту готової продукції і матеріально-технічного постачання, розвиток прогресивних форм економічних зв’,язківстан кредитнобанківської системи. Швидкість обороту виробничого капіталу(фондів) вимірюється числом оборотів за певний проміжок часу або тривалістю одного обороту в днях.

Якщо, наприклад, виробничий капітал (фонди) протягом року здійснює два обороти, то тривалість обороту в днях складає 360/2=180 днів.

Чим більше оборотів зроблять фонди за , ріктим краще, бо прискорення їх обороту дасть можливість підприємству при наявності певного капіталу збільшити

функцією якого є виробництво вартості та її зростання. Окрім реального, існує так званий фіктивний капітал, представлений в цінних паперах(акціях, облігаціях). Таку назву він отримав тому, що створює ілюзію отримання доходу, не будучи зв’язаним із відтворенням і рухаючись поза кругооборотом реального капіталу, вкладеного у виробництво.

Його фіктивність стає зрозумілою, коли фірма банкрутує і її цінні папери ніхто не купує, а інвестований у них капітал знецінюється. Це обумовлено тим, що вартість фіктивного капіталу не визначається уречевленими суспільно необхідними затратами

171

праці, а залежить від величини доходу, який він приносить у вигляді дивідендів або процентів.

Безперервність виробництва і реалізації продукції означає, що капітал здійснює кругооборот постійно, безперервно.

Як відмічалось вище, формою руху капіталу на підприємстві є фонди. Фонди підприємства – це матеріальні та грошові ресурси, потрібні для розвитку виробництва, створення продукції (послуг).

Фонди підприємства поділяються на виробничі, які приймають участь у виробництві, і невиробничі. Останні – це фонди споживчого призначення(житлові будинки, їдальні, стадіони, гуртожитки, інші об’єкти соціального призначення). Вони не беруть участі у процесі виробництва.

До виробничих фондів підприємства належать продуктивні фонди та фонди обігу. Різні частини продуктивних фондів мають неоднакову швидкість обороту і порізному переносять свою вартість на продукт, що виробляється. Тому виокремлюють основні та оборотні виробничі фонди.

Основні фонди – це та частина засобів виробництва, яка переносить свою вартість на готову продукцію по частинах за декілька кругооборотів. До них відносяться: будівлі і споруди виробничого призначення, передавальні пристрої, силові та робочі машини й устаткування, транспортні засоби та інші знаряддя праці, які приймають участь у багатьох технологічних циклах. В процесі обороту основних фондів відбувається їх відтворення.

Економічний механізм відтворення основних фондів базується на внутрішніх, зв’язаних між собою процесах: знос засобів праці, амортизація і використання амортизаційного фонду для відшкодування і оновлення основних фондів в його натуральній формі і за вартістю. В процесі використання засобів праці відбувається їх зношування. Розрізняють два види зносу основних фондів: фізичний і моральний.

Фізичне зношування – матеріальне зношування засобів праці, поступова втрата ними своєї споживної вартості і вартості в процесі використання або бездіяльності, внаслідок впливу сил природи, а також при надзвичайних обставинах (пожежах, повені тощо).

В економічному значенні фізичне зношення є процесом перенесення вартості на готовий продукт у тій середній мірі, в якій основні фонди втрачають свою споживну вартість. Фізичний знос засобів праці відбувається двояким чином: у процесі їх використання і в результаті бездіяльності. Зношування першого роду більшою або меншою мірою прямо пропорційне використанню машин, зношування другого роду – певною мірою обернено пропорційне використанню.

Фізичний знос цілком відшкодовується за рахунок перенесення вартості на створюваний продукт при суспільно нормальних умовах функціонування засобів праці.

172

Якщо ці умови гірші(низька інтенсивність використання, простої та ін.), знос не відшкодовується і означає збитки.

Дія факторів фізичного зносу послаблюється належним доглядом за засобами праці ,і навпаки, поганий догляд за ними прискорює дію виробничих і природних факторів зносу і веде до передчасного виходу засобів праці з ладу. Але крім фізичного, основні фонди зазнає і морального зношування. Суть його полягає в тому, що засоби праці втрачають частину вартості через конструктивне старіння, винайдення нових засобів праці незалежно від фізичного зношування.

Моральне зношування настає ,тодіколи втрати суспільства, фірми від дострокової заміни техніки менші, ніж від її подальшого використання. Моральне зношування основних фондів проявляється у двох формах.

Перша – зв’язана із втратою основними фондами частини своєї початкової вартості в результаті того, що об’єкти тієї ж конструкції з плином часу внаслідок підвищення продуктивності праці в галузях, що виробляють їх, випускаються при менших затратах праці.

забезпечують досягнутого рівня суспільно необхідної праці на виробництво певної продукції, в результаті чого на одиницю виробленої продукції переноситься менша величина вартості основних фондів.

На сучасному етапі науково-технічного прогресу переважаючою є друга форма морального зношування. Це прямий результат науково-технічного прогресу, потреби в оновленні виробництва.

Поява нового, більш досконалого обладнання з підвищеною продуктивністю робить економічно вигідною заміну старих основних фондів ще до їх фізичного зносу. Несвоєчасна заміна морально застарілого обладнання веде до , тогощо на ньому виробляється більш дорога і нижчої якості продукція. А це неприпустимо в умовах ринкової конкуренції. В Україні на початку1999 року основні фонди промисловості, транспорту й будівництва були фізично зношені приблизно 70%,на металургійне устаткування – на 75%, а їх моральний знос перевищував 95%.

Разом з тим нашій економіці потрібне не будь-яке оновлення виробництва, тільки таке, яке супроводжується впровадженням найбільш передової техніки, що дає найвищий економічний і соціальний . ефектВажливим джерелом технічного переоснащення підприємства (фірми), своєчасного і повного оновлення основних фондів є амортизаційні відрахування.

Амортизація – це процес поступового перенесення вартості засобів праці в міру зношування на вироблений продукт і використання цієї вартості для наступного відтворення (заміщення, відновлення) засобів праці. Перенесена вартість складає

173

частину витрат продукції, яка після реалізації надходить підприємству (фірмі) у вигляді частини виручки, що зараховується на спеціальний грошовий рахунок.

Амортизаційний фонд – фонд грошових ресурсів, який утворюється за рахунок амортизаційних відрахувань і призначається для повного відновлення(реновації) основних фондів. В основі забезпечення формування амортизаційного , фонду достатнього для відтворення основних фондів, лежить встановлення норми амортизації.

Норма амортизації – це відношення річного обсягу амортизаційних відрахувань до середньорічної вартості засобів праці, виражене у процентах.

Вп – початкова вартість основних фондів, грн.;

Вл – ліквідаційна вартість основних фондів певної групи, грн. ;

Р – затрати на ремонт обладнання, грн.;

Тсл – термін служби основних фондів, визначений технічною документацією.

174

Можливість швидкого придбання більш ефективних засобів виробництва за рахунок прискореного амортизаційного фонду в перші один-два роки сприяє зростанню конкурентноздатності фірми. Кошти амортизаційних відрахувань дозволяють отримати доход або від процента на вкладений капітал, або при розміщенні в інший бізнес як підприємницький доход. Прискорене списання основних фондів на поточні витрати виробництва в початковий період функціонування засобів виробництва обумовлює швидке перетворення виробничих фондів у грошові, що посилює зацікавленість підприємців до інвестицій як джерела нагромадження.

Зменшуються податкові платежі фірми внаслідок того, що амортизаційний фонд не обкладається податком і залишається в розпорядженні фірми. В окремих випадках існують додаткові амортизаційні пільги, коли в доповнення до передбаченої норми амортизації фірма має право списувати певний процент вартості основних фондів. Всі

ці можливості використання прискорених методів амортизації кладуться в основу амортизаційної політики підприємства.

Виробничі фонди (основні і оборотні) обслуговують процес виробництва. Одночасно з ними функціонує і така частина виробничих фондів, як фонди обігу. Це кошти підприємств, залишки готової і нереалізованої продукцвідвантаженої, споживачам, але не оплаченої, грошових коштів на поточному рахунку, в касі, на

акредитивах, в розрахунках тощо. На відміну від оборотних фондів, які функціонують на стадії виробництва, фонди обігу обслуговують рух готової продукції від виробника до споживача через сферу товарного обігу.

Фонди обігу і оборотні виробничі фонди у своїй сукупності становлять оборотні засоби підприємства. За джерелами формування вони можуть бути власними(ті, які формуються за рахунок власних коштів) і залученими (ті, які створюються за рахунок кредитів банків та інших кредиторів); за принципами організації: нормовані (всі оборотні фонди і готова продукція на складах) і ненормовані (це всі інші засоби у сфері обігу).

Вирішальне значення для ефективної роботи підприємства має функціонування основних виробничих фондів, їх технічний стан, продуктивність і рівень використання. В конкурентній боротьбі перемагають ті підприємства, які застосовують принципово нову техніку, технологію, постійно оновлюють основні фонди. Важливими шляхами й резервами поліпшення використання основних виробничих фондів є такі: збільшення частки так званих активних фондів (в першу чергу, машин і устаткування) в структурі основних фондів; скорочення перерв, простоїв у роботі устаткування; підвищення коефіцієнта змінності; впровадження передової технології; підвищення рівня кваліфікації робітників тощо.

Одночасно з поліпшенням використання основних виробничих фондів слід добиватися кращого використання оборотних фондів. Важливе значення має застосування у виробництві нових матеріалів, палива та інших оборотних фондів, які мають кращі технологічні та експлуатаційні властивості. Основними показниками, що характеризують використання оборотних засобів : є1) норми витрачання сировини,

175

палива, електроенергії, матеріалів на одиницю продукції; 2) оборотність оборотних засобів. У практичній діяльності підприємства використовують також показники, що характеризують ефективність використання металу, енергії тощо на одиницю продукції (металомісткість, енергоємність).

переходу до інтенсивного наукомісткого, ресурсозберігаючого типу суспільного відтворення.

Література

1.Господарський кодекс України. – К.: Парламентське видавництво, 2005.

–192с.

2.Варналій З.С. Основи підприємництва : Навч.посібник .- З видання, випр. і доп. – К.: Знання –Прес , 2006. – 352с.

3.Економічна теорія: Навч.посібник / За ред. В.О.Білика, П.Т.Саблука. - К.:

ІАЕ, 2004.. – 560с

4.Зазимко А.З. Політична економія: Структурно-логічний навч. посіб. – К.:

КНЕУ, 2005. – 358с..

5.Маркс К. Капітал. – Т.1-3.// Маркс К., Енгельс Ф. Твори. - Вид 2-е. Т.23,

24, 25.

6.Мороз О.М., Невмержицький В.І. Основи підприємництва : Навч.посіб.

–К: Знання –Прес, 2005. - 198с.

7.Мочерний С.В. , Устинко О.А., Чоботар С.І. Основи підприємницької діяльності: Посібник. – Київ.: „Академія”, 2001. – 280с.

8.Основи економічної теорії: політекономічний аспект . – Підручник / Відп. ред. Г. Н.Климко. – 4-е вид., перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2002. – 615с.

9.Основи економічної теорії: Підручник / За науковою ред. проф. Федоренка В. Г. - К.: Алерта, 2005. – 511с.

Словник нових термінів і понять

176

Підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктом господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Максимізація доходу означає створення умов, коли підприємець зацікавлений запроваджувати досягнення науково-технічного прогресу у виробництві.

Об’єкти підприємництва — готова продукція, товари, послуги, технологія, прибуток, цінні папери, земля, капітал, робоча сила, інтелект, морський і річний шельф, наукові відкриття, нововведення, надра землі, ноу-хау.

Суб’єкти підприємництва — індивіди, партнери, держава, територіальні громади, фізичні і юридичні особи України та інших країн світу.

Форми підприємництва:

1.підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, передбачених законом, на вибір підприємця;

2.порядок створення державної реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації суб’єктів підприємництва окремих організаційних форм визначається Господарським Кодексом та іншими законами;

3.щодо громадян та юридичних осіб, для яких підприємницька діяльність не є

основною, положення Господарського Кодексу поширюється на ту частину їх діяльності, яка за своїм характером є підприємницькою.

Принципи підприємницької діяльності:

1.підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності;

2.самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріальнотехнічних, фінансових та інших ресурсів, використання яких не обмежено законом;

3.вільного найму підприємцем працівників;

4.комерційного розрахунку та власного комерційного ризику;

5.вільного розпорядженням прибутком;

6.самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому валютної виручки на свій розсуд.

Бізнес (англ. business - справа) — економічна, комерційна, біржова або підприємницька діяльність, спрямована на отримання прибутку.

Малий бізнес є умовою формування конкурентного середовища.

Великий бізнес виступає становим хребтом (базисом) національної економіки.

Середній бізнес формує доходи пересічного (середнього) громадянина, виражає рівень життя нації.

177

суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським Кодексом та іншими законами.

Товариство — об’єднання людей, що ставлять перед собою завдання, мету і відповідно діють.

Приватне підприємство діє на основі приватної власності громадян чи суб’єкта господарювання (юридичної особи).

Комунальне підприємство діє на основі комунальної територіальної громади.

Підприємства колективної власності діє на основі колективної власності.

Державне підприємство діє на основі державної власності.

Підприємство, засноване на змішаній формі власності, діє на базі об’єднання майна різних форм власності.

Підприємство з іноземним капіталом— якщо в статутному фонді підприємства іноземні інвестиції становлять не менше як десять відсотків.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не не поділений на частки(паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства.

працюючих за звітний рік не перевищує п’ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції за цей період не перевищує суми, еквівалентної п’ятистам тисячам євро.

Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції за рік перевищує суму, еквівалентну п’яти мільйонам євро.

Капіталом (фондами) є економічний ресурс, в якості якого виступають засоби виробництва (товарно-матеріальні цінності).

Основний капітал (фонди) - представляє ту частину капіталу фірми, яка приймає участь у процесі виробництва повністю, робить багато оборотів, переносить свою вартість на готову продукцію частинами.

178

Амортизація — грошова форма відшкодування зносу основного капіталу.

Норма амортизації характеризує співвідношення між фондом амортизації і основним капіталом (очищення від зносу).

Оборотний капітал (фонди) — та частина капіталу, що робить один оборот, приймає участь у процесі виробництва частинами і переносить свою вартість на готову продукцію повністю. Об’єктами оборотного капіталу є предмети праці, сировина, паливо, мастила, електроенергія, готова продукція на складах, продукція відвантажена до споживача, тара і тарні вироби, кредитний ресурс, кошти фірм на рахунку у банку.

Теми рефератів, доповідей і контрольних робіт

1.Сучасні теорії підприємництва.

2.Малий бізнес і його роль в економіці.

3.Банкрутство підприємств та його причини.

4. Основні форми комерційних підприємств і стану розвитку малого і середнього бізнесу в Україні.

5.Некомерційні підприємства в ринковій економіці.

6.Особливості підприємництва в Україні.

7.Поняття капіталу та його форми.

8.Оборотні засоби, їх структура та шляхи прискорення обороту.

План семінарського заняття (2 год.)

1. Підприємництво, його суть, умови розвитку та принципи: а) поняття підприємництва та його функції; суб'єкти та об'єкти підприємництва; б) умови розвитку та принципи підприємницької діяльності; в) види та форми підприємницької діяльності.

2.Підприємство (фірма) - первинна ланка ринкової економіки. Види підприємств та їх об'єднань в Україні.

3.Капітал (фонди) - матеріальна основа підприємницької діяльності:

а) кругообіг і оборот капіталу (фондів) як процес індивідуального відтворення;

б) оборот капіталу; час обороту; чинники прискорення обороту капіталу в умовах сучасної НТР;в) маркетинг та менеджмент підприємства.

4. Структура капіталу (фондів):а) основний капітал (фонди); фізичний і моральний знос;б) амортизація та її норма; значення прискореної амортизації в умовах НТР; в) оборотний капітал (фонди): сутність, структура та показники ефективності використання; оборотні засоби.

Питання для роздуму, самоперевірки, повторення

Пошукові питання

1.Чи є тотожними поняття “підприємництво” і “бізнес”? поясніть.

2.Які види підприємництва набувають поширення в Україні?

3.Охарактеризуйте взаємозв’язок підприємництва і власності.

4.В чому полягають особливості сучасної корпоративної форми підприємництва?

5.Який вид підприємства ви виберете на початку бізнесової діяльності? Чому?

6.Яка стадія кругообігу капіталу є вирішальною?

179

7.Яка відмінність між марксистським і неокласичним визначенням джерел зростання капіталу?

8.Яке значення має метод прискореної амортизації у відтворенні основних засобів?

Запитання для самоконтролю

3.На основі яких принципів здійснюється підприємництво, виходячи із Господарського кодексу України?

4.Визначте об”єкти та суб”єкти підприємницької діяльності

5.Назвіть основні форми та види підприємницької діяльності.

6. Що таке счасна фірма (підприємство)? Які ЇЇ функції та види?

7.У чому полягає сутність некомерційного підприємства, його необхідність та функції в ринковій економіці?

8.Назвіть види підприємств, які можуть діяти в Україні за формами власності.

9. Що являють собою унітарні та корпоративні підприємтства?

10.Що являють собою господарські товариства? Яка мета їх створення?

11.Назвіть види господарських товариств.

12. Охарактеризуйте особливості функціонування акціонерного товариства.Яка мета їх створення?

13.Поясніть процеси кругообігу та обороту капіталу (фондів).

14.У чому сутність фондів підприємства, їх структура?

15.Що таке виробничі фонди, їх структура?

16.Що таке фізичний і моральний знос основних фондів?

17.Назвіть показники, що характеризують економічну ефективність виробництва.

Завдання, вправи, тести

Тести

1. Яке з наведених визначень точніше характеризує сутність підприємництва: а) це – відкриття нових дерел сировини і ринків збуту;

діяльність , яка здійснюється суб” єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

2.Метою підприємницької діяльності є: а) мінімізація доходу ; б) максимізація доходу; в) максимізація витрат;

г) суспільний поділ праці.

3.Яке з визначень підприємства є найповнішим:

а) підприємство – це певна сукупність продуктивих сил і відносин власності; б) підприємство – це ланка, в межах якої відбувається одиничний поділ праці; в) підприємство – це основна ланка економіки, яка забезпечує виробництво товарів і послуг, здійснює науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою отримання прибутку (доходу).

4. За яким критерієм виділені дані підприємства:

180