Основи економічної теорії

де R – норма (рівень) рентабельності; П – маса прибутку; Ср – повна собівартість продукції.

Норма рентабельності відображає ефективність поточних витрат і залежить від цін на продукцію, її структури та комерційної (повної) собівартості.

Прибуток утворює матеріальну основу . фірмиЗа рахунок прибутку здійснюються інвестиції, удосконалюється виробничий процес, фінансуються соціальні потреби. Тому важливо визначити фактори від яких залежить прибуток. Серед них найважливіші є такі:

-обсяг реалізованої продукції. Чим він більший, тим більша величина прибутку, за умови, що ціна забезпечує прибутковість;

-витрати виробництва (їх скорочення, за інших незмінних умов, спричинятиме зростанню прибутку);

-ціна реалізації, що залежить від попиту і пропозиції даних товарів на

ринку.

Торгівля, як відомо, не створює матеріального продукту. Її функцією є

реалізація товарів, створених в інших сферах економіки. Водночас метою торгового капіталу, як і будь-якого іншого, є отримання прибутку. В конкурентній ринковій економіці отримання прибутку підпорядковане принципу: однаковий прибуток на рівновеликий капітал. Отже, торгові капіталісти повинні отримувати не менший прибуток, ніж підприємці в інших галузях, на однакові за розміром капітали.

Торговці купують у виробників товар за однією ціною, а продає за іншою,

двох різних центрів коливання ринкових цін на один і той самий ринковий товар. В результаті цих коливань складаються оптові і роздрібні ціни товару. За оптовими цінами торгівля купує товари у промисловості. Ці ціни відшкодовують витрати на виробництво продукції і забезпечують середній прибуток. Роздрібна ціна відшкодовує торговцеві капітал обігу і забезпечує йому отримання середнього прибутку. Тому роздрібні ціни повинні бути вищими оптових.

Література

1.Економічна теорія: Навч. посібник / За ред. В.О. Білика, П.Т. Саблука.-К.:ІАЕ, 2004. - 550 с.

2.Кучеркова С.О, Фактори формування прибутку в сільськогосподарських підприємствах // Економіка АПК. - 2004. - № 7. - С. 70-74.

3.Ластовецький В. Класифікація витрат виробництва // Економіка України. - 2000. -№2. - С. 20-27.

4.Основи аграрної економіки Підручник / В.П. Галушко, Гвідо Ван Хулєнбрук,

О.А. Ковтун та ін. - К.: Вища освіта, 2002. - 399 с.

5. Романенко І.Д. Теоретичні аспекти витрат виробництва. - Одеса: Астропринт,

201

2002. - 74с.

6.Формування нормативних витрат і доходів та баланси сільськогосподарської продукції в Україні та ін. країнах світу / За ред. О.М. Шпичака. - К.: ІАЕ, 2003. - 484 с.

7.Ціни, витрати, прибутки агровиробництва та інфраструктура продовольчих ринків. За ред. О.М. Шпичака. - К.: ІАЕ, 2000. - 585 с.

Словник нових термінів і понять

Витрати виробництва — затрати факторів виробництва у натуральній формі на кінцевий результат.

Постійні витрати — ті, що не залежать від кількості виробленої продукції.

Змінні витрати — ті, що залежать від кількості виробленої продукції.

Внутрішні витрати — ті, що несе фірми за власні ресурси.

Зовнішні витрати — витрати, що несе фірма на придбання товарів на стороні.

Валові витрати — це витрати постійні і змінні, внутрішні і зовнішні разом.

Граничні витрати — додаткові витрати ще на одну одиницю продукцію.

Середні витрати — витрати на одиницю продукцію.

Витрати фірми в довгостроковому періоді— витрати в часовому інтервалі,

достатньому для зміни всіх зайнятих ресурсів.

Витрати фірми в короткостроковому періоді — витрати в часовому інтервалі,

протягом якого хоча б один вид ресурсів залишається незмінним.

Собівартість — сумарні, виражені в грошовій формі витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції.

Структура собівартості - співвідношення між елементами собівартості (матеріальні витрати, амортизація, заробітна плата, загальногосподарські витрати).

Валовий дохід — вся реалізована продукція фірми в поточних цінах.

Прибуток — реалізований додатковий продукт, виражений в грошах.

Рентабельність — прибутковість фірми.

Норма прибутку характеризує ступінь прибутковості капіталу і визначається як відсоткове співвідношення маси прибутку до всього авансованого , капіталу

П¢ = П *100

К,де П ¢ - норма прибутку; П - маса прибутку;

К– величина авансованого капіталу.

202

Норма рентабельності визначається як відсоткове співвідношення маси

П

прибутку до всього капіталу фірми HP = косн + ОЗ *100 , де НР – норма рентабельності;

Економічний прибуток — різниця між валовим доходом і економічним (зовнішніми і внутрішніми, включаючи нормальний прибуток) витратами виробництва.

Монопольний прибуток — прибуток фірми, яка займає монопольне становище на ринку.

Дивіденд — прибуток на цінні папери (фіктивний капітал).

Нормальний прибуток — мінімальний дохід, який стимулює підприємця продовжувати справу, залишаючись у певній сфері діяльності.

Позичковий відсоток — перетворена форма вартості і ціни позичкового капіталу (дохід на позичковий капітал).

Теми рефератів, доповідей і контрольних робіт

1.Суть і класифікація витрат за неокласичною теорією

2.Граничні та трансакційні витрати.

3.Підприємницький дохід та його складові.

4.Торговий прибуток і механізм його утворення.

План семінарського заняття (2 год.)

1. Суть витрат виробництва. Класифікація витрат виробництва в ринковій економіці:

а) зовнішні і внутрішні; б) постійні та змінні; в) витрати в короткому та довгому періоді; г) граничні витрати; д) середні витрати; валові витрати.

2.Собівартість продукції: суть, види, структура та шляхи зниження.

3.Прибуток підприємства, його суть, функції та види: а) теорії прибутку; б)

203

1.В чому полягає сутність витрат виробництва? Які ви знаєте види витрат?

2.Охарактеризуйте підприємницький дохід і його структуру.

3.Що таке торговий прибуток?

4.В чому полягає сутність позичкового відсотка?

Запитання до самоконтролю

1.Дайте визначення категорії „витрати виробництва". Які об'єктивні причини зумовлюють формування витрат виробництва?

2.Охарактеризуйте постійні та змінні витрати. Для якого періоду в діяльності підприємства західні вчені вводять цей поділ?

3.Назвіть види собівартості, які розраховуються у вітчизняній господарській

практиці.

4.Що таке собівартість і які основні елементи витрат до неї входять?

5.Яка різниця існує між нормою прибутку і нормою рентабельності?

Завдання, вправи, тести

Тести

1.Яку практичну доцільність має скорочення індивідуальних витрат виробництва:

а) сприяє зменшенню кількості працюючих;

б) зменшує суму прибутку для оподаткування;

в) збільшує прибутковість виробництва;

г) зменшує фонд заробітної плати на підприємстві.

2.Категорія "витрати виробництва" означає:

а) витрати праці окремого виробника на виробництво товару;

б) витрати суспільно необхідної праці на виробництво товару;

в) матеріальні витрати підприємства на виробництво товару;

г) витрати на виробництво і реалізацію товару.

3.Виробництво 50 одиниць продукції на підприємстві обходиться у

1000 грн., з яких 150 грн. - постійні витрати. Яку суму потрібно

204

4.Загальний дохід від реалізації продукції дорівнює 10.000 грн.

Якими повинні бути затрати, щоб рентабельність дорівнювала 25%:

5.Як кількісно співвідносяться поняття “витрати суспільства” (W)

і “витрати підприємства” (К):

6.Як називають матеріальні витрати підприємства:

а) ціною виробництва;

б) вартістстю виробництва;

в) собівартістю.

7.Зазначте визначення, яке найбільш повно розкриває сутність прибутку:

а) це різниця між грошовою виручкою від реалізації продукції і

комерційною собівартістю з доданням позареалізаційних доходів;

б) це різниця між валовою продукцією та витратами на її реалізацію;

в) це реалізований підприємством додатковий продукт.

Задачі

Задача 1. Підприємство (фірма) реалізувала 100 одиниць готової продукції за ціною 30 грн. за одиницю, фактична собівартість якої склала 15 грн. за одиницю. Розрахуйте показники ефективності господарської діяльності.

Задача 2. Два підприємства виробляють ідентичну продукцію. Яке з них функціонує ефективніше, якщо виробничі витрати на першому становлять 70 тис. грн. і річний доход від реалізації продукції 96 тис. грн., на другому — витрачено 118 тис. грн. і отримано річного доходу 150 тис.грн.?

205

Задача 3.

1. Назвіть види витрат підприємства:

а) витрати на пошук інформації про ринки і умови руху товарів та послуг, на визначення якості товарів і послуг, на розробку системи стандартів тощо;

б) грошові витрати фірми на придбання сировини, матеріалів, обладнання у постачальників, які не входять до складу підприємства (фірми);

в) витрати фірми, які понесені у часовому інтервалі, достатньому для зміни всіх зайнятих ресурсів;

г) витрати, які безпосередньо пов¢язані зі зміною обсягів виробництва;

д) додаткові витрати, які необхідні для приросту одиниці продукції.

Задача 4.

Загальний дохід від реалізації продукції дорівнює3750 грн. Якими повинні бути затрати, щоб рентабельність дорівнювала 25%?

Задача 5.

Первісна вартість обладнання становить80 тис. грн. Яка сума його вартості щорічно переноситься на собівартість продукції при нормі амортизації20%? За скільки років буде списано обладнання?

Задача 6. Маса прибутку фірми становить15 тис. грн, рентабельність 15%. Визначте: а) витрати; б) дохід від реалізації.

Задача 7.

На виробництво 700 одиниць товару підприємство витратило 7 тис. грн. постійних і 12 тис. грн. змінних витрат. Визначте: а) сукупні (валові) витрати; б) середні витрати виробництва. В наступному виробничому циклі змінні витрати становили 15 тис. грн, а обсяг виробництва збільшився на50 одиниць. Визначте граничні витрати. Поясніть економічний зміст кожного виду витрат.

Завдання

1.Визначте величину зовнішніх і внутрішніх (неявних) витрат для двох підприємців, які працюють в одній галузі. Відповідно до існуючої у галузі середньої норми прибутку на капітал кожен з них має отримувати нормальний прибуток у розмірі 80 грн. Перший орендує приміщення і наймає 10 працівників, транспортуючи продукцію та сировину власними коштами. Другий працює у власному приміщенні, але окрім 10 робітників , наймає менеджера. Витрати на придбання ресурсів такі:

206

2. Прослідкуйте, які ознаки включає визначення прибутку на стадіях виробництва, розподілу та обміну?

3.Поясніть спільне та відмінне між двома поняттями: «нормальний прибуток», «економічний прибуток». Відповідь обґрунтуйте.

4.Обгрунтуйте, чому існує необхідність у розмежуванні витрат на зовнішні та внутрішні (явні, альтернативні)?

5.Проаналізуйте, як співвідносяться прибуток і підприємницький дохід, за рахунок чого відбувається зростання підприємницького доходу.

6.Які відмінності між прибутковими і неприбутковими (некомерційними) підприємствами. Охарактеризуйте взаємозв'язок підприємництва і власності. Обгурунтуйте переваги малого бізнесу.

ТЕМА 12. ОСОБЛИВОСТІ ПІДПРИЄМНИЦТВА В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ

1. Суть та категорія підприємництва. Суб’єкти та об’єкти аграрного підприємництва

Прагнення людей до багатства закладені в них самою природою і проявляються

зокрема, шляхом пограбувань, розбою, шахрайства. Легітимізація приватної власності, а, отже й багатства, і в стародавньому Китаї, і в рабовласницькому Римі привела до появи підприємців в сфері торгівлі і лихварства. Пускаючи гроші в обіг, за рахунок

підприємець характеризується як торгівельник, здатний до підприємництва великих масштабів у торгівлі, для особистості якого притаманні сміливість, рішучість, здатність до такого діла. Стимулом діяльності підприємця – торгівця є користь, що в свою чергу трактується як потяг до придбання, наживи, жадоби, грошей, багатства, баришів, незалежно від засобів наживи. Відмічаючи позитивні й негативні сторони діяльності підприємця – торгівця, засуджуючи певним чином неправдиву торгівлю, в той же час пов’язується причина останньої з необхідністю самого діла.

Більш широке поняття підприємництва сформувалося значно раніше: у ХІІІ ст. термін “підприємництво” застосовували у Франції, однак діяльність підприємця вже не обмежувалась торгівлею. Мабуть тому й саме слово “підприємництво” за походженням є французьким (entreprende – приймати, робити спроби). Згідно з словником Робера

землероби, комерсанти, промисловці, в тому числі дрібні ремісники, власники торгових

207

точок (бутик’є, фермери)”. До підприємців (з цих же джерел) не відносили службовця, чиновника й інших осіб як таких, що одержують заробітну плату за свою роботу. Тільки у ХVІІІ ст. поняття “підприємець” почали пов’язувати з новаторством,

потреб. К.Маркс підкреслював, що для капіталу при умові значної вигоди немає такого злочину, на який він не ризикнув би, хоч би під страхом шибениці. Тому одним із важливих методичних підходів при вивченніпідприємництва є розуміння того, що його легалізація означає наявність й нечесного збагачення. Співвідношення шляхів задоволення потреб підприємців залежить від спрямованості державної політики щодо розвитку підприємництва, моральної суспільної свідомості, культури нації.

На основі вивчення першоджерел можна простежити подальшу еволюцію

грамотність, знання, компетентність, виваженість, природні якості особистості щодо вміння приймати блискавичні рішення, налагоджувати необхідні контакти, брати на себе ризик, відповідальність за долю не тільки особисту, але й підлеглих, управляти людьми, йти на компроміс, шукати і знаходити нове діло тощо.

Неокласичною економікою на відміну від австралійської школи підприємництво розглядається як другорядне явище. В результаті сучасні погляди на підприємництво

механізму, а підприємця – центральною фігурою соціально-економічного життя.

Спираючись на вищевикладене, вважаємо, що підприємництво слід розглядати як складне і багатозначне, багатосистемне і багаторівневе поняття. Воно являє собою сукупність економічних, історичних, соціальних та юридичних відносин і включає категорію підприємництва, його функцію в соціально-економічному житті, особливий

208

метод господарської діяльності, підприємницьке середовище, особистість підприємця, стиль і тип його мислення та поведінки.

Розглянемо суть категорії підприємництва. Поняття “категорія” є логічне поняття, що відображає найбільш загальні і істотні зв’язки й відносини предметів і явищ суспільстві. Обґрунтування віднесення підприємництва до економічної категорії базується на таких засадах.

1. Підприємництво є явищем, що відображає виробничі відносини і йому притаманні характерні для останніх ознаки як об’єктивні, стьуб’єктивність, системність, матеріальність, рухомість, наявність протиріч.

2. Воно являє собою складне системне , явищеелементи якого знаходяться в діалектичній взаємодії та взаємозалежності.

3.Підприємництво як діяльність є складовою матеріальних відносин, тому є об’єктивним і матеріальним явищем.

4.Воно є також суб’єктне, персоніфіковане. Пов’язане з конкретною

людиною.

5.Підприємництво є історичним явищем і зазнало в своєму розвитку

значних змін.

6.Як кожне суспільне явище, розглядається в загальному зв’язку і взаємозалежності, безпосередньому розвитку на основі боротьби протилежностей.

Таким чином, підприємництво є економічною категорією, для визначення якої пропонуються такі методичні підходи.

2)включає новаторство, як основний засіб діяльності;

3)базується на ряді принципів і вимог, які найбільш повно реалізуються при товарно-грошових відносинах;

4)присутня на всіх рівнях відтворення.

Таким чином, можна зробити перший висновок, що категорія підприємництво – це система відносин між суб’єктами з приводу особливого типу діяльності по задоволенню суспільних потреб шляхом здійснення новаторської функції, стратегічно зорієнтованої на успіх.

2.Економічна категорія підприємництва, як уже підкреслювалося, відбиває виробничі відносини, в основі яких є відносини власності. Підприємництво виступає формою реалізації відносин власності і проявляється через систему інтересів.

3.Підприємництво є чітко персоніфікованим. Суб’єктом підприємництва є

людина не тільки з певними потребами та інтересами, але особливим типом особистості. В економічній системі з широким запровадженням ринкових регуляторів управління здійснюється переважно за допомогою економічних інтересів. Цей постулат вимагає знання потреб та інтересів суб’єктів підприємництва, їх природу (економічну, біологічну, соціальну, історичну), а також ступеня підпорядкованості і взаємозв’язку інтересів суспільству в цілому. В протилежному випадку система економічних інтересів може привести до занепаду виробництва, що необхідно враховувати в перехідних економіках. З іншого боку, підприємець як особливий тип особистості характеризується не тільки особливими природними якостями. Значна частина рис його поведінки формується під впливом економічних, іособливо, історичних, культурних цінностей. Тому категорія “підприємництво” включає особистість суб’єкта

209

-оцінку економічної ситуації;

-розробку плану дій;

-організацію адміністративного управління та контролю за виконанням плану. Здатність підприємця до організації діяльності дає можливість ефективно

поєднувати фактори виробництва: працю, землю, капітал.

Р.Коуз вбачав функцію підприємця в можливості спрямування ресурсів у межах фірми, одержання виробництва по ціні меншій, чим надає витіснений ним ринок і скорочення на цій основі витрат.

А.Маршалл вперше визначив підприємця четвертим фактором виробництва і тому в більшості літературних джерел трактують його саме. Деякітак дослідники пропонують визначати підприємництво як діяльність, процес пошуку найкращого способу поєднання трьох основних факторів виробництва.

Й.Шумпетер, представник австрійської школи, на вченні якого ґрунтується сучасне бачення підприємництва, організаційну діяльність підприємця вбачав в орієнтації на новаторство.

Організаційна діяльність підприємця прямо пов’язана з управлінням. Таким чином, виходячи із викладеного та враховуючи направленість підприємництва на результат, об’єктом підприємництва є новаторська діяльність щодо комбінації ресурсів, виконання владних функцій для виробництва товарів та надання послуг з метою одержання прибутку, виявлення суспільних потреб.

Підприємницька діяльність досить різноманітна. На основі аналізу першоджерел пропонується наступна схема її класифікації.

За фактором новаторства виділяють два види підприємницької діяльності: науково-технічне, або інноваційне, підприємництво;

210