Основи економічної теорії

“вартість”, “ціна”, “попит”, “пропозиція”, “конкуренція”, “дохід” тощо). Вони теоретично відображають не лише окрему сторону системи виробничих відносин, а й її зв’язок з відповідною стороною продуктивних сил.

У кожній економічній категорії відображається діалектична взаємодія соціальноекономічних зв’язків і відносин між людьми(відносин власності, суспільної форми праці) з техніко-економічними зв’язками й відносинами, речовою формою процесу праці, з відносинами людини і природи. Така діалектична взаємодія набуває характеру економічного закону. Економічні закони виявляють об’єктивні, стійкі причиннонаслідкові зв’язки як у середині виробничих відносин, економічних процесів і явищ, так і між ними самими, розкривають сутність цих зв’язків(наприклад, закон вартості, закон попиту, закон пропозиції, закон середнього або монопольного прибутку та ін.).

Економічні закони виникають у процесі господарської діяльності людей і тому діяти поза виробничими відносинами не можуть. У цьому їх головна відмінність від законів природи, які діють без участі людей. Економічні закони не діють самі по собі. Вони незалежні від свідомості, але не від діяльності людини. В усіх випадках виробництво може розвиватися успішно лише на основі пізнання вимог економічних законів та свідомої їх реалізації. Економічні закони не можуть бути незмінними. Закони виникають разом із становленням певного способу виробництва і змінюються з його розвитком. Тобто одні закони виникають, інші – зникають залежно від виникнення чи зникнення тих відносин, суть яких вони виражають. Кожному суспільному ладу, способу виробництва властива своя система економічних законів. Це специфічні економічні закони конкретних суспільних форм виробництва, розподілу, обміну й споживання, які виражають історично визначені виробничі відносини, що виникають на основі тих чи інших форм власності на засоби виробництва. Крім специфічних законів певного ступеня розвитку виробничих відносин, існують також закони єдності, або загальні, властиві не одному, а всім способам виробництва. Це пояснюється тим, що в суспільно-економічних відносинах є такі істотні, постійні, необхідні зв’язки і взаємозалежності, що не підвладні часу. Наприклад, закон відповідності виробничих відносин характеру і рівню розвитку продуктивних сил, закон росту продуктивності праці, закон відшкодування витрат робочої сили тощо.

Усі закони тісно пов’язані між собою у межах певного типу виробничих відносин. Загальні закони пов’язують розвиток формацій в єдиний процес. Закони проявляються не в кожному окремому явищі, а у вигляді пануючої тенденції, яка виявляється в усій сукупності діючих процесів. Цей комплекс законів і теоретичних положень дозволяє економістам обґрунтувати й пояснити причини та наслідки різних :явищдисбаланс державного курсу валют з ринковим, інфляцію, дефіцит і т. п.

Однак системний підхід в економічній теорії має свої особливості: на відміну від природних, економічні закони менш досліджені, а коефіцієнти математичних залежностей розраховані з меншою точністю. Політичні, культурні, демографічні зміни в розвитку суспільства можуть впливати на економічні процеси, на математичні залежності економічних законів, які їх відображають. Треба мати на увазі, що економічна теорія не має можливості здійснювати контрольовані експерименти, як це

робиться в хімії, фізиці, біології. Економічний експеримент при його надзвичайно великій ролі все ж носить достатньо умовний характер.

Економісти задовольняються, головним чином, аналізом статистичних даних економічних подій, яким, як відомо, не притаманні чіткість і упорядкованість.

Виходячи з цього, можна стверджувати, що економічна теорія робить гігантський крок уперед тоді, коли вона правильно визначає загальний напрям розвитку явища. Та все ж право приймати рішення належить не економістам, політикам. Поради економістів, їх пропозиції можуть враховуватись, але можуть й ігноруватися, якщо їх концепція не збігається з офіційною точкою зору. Економічний розвиток відбувається за економічними законами. Якщо політики їх ігнорують, то ці закони пробивають собі дорогу

11

через адміністративні перепони, але економіка несе при цьому значні втрати. Економічний і соціальний розвиток постійно вимагає підвищення ролі економічної теорії у розробці економічної політики.

Для того, щоб уникнути рішень і дій, які суперечать об’єктивним економічним законам, необхідно оволодіти висновками економічної теорії, глибоко пізнати економічні закони, механізм їх дії та використання. Це необхідно також для розробки економічної політики як концентрованого виразу економіки, так і для її реалізації, тобто для щоденної, свідомо організованої виробничої діяльності людей.

Таким чином, можна зробити висновок, що економічна теорія вивчає закони, які виражають суть і характер розвитку економічних відносин, що складаються у суспільстві з приводу використання продуктивних сил за ради задоволення зростаючих потреб.

4.Функції економічної теорії

Упроцесі становлення і розвитку економічної теорії як науки були сформовані і її основні функції: пізнавальна, методологічна, практична, прогностична, виховна.

Пізнавальна функція. Реалізується через дослідження економічних процесів та явищ. Розкриваючи й формуючи економічні категорії і закони, економічна теорія тим самим збагачує знання людей, примножує інтелектуальний потенціал суспільства, розширює науковий світогляд людей, сприяє науковому передбаченню економічного розвитку суспільства.

Методологічна функція економічної теорії означає, що вона є теоретичною основою конкретно-економічних наук, тобто розробляє загальні методологічні принципи, без яких не може обійтися при проведенні скільки-небудь змістовного конкретноекономічного аналізу.

Практична функція економічної теорії полягає у всебічному обґрунтуванні необхідності та шляхів вдосконалення виробничих відносин з метою приведення їх у відповідність з вимогами подальшого розвитку суспільного виробництва. В умовах сучасного стану економіки України практична функція економічної теорії полягає в тому, щоб знайти найбільш раціональні шляхи переходу на траєкторії економічного зростання, від командно-адміністративної до ринкової економіки. Економічна теорія повинна більше уваги приділяти проблемам підвищення ефективності виробництва, господарського

механізму, вести пошуки нових організаційно-господарських форм використання виробничих можливостей. Важливою практичною функцією економічної теорії є вивчення досвіду світового розвитку, запозичення у нього найбільш прогресивних економічних форм господарювання.

Таким чином, економічна теорія є базою економічної політики, обґрунтування правильних дій різних суб’єктів господарювання в сфері практичної діяльності. Ця функція економічної теорії найбільш яскраво проявляється в поділі її на позитивну і нормативну.

Позитивна, або дискретна, дає об’єктивне чи наукове пояснення функціонування

суспільного виробництва з урахуванням майбутніх ресурсів та можливих кінцевих результатів.

Виховна функція покликана формувати економічне мислення– сукупність поглядів, уявлень та суджень людини про реальну економічну дійсність, які визначають її господарську поведінку. Ідеї економістів та політичних діячів, і коли вони правильні, і

12

коли помилкові, мають, на думку Дж. Кейнса, набагато більше значення, ніж прийнято думати. В дійсності тільки вони і правлять світом. Незважаючи на те, що в цьому висновку дещо перебільшена роль ідей, проте є незаперечним факт, що економічна теорія відіграє надзвичайно велику роль у соціально-економічному розвитку суспільства.

Існує два види економічного мислення: буденне і наукове.

Буденне мислення – поверхове, однобічне і безсистемне сприйняття людиною реальних економічних процесів, на підставі чого вона робить суб’єктивні, часом помилкові, висновки та судження відносно економічних проблем.

Наукове мислення – всебічне і глибоке пізнання людиною економічної дійсності на основі використання наукових методів дослідження, що дозволяє розкрити сутність економічних процесів, об’єктивно оцінити їхню суспільну значимість і прогнозувати тенденції розвитку в майбутньому.

Література

1.Аникин А.В. Юность науки. - М.: Политиздат, 1975. - С. 14-258.

2.Воробйова Л., Шевчук В. Українська наукова школа фізичної економії як новітня економічна школа світового виміру. // Економіст. – 2004. – №2. – С.58-62.

3.Економічна теорія: Навч. посібник / За ред. В.О. Білика, П.Т.Саблука. - К.:ІАЕ, 2004.- 560 с.

4.Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.І./ Ред. кол. С.В. Мочерний (відп.

ред.) та ін. - К.: Видавничий центр „Академія", 2001.-С. 444-451; С. 472-480.

5.Історія економічних вчень: Підручник / В.Д. Базилевич, Н.І. Гражевська, Т.В. Гайдай та ін.– К.: Знання, 2004. – 1300 с.

6.Історія економічної думки : Навч. посіб./ Л.Я. Корнійчук, А.М.Поручник, Н.О. Татаренко та ін. - К.: Фенікс, 1999. - 415 с.

7.Макконнелл К., Брю С. Экономикс. - М.: Республика, 1992. - Т.1. - Гл.1.-С. 6-30.

8.Маркс К. Капітал Т 1. - Маркс К., Енгельс Ф. Твори. - Вид. 2-е. - Т.23.- С. 908.

9.Мочерний С., Устенко О. Предмет економічної теорії // Економіка України. - 2003. - № 9.- С. 4-7.

10.Новицький В. Інституціоналізм у діалектиці сучасного економічного розвитку.// Економіка України. – 2005. - №7. – С.49-58.

11.Політекономія: Підручник / За загальною редакцією Ю.В. Ніколенка. – К.: ЦУЛ, 2003. – С.9-40.

12.Політична економія. Навчальний посібник / За ред. д.е.н., проф. Г.І. Башнянина і к.е.н., доц. Є.С. Шевчука. - 2-е вид., переробл. і доп. - Львів.: „Магнолія плюс",

„Новий Світ-2000", 2004. - С. 12-32.

13.Політична економія: Навчальний посібник. / За ред. В.О. Рибалкіна, В.Г. Бодрова. –

К.: Академ. видав., 2004. – С.11-52.

14.Самуэльсон П.А., Нордхаус В.Д. Экономика. - М.: Бином-Кно Рус, 1997. - 800 с.

15.Єщенко П. Економічні теоретичні концепції та їх предмет. // Економіка України. –

2004. - №5. – С.56-60.

Словник нових термінів і понять

Економічна теорія — наука, що вивчає економічні системи та принципи її функціонування.

господарський механізм, економічна конституція, система відносин власності, принцип

— основа певної теорії, вчення, науки, світогляду.

13

Політична економія — наука про виробничі відносини у взаємозв’язку та взаємодії з продуктивними силами та надбудовою, економічні категорії та економічні закони різних способів виробництва, що регулюють процес суспільного виробництва.

Економіка — перший етап розвитку політичної економії, створений древніми мислителями. Аристотель вважав головним дослідження законів ведення домогосподарства, збільшення благ для людей, які називав багатством.

державного управління господарства, а основне багатство бачили в грошах(золоті), головним джерелом отримання яких переважно зовнішня торгівля.

Фізіократи — економічна школа французьких вчених XVIIІ ст. (Ф. Кене), які наголосили на тому, що багатство суспільства створюється у матеріальному виробництві – сільському господарстві. Вони вперше дали характеристику суспільному відтворенню.

Класична економічна теорія(В. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо) показали, що багатство суспільства створюється в усіх галузях національної економіки. Вон розкрили закони капіталістичної економіки, її внутрішні суперечності, розробили трудову теорію вартості(в основі блага лежить людська праця).

Марксизм (К. Маркс, Ф. Енгельс) — довели трудову теорію вартості, показали експлуататорський характер капіталізму, наголосили на необхідності заміни капіталізму соціалізмом.

Сучасні економічні теорії — (Дж. Кейнс) наголошують на широкому втручанні держави в економіку, інші (М. Фрідмен) виступають за обмеженість втручання держави в економічні процеси, визначення людини в суспільному виробницт, віивчення ефективності виробництва в умовах обмежених ресурсів.

виробництва (засоби виробництва і робоча сила у взаємозв’язку і взаємодії).

Науковий метод – шлях входження в науку, хід пізнання дисципліни.

14

Метод матеріалістичної діалектики — вивчення суспільного виробництва на всіх його рівнях у русі, змінах, формах перетворення, з урахуванням інновацій, постійного зростання потреб.

Метод наукової абстракції передбачає очищення від несуттєвих, другорядних явищ, дослідження найбільш суттєвого, конкретного: від живого споглядання до абстрактного мислення і від нього до практики та навпаки.

Метод аналізу та синтезу— розчленування цілого на частини, окремого їх вивчення, поєднання елементів у цілісність з урахуванням взаємозв’язків, дослідження від цілого до частини, від конкретного до абстрактного і навпаки.

Метод поєднання історичного і логічного— вивчення економічних явищ у процесі їх розвитку, спочатку розвиваються прості економічні форми, на зміну яким приходять більш складні, поки прості економічні форми не сформувались, більш складні не отримають свого розвитку. Історичний розвиток виробництва передбачає його очищення від випадковостей, несуттєвого.

Метод індукції та дедукціїпередбачає пошук фактів, иведення з них принципів, використання принципів у практиці господарювання і навпаки.

Економіко-математичні методи — дослідження економічних процесів і явищ при допомозі математичного моделювання, сприяють збалансованості, пропорційності в економіці, покращення розміщення продуктивних сил.

Метод системного аналізу — основні критерії правильності економічної теорії, виступає інструментом поєднання теорії і практики господарювання.

Економічний експеримент — це перевірка ефективності функціонування нового господарського механізму, всього нового в економічній системі.

Теми рефератів, доповідей і контрольних робіт

Механізм дії та використання економічних законів. Взаємозв'язок економічної теорії та політики. Розвиток економічної думки в Україні.

Продуктивні сили та виробничі відносини: суть, структура та взаємозв'язок. Класифікація економічних законів, їх пізнання та використання.

Місце економічної теорії в системі економічних знань.

План семінару (2 год.)

1.Зародження, формування та розвиток економічної теорії:

а) основні етапи і напрямки розвитку економічної теорії;

б) сучасні економічні теорії;

в) розвиток економічної думки в Україні.

2.Предмет економічної теорії:

а)продуктивні сили (виробничі ресурси), їх структура та ефективне використання;

15

б) економічні виробничі відносини: суть та структура;

в)економічні категорії та економічні закони.

3.Методи економічної теорії.

4.Функції економічної теорії. Економічна теорія та економічна політика.

Пошукові питання

1.Доведіть, чому сьогодні широка економічна освіта– одна з найважливіших загальнолюдських цінностей, без яких неможливий подальший прогрес цивілізації.

2.Назвіть найбільш відомі сучасні визначення предмету економічної теорії.

3.Згадайте функції економічної теорії, спробуйте знайти місце економічної теорії в реальному житті.

4.Які, на вашу думку, особливості має економічне дослідження в порівнянні з іншими видами досліджень?

5. Визначте основні етапи розвитку світової економічної думки та її еволюції на теренах України.

Запитання для самоконтролю

1.У чому полягає зв'язок між продуктивними силами та виробничими відносинами?

2.Що вивчає економічна теорія?

3.Як Ви розумієте об'єктивний характер економічних законів? Як люди використовують економічні закони в своїй господарській практиці?

4.Що таке виробничі відносини і яка їх структура?

5.Що є визначальним у характері виробничих відносин?

Завдання, вправи,тести

Завдання

1.Поясніть твердження: подібно до всіх наукових законів, економічні закони існують для того, щоб можна було передбачити наслідки дій людей.

2.Англійський економіст А. Сміт у XVIII ст. зауважив: “На підставі аналізу дійсності

економічна наука повинна пропонувати таку економічну політику, яка б давала людям щедрий дохід або засоби до існування, а точніше, забезпечувала б їм можливість самостійно добувати .”їх Чи відповідає таке визначення завдання економічної науки сучасним уявленням про мету економічного дослідження?

3. Наведіть приклади застосування методів аналізу і синтезу, індукції і дедукції.

Тести

1.У якій з відповідей найповніше і найглибше розкрито предмет економічної теорії:

а) це наука, що вивчає виробничі відношення у їх взаємодії з розвитком продуктивних ;сил

б) це наука, що вивчає закони, які управляють виробництвом і розподілом матеріальних благ;

в) це наука, що вивчає закони розвитку економічних систем;

16

г) це наука, яка вивчає змінні величини, поведінка яких справляє вплив на стан національної економіки( ціни, зайнятість тощо).

2.Економічна політика– це:

а) здатність керувати економічними процесами;

б) конкуренція різних ідей;

в) сукупність правил поведінки економічних суб’єктів;

г) заходи, спрямовані на розв’язання економічних проблем.

3.Що вивчає економічна теорія:

а) економічну політику держави;

б) механізм функціонування ринкової системи;

в) закони економічного розвитку;

г) функціонування галузей народного господарства.

4.Яка із шкіл економічної теорії була історично першою:

5.Якщо досліджується економіка як цілісна система, то це аналіз:

17

а) вони об’єктивні;

б) вони суб’єктивні;

в) вони діють тільки у людському суспільстві;

г) вони не можуть мати формалізованого вираження.

8.Яка із економічних шкіл вперше зробила предметом свого аналізу процес виробництва, а не сферу обігу:

9.В чому полягає єдність законів природи і суспільства:

а) носять об’єктивний характер;

б) не залежать від діяльності людей;

в) проявляються через економічну діяльність людей;

г) носять історичний характер.

10.Термін “економікс” одержав всезагальне визнання після того, як його вперше використав в заголовку праці:

а) Жан Батіст Сей;

б) Джон Стюарт Мілль;

в) Альфред Маршалл;

г) Джон Мейнард Кейнс.

11.Якщо економічні узагальнення ґрунтуються на фактах і принципах, то такий метод аналізу називають:

а) аналогією;

б) гіпотетичним;

в) індукції і дедукції;

г) системного аналізу.

12.Яке з положень комплексно розкриває функції економічної теорії:

а) економічна теорія повинна розкривати всі економічні закони;

18

б) економічна теорія виконує практичну, пізнавальну,

методологічну функцію та формує економічне мислення;

в) економічна теорія розробляє наукові основи управління народним господарством;

г) економічна теорія виконує ідеологічну і виховну функцію.

13.Сучасна концепція економічної теорії, яка відстоює поєднання ринкового механізму господарювання і державного регулювання, називається:

14.Що не відносять до визначення предмета економічної теорії:

а) ефективне використання ресурсів;

б) необмежені виробничі ресурси;

в) максимальне задоволення потреб;

г) рідкісність благ.

15.Економічна теорія:

а) застосовується тільки для вивчення ринкової системи господарювання;

б) застосовується для вивчення всіх економічних систем;

в) не може бути корисною при вивченні економічних проблем,

властивих постіндустріальному суспільству;

г) всі попередні відповіді не правильні.

16.У якій з відповідей найповніше і найглибше розкрито предмет економічної теорії:

а) це наука, що вивчає виробничі відносини у їх взаємодії з розвитком продуктивних сил;

б) це наука, що вивчає закони, які управляють виробництвом і розподілом матеріальних благ;

в) це наука, що вивчає закони розвитку економічних систем;

г) це наука, яка вивчає змінні величини, поведінка яких справляє

19

вплив на стан національної економіки ( ціни, зайнятість тощо).

17.До яких економічних шкіл та течій належать такі вчені:

18.У чому сутність методу абстракції:

а) розчленування цілого на окремі елементи і дослідження кожного з них окремо;

б) у логічному висновку про ціле на основі окремих фактів;

в) у відмові від поверхневих, несуттєвих сторін явища і зосередженні на з'ясуванні

внутрішніх зв'язків.

ТЕМА 2. РУШІЙНІ СИЛИ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

1. Економічні потреби та інтереси

Реальні досягнення у процесі економічного зростання слугують матеріальною першоосновою суспільного прогресу. Основними складовими елементами останнього є економічний і соціальний розвиток країни. Слід враховувати й інші сторони прогресу

– політико-правові, національно-культурні, духовні тощо. Загалом такий рух означає поступальність, еволюцію суспільства до більш досконалих форм.

Економічний прогрес – це послідовне удосконалення всієї економічної системи, розвиток суспільного виробництва, продуктивних сил і техніко-економічних відносин, виробничих відносин та господарського механізму. Це рух виробництва від нижчих його форм до вищих, наслідком чого є одержання необхідних результатів (показників) відносно кількості і якості створених благ.

Стан економічного прогресу оцінюється в першу чергу за допомогою рівня розвитку продуктивних сил. Його вважають вищим критерієм, бо їх величина і якість свідчать про потенціал розширеного відтворення. Це демонструє прогресивність (або, навпаки, регресивність) даної суспільної системи. Крім того, як ми уже знаємо, рівень розвитку продуктивних сил відображає стадію, умови для переходу до вищого типу суспільного виробництва.

20