Основи економічної теорії

Об’єктами цих відносин є всі результати суспільної діяльності, тобто: матеріальні продукти праці (засоби виробництва, предмети споживання, послуги, житло і т..);д інтелектуальні продукти праці(інформація, наукові ідеї); робоча сила; цінні папери (акції, облігації); валюта, позичкові капітали; земля та інші природні ресурси тощо.

Структура ринку може розглядатися на основі різних критеріїв.

Насамперед виділяється функціональна структура ринку, коли кожний ринок виконує певну функцію, забезпечує обіг певних товарів. Насамперед це ринок товарів, який підрозділяється на ринок споживчих товарів та послуг, ринок засобів виробництва та ринок інформації. Виділяється також фінансовий ринок, який включає ринок капіталів (інвестиційний ринок), ринок кредитів, ринок цінних паперів, грошовий і валютний

товарів, які, в свою чергу, можна поділяти на окремі групи товарів або навіть окремі товари. Скажімо, ринок зернових культур, ринок технічних культур, телевізорів та ін. Ринки вугілля, кольорових металів, нафтопродуктів, машин та устаткування і тому подібне органічно входять у ринок засобів виробництва. Ринки акцій, валют чи кредитних ресурсів

– включаються в фінансовий ринок.

Крім функціональної структури ринку, розрізняють і територіальну або рівневу структуру. Це означає існування місцевого, національного (внутрішнього) та світового (зовнішнього) ринків.

Місцевий ринок може існувати у вигляді селищного, міського, районного, обласного чи регіонального ринків. Сукупність ринків усередині країни складає

Слід зауважити, що між цими двома структурами існує глибокий органічний взаємозв’язок. Він полягає в тому, що на кожному рівні соціально-економічної системи тією або іншою мірою проявляють себе всі функціональні форми ринку.

Залежно від умов, у яких діють суб’єкти господарювання, розрізняють: а) вільний ринок – це ринок з великою кількістю виробників однорідної продукції, які не в змозі впливати на рішення один одного; має місце вільне ціноутворення; б) монополізований ринок – це ринок, для якого характерна незначна кількість виробників даного товару, застосовується його диференціація, існує дефіцит необхідної інформації, утруднений доступ до ресурсів, погоджуються дії учасників; його різновиди: монопольний – ринок, на якому домінує один постачальник або продавець, олігопольний – на ринку товарів чи послуг панує мала кількість господарських суб’єктів; в) регульований ринок – це ринок, який контролюється і регулюється державою за допомогою спеціальних заходів економічного та адміністративного характеру.

Існують й інші критерії визначення структури ринку. Зокрема, відповідно до чинного законодавства розрізняють легальний(офіційний) і нелегальний (тіньовий) ринки. Нелегальний (тіньовий) ринок, як обов’язковий елемент тіньової економіки, існує в усіх країнах. Міжнародна практика до тіньової економіки відносить два компоненти: заниження або приховування від обліку доходів від реалізованої в країні діяльності; доходи від незаконної діяльності (наркобізнес, проституція, рекет та інші види злочинної діяльності). Але головне питання– розміри тіньової економіки. Якщо в розвинутих країнах вона становить у середньому10-15% ВВП, то в Україні, за розрахунками економістів, близько 40%. Подолання такого явища– невідкладне завдання всіх гілок влади в Україні.

3. Механізм ринкового саморегулювання. Функції ринку

Ринок за своєю природою– саморегульована система. Він сприяє вирішенню трьох основних проблем економіки: “що”, ”як”, “для чого” виробляти.

101

“Що виробляти” – визначається голосуванням споживача через купівлю того чи іншого товару.

“Як виробляти” – визначається конкуренцією між виробниками: єдиний шлях для виробника виграти конкуренцію– підтримувати витрати на мінімальному рівні, використовуючи найбільш ефективні методи виробництва.

“Для кого” – зумовлюється співвідношенням попиту і пропозиції на ринках факторів виробництва, які визначають джерела доходів населення.

Ринковий механізм – це сукупність взаємопов’язаних законів та елементів, що утворюють спосіб організації ринкової економіки як саморегульованої системи.

Основними економічними законами ринкового механізму є закон вартості, закони попиту та пропозиції, закони грошового обігу.

Його елементи є: 1) співвідношення попиту і пропозиції; 2) ринкова ціна; 3) економічна конкуренція. Розглянемо ці елементи ринкового механізму та їх взаємодію.

Попит – це представлена на ринку потреба в товарах і послугах. Він відображає обсяг і структуру суспільних потреб, що підлягають задоволенню. Але це не всі потреби, а лише ті, які забезпечені грошима, тобто платоспроможний попит.

Пропозиція – це сукупність товарів і послуг, які вже є на ринку або можуть бути доставлені на нього. Вона не тотожна виробництву.

Отже, попит і пропозиція– це специфічні категорії, які виражають взаємодію виробництва та споживання в умовах ринку. Співвідношення попиту й пропозиції характеризує кон’юнктуру ринку.

конкуренцією, на яких окремо покупці та окремо продавці не можуть змінити ринкової ціни.

Криві пропозиції. Оскільки кількість пропозиції (Qs) залежить від ринкової ціни (Р), зобразимо криву пропозиції в загальній формі:

Qs = c + dP.

При зростанні значення d нова крива пропозиції буде похилішою(матиме менший кут

нахилу), ніж початкова форма, оскільки кількість відкладається на горизонтальній осі.

При збільшенні значення с нова крива пропозиції лежатиме праворуч від початкової

кривої (внаслідок більшої величини початкового значення по горизонталі). Значення с і

d можна знайти з точок, що лежать на прямій лінії,

Величина нахилу цієї лінії d == ∆Qs/∆Р, а значення с-це та кількість на лінії, де Р = 0. За такої умови Q = с і має назву "точка переривання".

Криві попиту. У загальній формі криву попиту можна визначити :такQd = а - bр. Величина нахилу ∆Qs/∆Р = - b.

Основні нецінові фактори, що впливають на зміну попиту, такі:

102

доходи споживачів; смаки та уподобання споживачів; кількість споживачів на ринку: ціни на взаємодоповнюючі товари та товари-замінники; очікування споживачів щодо майбутніх цін і доходів.

До основних нецінових факторів впливу на пропозицію належать:

ціни на ресурси; технологія виробництва; податки та дотації;ціни на інші товари; кількість продавців на ринку; очікування виробництв щодо цінової ситуації на ринку. Разом криві попиту із пропозиції визначають рівноважні ціни та . обсягНецінові фактори приводять до зміщення кривих попиту і пропозиції. В результаті утворюється нова точка ринкової рівноваги.

зміни в ціні. Еластичність попиту за ціною незалежна від одиниць вимірювання і позначається так:

Ed = Р/Q • ∆Q/∆Р.

Еластичність попиту за доходом— зміна у кількості попиту у процентах, що виникає внаслідок зміни в ціні на 1%:

EI -I/О • ∆Q/∆I,

де I - доход споживача.

Якщо ціна на споріднений товар змінюється, то можна описати реакцію попиту, користуючись перехресно-ціновою еластичністю попиту. Наприклад, при зростанні ціни на нафту на 1% попит на природний газ у процентах такий:

103

EQгPн = Рн / Qг, • ∆Qн/∆Рн,

де Q, - кількість попиту на природний газ, а Рн - ціна на нафту. Перехресно-

цінова еластичність попиту є позитивною величиною, якщо обидва товари —

замінники, і від'ємною, якщо ці товари взаємодоповнюючі.

Еластичність пропозиції за ціноюзміна в кількості пропозиції в процентах,

що виникає внаслідок зміни в ціні на І%:

ES = P/QS. -∆Qs/ ∆P-

враховувати період часу, який ілюструється кривою попиту. Для товарів нетривалого вжитку нетривалий попит менш еластичний від тривалого. Після зростання ціни споживачам потрібен час. щоб пристосуватися до меншої кількості товарів. Отже, попит у довгостроковому періоді більш чутливий до зміни у ціні. Для товарів тривалого

Разом із тим варто підкреслити, що не лише ціни визначають кількість куплених товарів. Іншими факторами : є середній дохід покупців, розміри ринку, ціна та корисність інших товарів, які можуть замінити даний товар. К ім зазначених об’єктивних факторів, існують суб’єктивні смаки та уподобання споживачів.

Наступним елементом ринкового механізму є ціна. Ринкова ціна – це фактична ціна, що встановлюється відповідно до попиту і пропозиції. В її основі знаходиться ціна рівноваги (рівноважна ціна) – це ціна такого рівня, при якому пропозиція відповідає попиту.

Як же формується ціна рівноваги?

Покупці виходять на ринок з певною сумою грошей, що призначена на придбання товарів. При цьому, природньо, вони хотіли б придбати товар дешевше, в той час, як продавці намагаються продати товар дорожче. Але ринкова ціна не може піднятися вище так званої ціни попиту. Цей термін означає гранично допустиму ціну, за яку споживачі готові купити товар. Існує взаємозв’язок між ціною попиту і кількістю продукції, що реалізується: чим менше останньої, тим більшу ціну покупець готовий за неї заплатити, і навпаки, якщо ціна попиту висока, то покупців виявляється мало, а обсяг продажу незначним. При зниженні ціни попиту товар стає більш доступним, росте число покупців і кількість продаж. Ця залежність між ціною і кількістю купленого товару в західній економічній літературі одержала назву“крива попиту”. Вона характеризує ринкову поведінку споживача (рис. 1).

104

Рис. 1. Крива попиту і крива пропозиції. Ціна ринкової рівноваги

Тут: вісь ОКт – кількість купленого на ринку товару К; вісь ОЦ0 – рух цін; По – крива сукупного попиту;

Пр – крива сукупної пропозиції; Т – точка перетину кривих попиту і пропозиції; Цт – ціна ринкової рівноваги.

Ця крива є графічним відображеннямзакону попиту, який виражається в наступній математичній (функціональній) залежності: По= (Ц). Чим вища ціна товару, тим менший попит а нього. Така залежність характерна для основної маси товарів, але є інші випадки

(рис. 2).

Ц

По

Ц

По

Ц3 Ц3 Ц2 Ц2

Ц1 Ц1

О

Наведений графік показує зв’язок між ціною і попитом, коли останній зростає із зростанням цін. Це – ефект Веблена, характерний для багатих споживачів, які,

105

купуючи товар, керуються не цінами, а престижними міркуваннями. Крім того, існує ще ефект Гіффена, коли зниження цін призводить до зменшення попиту, а зростання – до збільшення його. Ефект сноба характеризує таку ситуацію на ринку, коли деякі споживачі втрачають зацікавленість у придбанні товару при зниженні ціни на нього, не бажають бути “як усі”.

Має місце також залежність між попитом і ціною, яка зображена на рис. 3.

Ц

ц

Рис. 3. Нееластичний попит

Цей функціональний зв’язок показує, що є випадки, коли попит має тенденцію залишатись незмінним при зміні цін. Наприклад, споживач буде купувати сіль, ліки та деякі інші товари, якою б високою ціна на них не була. Це так званий нееластичний попит, який змінюється у відповідь на незначне коливання цін.

Не менш важливо проаналізувати ринкову ситуацію, виходячи з другої сторони – від продавця (носія пропозиції). Якщо крива попиту характеризує взаємозв’язок цін і тієї кількості товару, яку хоче і в змозі купити споживач, то залежність, виражена “кривою пропозиції” (див. графік 1), характеризує зв’язок між ціною пропозиції і тією кількістю продукції, яку виробники бажають виготовити і продати на ринку. Крива пропозиції показує поведінку виробника(продавця): при низькій ціні продавець запропонує менше товару, або взагалі може його притримати, при високій – винесе на продаж більше товару. Але ринкова ціна не може опуститися нижчеціни пропозиції – гранично мінімальної ціни, по якій продавці готові продавати свої товари, оскільки виробництво і реалізація будуть неефективними.

Крива пропозиції є граничним виразомзакону пропозиції. Він характеризує слідуючу функціональну залежність пропозиції від ціни: Пр = (Ц). Чим вища ціна товару, тим більшою мірою зростає його пропозиція з боку продавців. І навпаки: чим вища пропозиція, тим нижча ціна.

Зіставляючи два розглянутих нами закони, можна впевнитись: попит і пропозиція

– дві протилежні ринкові сили, які викликають підвищення або падіння ціни. Але такий стан, коли вони урівноважуються (попит і пропозиція ніби паралізують одне одного), називається станом рівноваги.

106

На графіку 1 точка перетину кривих попиту і пропозиції(Т) відображає рівновагу ринку (попит і пропозиція збігаються, а значить і збігаються інтереси виробників та споживачів). У цьому випадку ринкова ціна виступає як ціна ринкової рівноваги– тобто такий рівень ціни, при якому урівноважуються попит і пропозиція. При більш високій ціні виникає надлишок пропозиції над попитом, посилюється конкуренція серед продавців, у результаті чого ціна знижується. В умовах, коли ціна нижча за ціну ринкової рівноваги, попит перевищує пропозицію, виникає конкуренція серед покупців, що викликає підвищення цін. У результаті при вільній ринковій конкуренції ринок прагне до рівноваги, а ринкова ціна – до ціни рівноваги.

Із зміною попиту й пропозиції під дією різних факторів, наприклад, рівня доходу сімей чи цін на товари, точка рівноваги та ціна рівноваги змінюються відповідно. Значення останньої дуже велике: ринкова ціна, врівноважуючи попит і пропозицію, свідчить про досягнення найбільшої ефективності ринкової економіки(виробляється рівно стільки, скільки необхідно на цей момент, а значить задовольняються всі наявні потреби і не витрачаються марно трудові, матеріальні та фінансові ресурси).

Зменшення ціни на товар має два наслідки: ефект доходу та ефект заміщення. Ефект доходу. Якщо ціна товару, наприклад, свинини, знижується. то реальний доход чи купівельна спроможність того, хто купує цей товар, зростає. Це збільшення реального доходу проявляється у збільшенні обсягу покупок різних товарів, у. .ч і свинини. Ефект заміщення. Зниження ціни товару означає, що він стає дешевшим щодо всіх інших товарів. І споживачі будуть намагатися замінити дешевшим товаром інші товари, які стали відносно дорожчими. Ефекти доходу і заміщення доповнюють один

одного й обумовлюють здатність і бажання споживача купувати більшу кількість певного товару за низькою ціною, ніж за високою.

Ринковий попит — це сукупність кривих індивідуального попиту, що виводиться з карт індиферентності та бюджетних ліній. Оскільки при проведенні кривих попиту ціна відкладається на вертикальній осі, то крива ринкового попиту— це сума по горизонталі кривих індивідуального попиту. Щоб визначити ринковий попит за кожної

із цін, необхідно додати кількість попиту кожного споживача за однакової . ціни Споживчий надлишок показує, наскільки вищий рівень добробуту осіб у цілому за їх спроможності купити товар на ринку. Оскільки різні споживачі по-різному оцінюють рівень споживання певних товарів, максимальна сума, яку вони готові заплатити за ці товари, також коливається. Споживчий надлишок - різниця між тим, скільки споживач готовий заплатити за товар і тим, скільки він насправді платить, купуючи його. Рух цін під впливом попиту і пропозиції є основою, вихідним моментом дії ринкового механізму до регулювання суспільного відтворення. За визначенням П. Самуельсона і В. Нордгауза, “ціни є балансовим колесом у ринковому механізмі” (див. Самуельсон П.А., Нордгауз В.Д. Макроекономіка. – К.: Основи, 1995. – С. 75).

господарства за кращі умови виробництва, купівлі та продажу.

107

Існує багато різних видів конкуренції, але, не зважаючи на відміни, вони мають однакові риси та загальні тенденції. Це – ринкова боротьба за виживання й економічне процвітання. Конкуренція виступає тією силою, що зрівноважує ринкові ціни.

У сучасних умовах розрізняють досконалу конкуренцію (коли ніхто із суперників не в змозі визначально впливати на ринкову ціну) недосконалу (коли лише кілька великих фірм виробляють основну масу певного товару, тобто наявність монопольних виробників). Остання поділяється на три основні : 1)типимонополістична конкуренція характеризується тим, що фірми виробляють подібні, але різні з погляду споживача товари (якість, дизайн, післяреалізаційне обслуговування тощо).

Диференціація товару дозволяє виробникам самостійно встановлювати; 2)ціну олігополія – це ринок, на якому домінують кілька фірм. Доступ на такий ринок утруднено, можливий зговір кількох фірм з приводу цін та обсягу продукції; 3) монополія – це тип фірми або економічної поведінки фірми, яка виробляє основну масу продукції й встановлює ціну.

У розвинутих країнах в умовах сучасної НТР використовується так звана нецінова конкуренція. Вона означає, що суперництво ведеться на основі технічної переваги, високої якості та надійності виробів, ефективних методів збуту, розширення видів послуг, гарантій, умов оплати тощо. Нецінова конкуренція істотно змінює ринковий механізм. Адже залежно від гостроти протиборства зростають витрати фірм,

монополію, а монополія загострює конкуренцію. Надмірна монополізація ринку має негативні наслідки, тому в розвинутих країнах існує антимонопольне законодавство, яке ставить певні межі монополізації. Так, перший такий законодавчий акт прийняли в США у 1890 році (антитрестівський закон Шермана). В кінці 60-х років ХХ століття антимонопольне законодавство створюється у більшості розвинутих країн.

В Україні у1992 році було прийнято закон“Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності”, а в 2001 році

– “Про захист економічної конкуренції”.

Критерієм рівня монополізації є ринкова частка підприємства. У США й Україні вона становить, відповідно, 33% і 35% – для одного підприємства, 50% і більше – для трьох, 66,6% і понад 70 – для п’яти підприємств. Перевищення встановленої частки передбачає державний контроль і навіть розукрупнення компанії-монополіста.

Варто підкреслити, що антимонопольне законодавство і антимонопольна політика держави не зводяться лише до обмеження монополій, а й передбачають підтримку малого і середнього бізнесу та захист споживача.

З’ясувавши сутність ринку та механізм його функціонування, необхідно визначити його функції. В економічній літературі існують різні формулювання цих функцій. На наш погляд, в економічній системі суспільства ринок виконує наступні функції:

1.Техніко-економічна. Суть її полягає в тому, щоб забезпечити рух товарів і послуг від виробника до споживача.

2.Регулююча. В реальному економічному процесі ринок забезпечує остаточне

відповідність суми цін товарів і платоспроможного попиту.

3. Стимулююча. Головне в цій функції полягає в тому, що ринок стимулює виробництво саме тих товарів, котрі необхідні споживачам. Через конкуренцію ринкові

108

відносини активно впливають на рівень затрат на виробництво того чи іншого товару, стимулюють науково-технічний прогрес, сприяють більш повному задоволенню потреб споживачів.

4.Контрольна. За допомогою ринку здійснюється контроль споживачів за виробництвом. Саме на ринку виявляється, наскільки необхідні суспільству затрати праці відокремлених виробників, наскільки потрібний суспільству вироблений продукт. Акт реалізації товарів означає, що вироблено не просто споживну вартість, а затрати праці є суспільно необхідними.

5.Інтегруюча функція виявляється в тому, що ринок робить економіку єдиним цілим, розвиваючи систему горизонтальних і вертикальних зв’язків, у тому числі зовнішньоекономічних.

Характеризуючи ринковий механізм, слід мати на увазі, що він не є ідеальним, йому властиві плюси і мінуси.

До його переваг слід віднести:

1)здатність за допомогою конкуренції і ринкової ціни швидко реагувати на потреби в нових товарах і послугах;

2)зрівноважувати попит і пропозицію;

3)заохочувати господарську діяльність, яка відповідає суспільно нормальним умовам виробництва;

4)досягати на основі вище перерахованого високої ефективності виробництва. Але система ринкового регулювання має і недоліки:

1)ринок повільно, а то й взагалі сам по собі не реагує на потребу в докорінних

перетвореннях національного господарства, які вимагають великих затрат і не забезпечують швидкої вигоди;

4)ринок не в змозі регулювати так звані зовнішні ефекти економічної діяльності: соціальні наслідки виробництва – безробіття, забруднення навколишнього середовища;

5)ринок “не бачить” перспективи: попит і пропозиція відображають поточні потреби суспільства, а стратегічні цілі розвитку країни(розвиток НТП, культури, здоров’я нації тощо) залишаються за межами інтересів суб’єктів ринкових відносин.

Тому в сучасних умовах у розвинутих країнах ринковий механізм доповнюється державним регулюванням. Розробляючи і перетворюючи в життя прогнози, плани й програми соціально-економічного розвитку, держава може домогтися того, що не під силу ринку. Така економіка називається змішаною. П. Самуельсон і В. Нордгауз її

характеризують так: “... ринок визначає більшість індивідуальних цін і кількість товарів. Водночас уряд управляє економікою через програми оподаткування, видатки і регулювання грошового обігу. Обидві половини – ринок і уряд – важливі для здорового функціонування економіки. Управляти сучасною економікою, вилучивши одну з них, – це пробувати аплодувати однією рукою” (див. Самуельсон П.А., Нордгауз В.Д. Макроекономіка. – К.: Основи, 1995. – С. 84.).

Отже, механізм регулювання ринкової економіки включає два блоки: 1) ринковий механізм саморегулювання; 2) державне регулювання.

Історично першою з’явилась конкуренція, яка пізніше породила свій антипод– монополію. Передумовами конкуренції стали поглиблення суспільного поділу праці і зростання потреб людей, виникнення товарного виробництва і обміну, відокремлення товаровиробників та їх самостійне функціонування. Становлення і генезис конкуренції

109

завдячує простому товарному господарству, появі грошей, а, значить, товарногрошовим відносинам і ринку.

Ще за первіснообщинного ладу, на пізньому етапі його розвитку, уже створювався додатковий продукт, почалась боротьба за його присвоєння, з’являється приватна власність, що означає зародження конкуренції. В рабовласницькому суспільстві відбувається конкуренція дешевої праці рабів й дрібних власників– селян у виробництві сільськогосподарської продукції. Посилюється конкурентна боротьба за феодалізму, зокрема з пожвавленням обміну між окремими містами і формуванням єдиного ринку. Але в докапіталістичних формаціях панувало натуральне господарство,

близько до українських слів протистояння, змагання, протиборство, суперництво та ін. У широкому розумінні це має місце у природі, де відбувається постійна боротьба за існування. Біологічні особини „конкурують” часто не на життя, а на смерть (природний відбір). Людина – біосоціальна істота, чим пояснюються складні форми її поведінки, оптимізації діяльності, зокрема, адаптацію до ринкових умов, що визначає деякою мірою конкуренцію як процес природного відбору. Згідно з соціобіологічним підходом, агресивні взаємодії конкурентів– один із шляхів підвищення успішності репродукції в навколишньому середовищі з обмеженими ресурсами. Енциклопедичний

словник Брокгауза визначає конкуренцію як діяльність суперництва кількох осіб при досягненні однієї й тієї ж мети.

Конкуренція зумовлюється наявністю на ринку великої кількості різних суб’єктів–

прихильності до своєї продукції чи послуг з боку одних і тих же груп споживачів.

Під час продажу виробники та їх агенти прагнуть отримати максимальну вигоду (підприємницький дохід, прибуток та ін.). З полярного інтересу, мета споживачів– придбати необхідні товари і послуги вищої якості з найменшими витратами коштів. Ця суперечність розв’язується за допомогою обміну. Проте, як відомо з попередніх тем, ринок не обмежується купівлею– продажем. Його відносини охоплюють усі фази суспільного відтворення, що властиво для ринкової економіки.

Конкуренція як соціально-економічна категорія виражає відносини суперництва між учасниками ринку та членами суспільства з приводу раціонального виробництва, розподілу, обміну і споживання життєвих благ.

Причинно-наслідкові зв’язки і взаємозалежності між суб’єктами конкуренції постійні в ринковому середовищі, об’єктивно йому характерні, безперервно ускладнюються і набувають нового змісту з розвитком суспільного виробництва.

Інакше кажучи, діє закон конкуренції, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки у народному господарстві, опосередкованому ринком, як примусова

110