25* Глава 20

Правове регулювання інших

видів господарсько-торговельної

діяльності (бартер, зберігання

у товарному складі)

§ 1. Правове регулювання товарообмінних (бартерних) операцій

Згідно з ч. 1 ст. 293 ГК договір міни (бартеру) — це до­говір, за яким кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність, господарське відання чи оперативне управ­ління певний товар в обмін на інший товар.

Термін «бартер», що вживається в ГК як тотожний терміну «міна», застосовується, головним чином, для позначення това­рообмінних операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності (див. Закон України від 23 грудня 1998 р. «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоеко­номічної діяльності»)¹.

Можна виділити такі характерні ознаки договору міни (бар­теру):

а) товар (майно) за цим договором передається у власність, господарське відання чи оперативне управління (а не у воло­ діння чи користування);

б) об'єктом договору міни є товар (а не роботи чи по­ слуги);

в) товар за договором міни передається в обмін на інший товар (а не на гроші, цінні папери тощо).

З положення, встановленого ч. 2 ст. 293 ГК, згідно з яким сторона договору вважається продавцем того товару, який вона передає в обмін, і покупцем товару, який вона одержує взамін, випливає, що договір міни (бартеру) найбільше наближається

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 5—6. — Ст. 44.

- 386 -

до договорів купівлі-продажу, поставки або контрактації. Про­те ознаки договору міни (бартеру), зазначені вище, свідчать про його самостійний характер в системі господарських дого­ворів.

Частина 3 ст. 293 ГК містить виняток із загального прави­ла, встановленого ч. 1 ст. 293 ГК щодо обміну одного товару на інший: за погодженням сторін можлива грошова доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вар­тості, якщо це не суперечить законодавству.

Законодавством встановлено заборону обмінювати майно, що віднесене до основних фондів і належить до державної або комунальної власності, якщо друга сторона у договорі міни (бартеру) не є відповідно державним чи комунальним підприєм­ством. Інакше кажучи, державне майно, віднесене до основних фондів, що є державною власністю, може бути об'єктом міни (бартеру) лише у договорі з державним підприємством. Так само основні фонди, віднесені законодавством до комунальної власності, можуть бути об'єктом міни (бартері) у договорі з комунальним підприємством.

Законодавством можуть бути встановлені також інші особ­ливості здійснення бартерних (товарообмінних) операцій, по­в'язаних з придбанням і використанням окремих видів майна, а також здійснення таких операцій в окремих галузях господа­рювання. Наприклад, Закон України «Про регулювання това­рообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономіч­ної діяльності» встановлює режим здійснення товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності, відповідальність за порушення його норм та визначає повно­важення і функції державних органів під час здійснення конт­ролю за проведенням таких операцій.

Як зазначалося в договорі міни (бартеру) містяться елемен­ти договорів купівлі-продажу, поставки, контрактації, що дає змогу застосовувати до договору міни (бартеру) правила, що регулюють зазначені договори. Проте таке застосування відпо­відних правил не повинно суперечити законодавству і має відповідати суті відносин сторін.

Застосування до договору міни (бартеру) правил, що регу­люють договори купівлі-продажу, поставки, контрактації, не спростовує висновку щодо самостійного характеру договору міни.

- 387 -