§ 4. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Безпосереднє здійснення суб'єктами господарювання зов­нішньоекономічної діяльності регулюється державою в особі її органів, недержавних органів управління економікою (то­варних, фондових, валютних бірж, торговельних палат, асоці­ацій, спілок та інших організацій координаційного типу), са­мих суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється з метою забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України, стимулювання прогресивних

- 544 -

35 — 4-2636

- 545 -

структурних змін в економіці та створення найбільш сприят­ливих умов для залучення економіки нашої держави в систему світового поділу праці та наближення її до ринкових структур розвинених країн світу.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється за допомогою таких засобів (інструментів):

• законів України;

• передбачених в законах України актів тарифного і нета­ рифного регулювання, які видаються державними органами України в межах їх компетенції;

• економічних заходів оперативного регулювання (валютно- фінансового, кредитного та іншого) в межах законів України;

• рішень недержавних органів управління економікою, які приймаються за їх статутними документами в межах законів України;

• угод, що укладаються між суб'єктами зовнішньоекономіч­ ної діяльності і які не суперечать законам України.

Названі акти і дії регулювання зовнішньоекономічної діяль­ності є вичерпними. Забороняється регулювання зовнішньое­кономічної діяльності прямо не передбаченими законом акта­ми і діями державних і недержавних органів.

Зовнішньоекономічна діяльність іноземних суб'єктів гос­подарювання залежить від правового режиму, що встановлюєть­ся державою для її здійснення.

Згідно з Законом «Про зовнішньоекономічну діяльність» на території України запроваджуються такі правові режими для іноземних суб'єктів господарської діяльності:

- національний режим, який означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності мають обсяг прав та обов'язків не менший, ніж суб'єкти господарської діяльності України. На­ ціональний режим застосовується щодо всіх видів господарсь­ кої діяльності іноземних суб'єктів цієї діяльності, пов'язаної з їх інвестиціями на території України, а також щодо експортно- імпортних операцій іноземних суб'єктів господарської діяль­ ності тих країн, які входять разом з Україною до економічних союзів;

- режим найбільшого сприяння, який означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності мають обсяг прав, префе­ ренцій та пільг щодо мит, податків та зборів, якими корис­ тується та/або буде користуватися іноземний суб'єкт госпо­ дарської діяльності будь-якої іншої держави, якій надано зга­ даний режим, за винятком випадків, коли зазначені мита, по-

датки, збори та пільги по них встановлюються в рамках спе­ціального режиму, визначеного нижче. Режим найбільшого сприяння надається на основі взаємної угоди суб'єктам госпо­дарської діяльності інших держав згідно з відповідними дого­ворами України та застосовується у сфері зовнішньої торгівлі;

- спеціальний режим, який застосовується до територій спе­ ціальних економічних зон згідно зі ст. 24 Закону, а також до територій митних союзів, до яких входить Україна, і в разі встановлення будь-якого спеціального режиму згідно з міжна­ родними договорами за участю України відповідно до ст. 25 Закону.

Світовій практиці зовнішньоекономічної діяльності відо­мий ще преференційний режим, тобто такий режим, при якому розвинені держави в односторонньому порядку згідно з міжна­родним правом надають юридичним і фізичним особам дер­жав, що розвиваються, особливі права, пільги, і переваги без взаємності.

Встановлення того або іншого режиму безпосередньо по­значається на умовах здійснення зовнішньоекономічної діяль­ності іноземними суб'єктами господарювання. Правовий ре­жим встановлюється залежно від домовленостей, досягнутих між державами і зафіксованих в нормах міжнародного права. Суб'єкти господарювання будуть користуватися тими права­ми, перевагами і пільгами при здійсненні зовнішньоекономіч­ної діяльності, які будуть передбачені в міжнародних догово­рах, а згодом запроваджені в національне законодавство.