Глава 29

Правові засадиаудиторської діяльності

§ 1. Поняття та зміст аудиторської діяльності

Аудит — порівняно новий для нашої країни напрям еконо­мічного аналізу та контролю господарської діяльності. Якщо на Заході цей напрям відомий уже понад 150 років, то в Ук­раїні він почав розвиватися лише з початком економічних пе­ретворень у зв'язку з відмовою від державної монополії на ведення господарства.

Контроль за фінансово-господарською діяльністю підпри­ємств і організацій, ревізії цієї діяльності здійснювалися і ра­ніше, здійснюються вони і тепер.

Так, відповідно до ст. 2 Закону України від 26 січня 1993 р. «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» голов­ним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і ма­теріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних устано­вах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний контроль здійснюється у формі ревізій і пере­вірок.

Ревізія — це метод документального контролю за фінансо­во-господарською діяльністю підприємства, установи, органі­зації, дотриманням законодавства з фінансових питань, досто­вірністю обліку і звітності, спосіб документального викриття недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матері-

- 504 -

альних цінностей, попередження фінансових зловживань. За наслідками ревізії складається акт.

Перевірка — це обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації або їх підрозділів. Наслідки перевірки оформля­ються довідкою або доповідною запискою.

Ревізія і аудит, хоч і близькі за змістом багатьох операцій поняття, проте це різні види діяльності.

Аудитор (лат. — auditor — слухач, учень, слідчий) в англо­саксонських країнах — ревізор, який контролює фінансово-господарську діяльність компанії, в СІЛА - посадова особа штату чи незалежної громадської організації, яка здійснює на­гляд за раціональним використанням ресурсів.

Поняття аудиту ширше від понять ревізії і контролю, ос­кільки охоплює не лише перевірку достовірності фінансових показників, але і розробку пропозицій щодо поліпшення гос­подарської діяльності з метою раціоналізації видатків і опти-мізації прибутків на законних підставах. Тому аудит можна розглядати як своєрідну експертизу бізнесу.

Згідно з ч. 1 ст. 362 ГК аудиторською діяльністю визнаєть­ся діяльність громадян та організацій, предметом якої є здійснення аудиту, організаційне і методичне забезпечення аудиту та надання інших аудиторських послуг.

Відповідно до визначення, вміщеного в ст. З Закону Украї­ни від 22 квітня 1993 р. «Про аудиторську діяльність»¹, ауди­торська діяльність включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських пе­ревірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг.

З наведеного визначення випливає, що змістом аудиторсь­кої діяльності є:

• організаційне забезпечення аудиту;

• методичне забезпечення аудиту;

• власне аудит, який включає в себе практичне виконання аудиторських перевірок;

• надання інших аудиторських послуг.

Закон «Про аудиторську діяльність» не розкриває змісту організаційного та методичного забезпечення аудиту. На нашу думку, до організаційного забезпечення аудиту можна віднести:

- легалізацію аудиторської фірми шляхом створення і дер­ жавної реєстрації;

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 23. — Ст. 243.

- 505 -

• сертифікацію аудиторів;

• ліцензування аудиторської діяльності;

• ведення Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, які од­ ноособово надають аудиторські послуги.

Методичне забезпечення аудиту включає в себе:

- розроблення і затвердження проірами підготовки ауди­ торів;

- затвердження норм і стандартів аудиту. Аудиторську діяльність можна розглядати як один із видів

господарської (підприємницької) діяльності (хоч на відміну від, наприклад, російського законодавства, на це в Законі «Про аудиторську діяльність» прямо і не зазначається). Проте такий висновок можна зробити зі змісту ч. З ст. З Закону, в якому йдеться про те, що прибуток (доход) від аудиторської діяль­ності оподатковується згідно з чинним законодавством.

Безумовно, аудиторська діяльність є безпосередньою, са­мостійною, систематичною на власний ризик діяльністю по наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами. Проте Закон «Про ауди­торську діяльність» знову ж таки не вимагає, щоб ці особи були зареєстровані як суб'єкти господарювання у порядку, вста­новленому законодавством.

З метою уникнення різного тлумачення положень Закону «Про аудиторську діяльність», а відтак конфліктів з цього при­воду, у вищеназваному Законі варто було б прямо зазначити, що аудиторська діяльність є підприємницькою діяльністю (підприємництвом). Це сприяло б і легальному вирішенню питання щодо ліцензування аудиторської діяльності, про що буде сказано далі.

Згідно з ч. 2 ст. 362 ГК аудиторська діяльність регулюєть­ся Господарським кодексом, законом про аудиторську діяльність та іншими прийнятими відповідно до них нормативно-право­вими актами. Основним нормативно-правовим актом законо­давства про аудиторську діяльність є Закон України від 22 квіт­ня 1993 р. «Про аудиторську діяльність». Цей Закон визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні і спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника.

Положення Закону «Про аудиторську діяльність» поширю­ються на усіх суб'єктів господарювання незалежно від форм власності та видів діяльності, а також на органи державної виконавчої влади.

- 506 -

Важливе значення для правового регулювання здійснення аудиту мають положення Закону України від 16 липня 1999 р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, веден­ня бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Більш детально ці питання врегульовані Положення­ми (стандартами) бухгалтерського обліку, затвердженими Міністерством фінансів України.

Значна кількість нормативно-правових актів прийнята Ауди­торською палатою України. Серед них можна назвати Кодекс професійної етики аудиторів України від 18 грудня 1998 p., Положення про сертифікацію аудиторів від 27 листопада 1997 p., Положення про Реєстр суб'єктів аудиторської діяльності від 31 жовтня 2000 р.

Проведення аудиту окремих суб'єктів господарювання здійснюється з урахуванням положень, що містяться у так званих відомчих нормативних актах, прийнятих Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку, Фондом Дер­жавного майна, Національним банком України, Державною податковою адміністрацією України.