130. Провадження по застосуванню примусових заходів медичного характеру, його поняття та загальна характеристика. Ппвсу № 2 від 19.03.92.

Примусові заходи медичного характеру – це заходи державного примусу, які призначаються, продовжуються, змінюються і припиняються тільки в судовому порядку, встановленому кримінальним, кримінально-процесуальним, кримінально-виконавчим законодавством та тягнуть за собою певні обмеження і втрати для осіб, щодо яких вони застосовуються, незалежно від їх бажання і волі. Підстави для застосування: 1) факт вчинення особою СН діяння, передбаченого кримінальним законом; 2) встановлення в передбаченому законом порядку, що особа вчинила СН діяння в стані неосудності/обмеженої осудності/осудності, але до постановлення вироку або під час відбування покарання захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними; 3) СН даної особи. Мета – обов’язкове лікування осіб, які вчинили СН діяння і вказаних ст. 93 КК – тобто застосування до психічно хворих необхідних лікувальних засобів. Фізіотерапевтичних методів та інших видів терапії; запобігання вчиненню ними інших СН діянь. Види: (ст.94 КК) 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом Пленум Верховного Суду України ПОСТАНОВЛЯЄ: Звернути увагу судів на необхідність суворого додержання законодавства, що регулює застосування примусових заходів медичного характеру, підвищення рівня судового розгляду у справах цієї категорії, забезпечення всебічного, повного і об’єктивного дослідження всіх обставин справи. Зобов’язати суди підвищити вимогливість до органів попереднього слідства по додержанню ними кримінально-процесуального законодавства при розслідуванні справ про діяння неосудних осіб. Якщо внаслідок однобічності і неповноти проведеного слідства не були з’ясовані всі обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, і ці прогалини не можуть бути усунені в судовому засіданні, — суд зобов’язаний повернути її на додаткове попереднє слідство. Розглядаючи справи про застосування примусових заходів медичного характеру, суди повинні ураховувати, що такі заходи у вигляді поміщення в психіатричну лікарню з звичайним, посиленим або з суворим наглядом, передбачені ст.13 КК України, можуть застосовуватися відносно осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння в стані неосудності або вчинили такі діяння в стані осудності, але захворіли до винесення вироку на душевну хворобу, що позбавляє їх можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними. Порядок провадження у цих справах установлений главою 34 КПК України. Питання, пов’язані із застосуванням примусових заходів медичного характеру відносно осіб, які захворіли на хронічну душевну хворобу під час відбуття покарання, вирішуються у відповідності з вимогами ст.411 КПК України. (Абзац перший пункту 3 в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93) Судам необхідно мати на увазі, що тимчасовий розлад душевної діяльності особи, який позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними, що настав після вчинення злочину, але до винесення судом вироку, не усуває можливості застосування до неї примусового заходу медичного характеру. Разом з тим тимчасовий розлад душевної діяльності особи, який настав після винесення вироку або під час відбуття покарання, не є підставою для застосування судом примусового заходу медичного характеру.