- •1. Поняття і завдання кримінального процесу.
- •2. Основні напрямки судово-правової реформи в Україні.
- •3. Кримінально-процесуальна форма, її значення та диференціація.
- •4. Питання кримінально-процесуальних гарантій в ку, їх сутність та класифікація.
- •5. Поняття стадій кримінального процесу, їх система. Загальна характеристика кожної з них.
- •6. Поняття кпп. Зв’язок з іншими галузями права та юн.
- •13. Поняття, значення і класифікація принципів кп.
- •14. Принцип особистої недоторканості в кп.
- •15. Принцип публічності (офіційності) в кп.
- •16. Принцип об’єктивної істини.
- •17. Незалежність суддів і народних засідателів, підкорення їх тільки закону при відправленні правосуддя. Ппвсу № 4 від 12.04.1996.
- •18. Принцип гласності і його значення в кп.
- •19. Принцип національної мови в судочинстві і його значення в кп.
- •20. Принцип забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному, осудженому та виправданому права на захист. Ппвсу № 8 від. 24.10.2003.
- •21. Принцип презумпції не винуватості і його значення в кп.
- •22. Принцип змагальності і диспозитивності в кп.
- •23. Принцип усності і безпосередності у кримінальному судочинстві.
- •24. Поняття субєктів кп і їх класифікація.
- •25. Суд та його функції у кп.
- •26. Процесуальний порядок забезпечення безпеки осіб, що приймають участь в кримінальному судочинстві.
- •27. Правові підстави забезпечення безпеки осіб, які здійснюють провадження по кс.
- •28. Процесуальний стан та повноваження прокурора в різних стадіях кп.
- •29. Повноваження слідчого та його процесуальна самостійність.
- •30. Повноваження начальника слідчого відділу, зміст його правовідносин зі слідчим.
- •31. Система органів дізнання, їх повноваження і завдання.
- •32. Обставини, що виключають можливість участі в справі суддів, прокурорів, слідчого і особи, що провадить дізнання. Порядок їх відводу.
- •33. Поняття обвинуваченого та гарантії забезпечення його процесуального статусу в кп.
- •34. Процесуальний стан підозрюваного у кп.
- •35. Підозрюваний та забезпечення його процесуальних прав при затриманні та обранні запобіжних заходів.
- •36. Захисник, його права та обовязки в кп.
- •37. Допуск захисника до участі в справі. Категорія справ, по яких відмова від захисника не може бути прийнята.
- •38. Підстави, які виключають участь захисника у справі та процесуальний порядок його усунення.
- •39. Потерпілий, його права та обовязки в кп. Ппвск № 13 від 2.07.2004.
- •41. Поняття цивільного позову в кп. Підстави і порядок його розгляду разом із кс.
- •42. Цивільний позивач і цивільний відповідач. Їх права і обовязки в кп.
- •43. Процесуальний порядок накладення арешту на кореспонденцію, зняття інформації з каналів звязку, їх огляд та виїмка.
- •44. Сутність доказування, його цілі та завдання в кп.
- •45. Субєкти доказування у кп. Їх права та обовязки.
- •46. Предмет і межі доказування в кп. Співвідношення між предметом та межами доказування.
- •47. Поняття доказів у кп. Належність і допустимість доказів.
- •48. Основні положення оцінки доказів у кп.
- •49. Класифікація доказів і її практичне значення в кп.
- •50. Свідок, його процесуальний статус. Особи, які не підлягають допиту як свідки. Особи, які мають право відмовітися давати показання як свідки.
- •51. Показання свідків. Особливості їх перевірки та оцінки у кп.
- •52. Показання обвинуваченого, їх класифікація. Особливості їх перевірки та оцінки.
- •53. Показання потерпілого, особливості їх перевірки та оцінки.
- •54.Показання підозрюваного та їх оцінка.
- •55. Порядок і підстави призначення експертизи. Випадки обовязкового призначення експертизи.
- •56. Права, обовязки і відповідальність експерта у кс.
- •57. Висновок експерта та його оцінка. Повторна і додаткова експертиза. Комісійна і комплексна експертиза.
- •58. Поняття речових доказів. Порядок їх залучення в кп, особливості перевірки, оцінки та зберігання речових доказів.
- •59. Вимоги до протоколів та інших документів як джерел доказів, особливості їх перевірки та оцінки .
- •60. Процесуальний порядок застосування нтз у кримінальному судочинстві.
- •61. Хараткеристика заходів процесуального примусу, їх види та загальні вимоги щодо їх застосування.
- •62. Взяття під варту: цілі, порядок, процесуальний порядок обрання та оскарження. Ппвсу № 4 від 25.04.2003.
- •63. Поняття затсави як запобіжного заходу: цілі, підстави та процесуальний порядок обрання. Ппвсу № 6 від 26.03.99.
- •64. Суть і значення стадії порушення кс. Приводи і підстави до порушення кс.
- •65. Види рішень, які приймаються в стадії порушення кс. Порядок їх прийняття і оскарження.
- •66. Нагляд прокурора і судовий контроль за законністю рішень в стадії порушення кс. Ппвсу від 11.02.2005 № 1.
- •67. Обставини, що виключають провадження у кс. Їх класифікація та особливості застосування.
- •68. Поняття і значення стадії досудового розслідування.
- •70. Строки тримання обвинуваченого під вартою та порядок їх продовження. Ппвсу № 4 від 25.04.2003.
- •71. Особливості провадження слідства у справі групою слідчих.
- •72. Поняття і види підслідності. Окремі слідчі доручення.
- •73. Підстави і порядок обєднання справ у одному провадженні. Виділення справи в окреме провадження.
- •74. Процесуальний порядок забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна у кп.
- •75. Поняття слідчих дій. Їх види і система.
- •76. Підстави і порядок проведення огляду. Особливості прийняття рішень про окремі види огляду. Провадження освідування.
- •77. Обшук і виїмка. Підстави і порядок їх проведення. Особистий обшук.
- •78. Предявлення для впізнання і його види. Підстави і порядок проведення впізнання.
- •79. Процесуальний порядок допиту свідків і потерпілих на досудовому слідстві.
- •80. Особливості допиту неповнолітнього свідка і обвинуваченого підсудного на досудових і судових стадіях кп.
- •81. Очна ставка, мета, підстави і процесуальний порядок провадження.
- •82. Відтворення обстановки і обставин події. Перевірка показань на місці.
- •83. Підстави і процесуальний порядок притягнення особи як обвинуваченого. Зміст постанови про притягнення особи як обвинуваченого.
- •84. Процесуальний порядок предявлення обвинувачення і допит обвинуваченого на досудовому слідстві.
- •85. Зміна і доповнення обвинувачення в стадії досудового розслідування.
- •86. Процесуальний порядок призначення і проведення експертизи в досудових і судових стадіях кп. Права підозрюваного, обвинуваченого і підсудного при призначенні і проведенні екпертизи.
- •88. Підстави, умови і процесуальний порядок зупинення досудового слідства. Порядок поновлення досудового слідства.
- •89. Підстави і процесуальний порядок закриття кс в стадії досудового слідства. Прокурорський нагляд і судовий контроль за законністю і обгрунтованістю закриття кс.
- •90. Підстави та процесуальний порядок закриття кс зі звільненням особи від кв.
- •91. Ознайомлення потерпілого, цивліьного позивача, цивільного відповідача з матеріалами справи у звязку із закінченням досудового слідства.
- •92. Ознайомлення обвинуваченого і його захисника із матеріалами справи у звязку із закінченням досудового слідства.
- •93. Структура, зміст і значення обвинувального висновку. Співвідношення ов і постанови про притягнення особи як обвинуваченої.
- •94. Повноваження прокурора при перевірці справи, що надійшла до ньго з обвинувальним висновком.
- •95. Поняття і значення стадії попереднього розгляду справи суддею. Питання, що зясовуються у стадії попереднього розгляду справ суддею.
- •96. Рішення, що приймаються в стадії попереднього розгляду справи суддею. Питання, які підлягають вирішенню.
- •97. Стадія судового розгляду, її місце в системі кп. Ппвсу № 11 від 27.12.85.
- •98. Процесуальне положення та повноваження прокурора у судовому розгляді кс.
- •99. Розпорядок сз. Заходи, які застосовуються щодо порушників порядку сз.
- •100. Значення підготовчої частини судового розгляду та питання, які в ній вирішуються.
- •101. Суть, значення і процесуальний порядок судового слідства.
- •102. Межі судового розгляду та процесуальний порядок їх змін.
- •103. Підстави і процесуальний порядок повернення судом першої інстанції кс на додаткове розслідування.
- •104. Судові дебати. Зміст виступу в них учасників судового розгляду.
- •105. Процесуальний порядок постановлення вироку – акту правосуддя. Ппвсу № 5 від 29.06.1990.
- •106. Вирок суду, його структура та правові властивості: законність, обґрунтованість та справедливість.
- •107. Види вироків та особливості їх мотивування. Ппвсу № 5 від 26. 06.1990.
- •108. Окрема ухвала суду, підстави і порядок її винесення.
- •109. Підстави і процесуальний порядок закриття справи в сз.
- •110. Протокол сз, його зміст і значення. Зауваження до протоколу, порядок їх принесення і розгляду.
- •111. Поняття апеляційного провадження та його загальна характеристика.
- •112. Строки і процесуальний порядок подання апеляцій на вироки, ухвали, постанови суду, що не набрали законної сили.
- •113. Доповнення, зміна, відкликання апеляцій та подання зауважень.
- •114. Учасники апеляційного провадження та їх процесуальне становище.
- •115. Процесуальні наслідки подання апеляції. Призначення справи до апеляційного провадження.
- •116. Процесуальний порядок розгляду кс в апеляційній інстанції.
- •117. Підстави для скасування або зміни вироку в апеляційному та касаційному порядку.
- •118. Сутність та зміст істотних порушень кпз як підстав до скасування вироку.
- •119. Особливості збирання, перевірки та оцінки доказів в апеляційному провадженні.
- •120. Рішення суду апеляційної інстанції та їх види.
- •121. Вирок (постанова) апеляційної інстанції та особливості його мотивування.
- •122. Поняття касаційного провадження, його загальна характеристика та відмінність від апеляційного перегляду.
- •123. Учасники касаційного провадження та їх процесуальне становище.
- •124. Строки та процесуальний порядок касаційного оскарження судових рішень.
- •125. Рішення суду касаційної інстанції, їх види та особливості мотивування.
- •126. Процесуальний порядок розгляду кс у касаційній інстанції. Недопустимість «повороту до гіршого».
- •127. Процесуальний порядок перегляду судових рішень у виключному провадженні.
- •128. Поняття і значення стадії виконання вироку в системі кп. Види питань, які вирішуються в цій стадії.
- •129. Процесуальний порядок вирішення питань в стадії виконання вироку.
- •130. Провадження по застосуванню примусових заходів медичного характеру, його поняття та загальна характеристика. Ппвсу № 2 від 19.03.92.
- •131. Підстави та процесуальні умови застосування примусових заходів медичного характеру.
- •132. Види рішень суду щодо скасування або зміни примусових заходів медичного характеру.
- •133. Протокольна форма досудової підготовки матеріалів. Ппвсу № 6 від 27. 06.86.
- •134. Особливості провадження у справах про злочини неповнолітніх. Ппвсу № 5 від 16.04.2004.
- •135. Порядок розгляду справ про суспільно-небезпечні дії, вчинені особою, яка не досягла віку кв.
48. Основні положення оцінки доказів у кп.
Стаття 67. Оцінка доказів Суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, оцінюють докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази для суду, прокурора, слідчого і особи, яка провадить дізнання, не мають наперед встановленої сили.
49. Класифікація доказів і її практичне значення в кп.
В залежності від способу формування: 1) особистісні (походять від осіб – показання осіб, висновок експерта); 2) предметні (матеріальні обєкти, які володіють властивостями, що відображають обставини злочину) – різний механізм формування доказів передбачає встановлену законом відповідну процесуальну форму їх закріплення та використання./ 1) прямі докази (безпосередньо вказують на наявність чи відсутність обставин, які підлягають доказуванню в КС); 2) непрямі докази (встановлюють проміжні факти, лише сукупність яких є підставою для висновку про наявність чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у справі, ці докази прямо не встановлюють елементи головного факту в справі, але вказують на можливість їх існуванн) – відмінність прямих і непрямих доказівобумовлює неоюхідність існування правил користування непрямими доказами: вони можуть бути покладені в основу висновку про доказанність відповідних фактів лише за умови, якщо подані у вигляді певної сукупності; вони мають бути певною системою, із якої випливає тільки один висновок – про доказанністьтого чи іншого факту, який входить до предемту доказування. Залежно від відношення до джерела отримання відомостей про факти: перивнні (докази отримані з першоджерела), похідні (отримані з проміжного джерела). Основна роль похідних доказів в тому, що вони можуть допомогти в пошуку первинних доказів. В залежності від відношення до предмета обвинувачення: обвинувальні, виправдувальні.
50. Свідок, його процесуальний статус. Особи, які не підлягають допиту як свідки. Особи, які мають право відмовітися давати показання як свідки.
Стаття 68. Показання свідків Як свідок може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі обставини, які відносяться до справи. Свідок може бути допитаний про обставини, які підлягають встановленню по даній справі, в тому числі про факти, що характеризують особу обвинуваченого або підозрюваного, та його взаємовідносини з ними. Не можуть бути доказами дані, повідомлені свідком, джерело яких невідоме. Якщо показання свідка базуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. Стаття 69-1. Права свідка Свідок має право: 1) давати показання рідною мовою або іншою мовою, якою він вільно володіє, і користуватися допомогою перекладача; 2) заявляти відвід перекладачу; 3) знати у зв’язку з чим і у якій справі він допитується; 4) власноручно викладати свої показання в протоколі допиту; 5) користуватися нотатками і документами при дачі показань у тих випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахунків та інших даних, які йому важко тримати в пам’яті; 6) відмовитися давати показання щодо себе, членів сім’ї та близьких родичів; 7) знайомитися з протоколом допиту і клопотати про внесення до нього змін, доповнень і зауважень, власноручно робити такі доповнення і зауваження; 8) подавати скарги прокурору на дії дізнавача і слідчого; 9) одержувати відшкодування витрат, пов’язаних з викликом для дачі показань. У разі наявності відповідних підстав свідок має право на забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, передбачених законом і в порядку, передбаченому статтями 52-1 — 52-5 цього Кодексу. Стаття 70. Обов’язки свідка Особа, викликана органом дізнання, слідчим, прокурором або судом як свідок, зобов’язана з’явитися в зазначені місце і час і дати правдиві показання про відомі їй обставини в справі. Якщо свідок не з’явиться без поважних причин, орган дізнання, слідчий, прокурор або суд мають право застосувати привід через органи внутрішніх справ в порядку, передбаченому статтями 135 і 136 цього Кодексу. У випадку, передбаченому в частині 2 цієї статті, суд вправі також накласти на свідка грошове стягнення до половини мінімального розміру заробітної плати. Питання про грошове стягнення вирішується судом у судовому засіданні при розгляді справи, по якій свідок викликався. Воно може бути вирішено в іншому судовому засіданні з викликом цього свідка. Його неявка без поважних причин не перешкоджає розглядові питання про накладення грошового стягнення. Стаття 71. Відповідальність свідка За дачу завідомо неправдивих показань свідок несе кримінальну відповідальність за статтею 384 Кримінального кодексу України. За злісне ухилення від явки до суду, до органів досудового слідства або дізнання свідок несе відповідальність відповідно за частиною 1 статті 185-3 або статтею 185-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а за відмову дати показання про відомі обставини в справі — за статтею 385 Кримінального кодексу України. Стаття 69. Особи, які не підлягають допиту як свідки і особи, які мають право відмовитися давати показання як свідки Не можуть бути допитані як свідки: 1) адвокати та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, нотаріуси, лікарі, психологи, священнослужителі — з приводу того, що їм довірено або стало відомо при здійсненні професійної діяльності, якщо вони не звільнені від обов’язку зберігати професійну таємницю особою, що довірила їм ці відомості; 2) захисник підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, представник потерпілого, позивача, відповідача — про обставини, які стали їм відомі при наданні юридичної допомоги підзахисним або довірителям; 3) особи, які згідно з висновком судово-психіатричної чи судово-медичної експертизи через свої фізичні або психічні вади не можуть правильно сприймати факти, що мають доказове значення, і давати показання про них; 4) свідок, який відповідно до статті 52-3 цього Кодексу дає показання під псевдонімом, — щодо дійсних даних про його особу; 5) особа, яка має відомості про дійсні дані про свідка, який відповідно до статті 52-3 цього Кодексу дає показання під псевдонімом — щодо цих даних. Відмовитися давати показання як свідки мають право: 1) члени сім’ї, близькі родичі, усиновлені, усиновителі підозрюваного, обвинуваченого, підсудного; 2) особа, яка своїми показаннями викривала б себе, членів сім’ї, близьких родичів, усиновленого, усиновителя у вчиненні злочину. Не можуть без їх згоди бути допитані як свідки особи, які мають право дипломатичної недоторканності, а також працівники дипломатичних представництв — без згоди дипломатичного представника. Дізнавач, слідчий, прокурор і суд перед допитом осіб, зазначених у частинах 1 і 2 цієї статті, зобов’язані роз’яснити їм право відмовитись давати показання, про що зазначається в протоколі допиту чи в протоколі судового засідання.