1. Поняття і завдання кримінального процесу.

Кримінальний процес – це врегульована нормами кримінально-процесуального права діяльність органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду по виявленню, попередженню і розкриттю злочинів, викриттю і покаранню винних та недопущенню покарання невинних, а також система правових відносин, які виникають у зв’язку з цією діяльністю між органами і особами, які приймають в ній участь. Завдання: 1) загально-соціальні (захист прав та законних інтересів ФО і ЮО, які беруть участь у кримінальному судочинстві; захист матеріальних і моральних цінностей суспільства; захист конституційного ладу, суверенітету і територіальної цілісності держави); 2) безпосередні (викриття винних; швидке і повне розкриття злочинів; забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний).

2. Основні напрямки судово-правової реформи в Україні.

3. Кримінально-процесуальна форма, її значення та диференціація.

Кримінально-процесуальна форма – це встановлений законом порядок здійснення ОДР, прокуратури, судом процесуальних дій з допомогою яких вони розслідують і вирішують кримінальні справи та оформлення їх в правових актах, а також порядок діяльності учасників процесу, які захищають свої права і законні інтереси. Сутність КПФ в тому, що вона створює чітко врегульований, стійкий, юридично визначений, суворо обов’язковий, стабільний правовий режим провадження в КС, що відповідає завданням судочинства та його принципам. Тому недопустимі відхилення від вимог процесуального закону, а неухильне дотримання процесуальної форми є необхідною умовою законності дій і рішень у справі. значення: забезпечує дотримання режиму законності в КП; створює необхідні умови для встановлення істини у кожній справі; забезпечує захист прав і законних інтересів осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві; сприяє шанобливому ставленню зі сторони громадян до органів розслідування, прокуратури і суду та дозволяє цим органам забезпечити виховний вплив КП; забезпечує єдиний порядок (однаковість) провадження в КС. Однак водночас закон допускає і диференціацію ПФ в окремих категоріях КС. Кожен випадок відхилення від загального порядку судочинства визначений КПЗ.

4. Питання кримінально-процесуальних гарантій в ку, їх сутність та класифікація.

Стаття 27. Кожна людина має невід’ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави — захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань. Стаття 28. Кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам. Стаття 29. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обгрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз’яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання. Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого. Стаття 30. Кожному гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. У невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.