107. Види вироків та особливості їх мотивування. Ппвсу № 5 від 26. 06.1990.

Стаття 327. Види вироків Вирок суду може бути обвинувальний або виправдувальний. Обвинувальний вирок і виправдувальний вирок повинні бути судом мотивовані. Обвинувальний вирок не може грунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена. Якщо підсудний визнається винним у вчиненні злочину, суд постановляє обвинувальний вирок і призначає підсудному покарання, передбачене кримінальним законом. Суд постановляє обвинувальний вирок і звільняє засудженого від відбування покарання на підставах, передбачених статтею 80 Кримінального кодексу України. Виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину. Якщо при постановленні виправдувального вироку за недоведеністю участі підсудного у вчиненні злочину особа, яка вчинила цей злочин, залишається не виявленою, суд після набрання вироком законної сили виносить ухвалу про направлення справи прокурору для вжиття заходів до встановлення особи, винної у вчиненні цього злочину. ППВСУ: Всупереч вимогам закону деякі суди допускають недбалість при складанні вироків. Іноді у вступній частині вироку не вказуються всі учасники судового розгляду і перекладач, не зазначаються необхідні відомості про особу підсудного, які мають значення для справи. У мотивувальній частині обвинувального вироку інколи неповно формулюється обвинувачення, яке суд визнав доведеним, нерідко у формулювання обвинувачення включаються обставини, що не мають правового значення. Замість аналізу доказів деякі суди посилаються лише на прізвища потерпілих, свідків та інших допитаних по справі осіб, не розкриваючи змісту цих та інших джерел доказів. 5. Роз’яснити, що згідно з ч.2 ст.245 КПК України суд у розпорядчому засіданні чи суддя одноособово можуть виключати з обвинувального висновку окремі пункти обвинувачення або застосувати кримінальний закон про менш тяжкий злочин, не змінюючи при цьому формулювання обвинувачення, якщо для цього не потрібно досліджувати і оцінювати докази з точки зору їх достовірності, що суд може зробити лише в стадії судового розгляду справи.

108. Окрема ухвала суду, підстави і порядок її винесення.

Стаття 340. Окрема ухвала суду першої інстанції Суд, що розглядає справу по першій інстанції, при наявності підстав, передбачених статтею 23-2 цього Кодексу, виносить окрему ухвалу, а суддя — окрему постанову. Стаття 23-2. Окрема ухвала (постанова) суду Суд при наявності на те підстав виносить окрему ухвалу (постанову), якою звертає увагу державних органів, громадських організацій або посадових осіб на встановлені по справі факти порушення закону, причини і умови, що сприяли вчиненню злочину і вимагають вжиття відповідних заходів. Окрему ухвалу (постанову) може бути також винесено при виявленні судом порушень прав громадян та інших порушень закону, допущених при провадженні дізнання, досудового слідства або при розгляді справи нижчестоящим судом. Суд може окремою ухвалою (постановою) довести до відома відповідного підприємства, установи або організації про виявлені громадянином високу свідомість, мужність при виконанні громадського обов’язку, які сприяли причиненню чи розкриттю злочину. Окрема ухвала (постанова) суду також виноситься, коли у засудженого до позбавлення волі є неповнолітні діти, які залишилися без нагляду і потребують влаштування або встановлення над ними опіки чи піклування. Суд за матеріалами судового розгляду вправі винести окрему ухвалу (постанову) і в інших випадках, якщо визнає це за необхідне. Не пізніш як у місячний строк по окремій ухвалі (постанові має бути вжито необхідних заходів і про результати повідомлено суд, що виніс окрему ухвалу (постанову). У разі залишення посадовою особою окремої ухвали (постанови суду без розгляду повинно бути вжито заходів, передбачених статтями 254-257 Кодексу України про адміністративні правопорушення.