21. Принцип презумпції не винуватості і його значення в кп.

Принцип презумпції не винуватості – особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. (КУ). Ніхто не зобов’язаний доводити свою не винуватість у вчиненні злочину або меншу винність, а також наявність обставин, які виключають КВ. Суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, не вправі перекладати обов’язок доказування на обвинуваченого. Обов’язок доказати вину особи, тобто подання доказів. Які переконують суд у її винності, лежить на тому, хто твердить, що обвинувачений винен у злочині, тобто на обвинувачу. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Забороняється домагатися показань обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у справі, шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Недоказана винуватість юридично має те ж значення, що і доказана не винуватість. КПЗ передбачає таку підставу для закриття КС на досудовому слідстві або винесення виправдувального вироку в стадії судового розгляду як недоведеність участі обвинуваченого у вчиненні злочину. Принцип презумпції не винуватості діє на всіх стадіях КП і є обов’язковим для всіх суб’єктів кримінального судочинства, і особливо для тих, які ведуть КП. На відміну від інших основних засад судочинства, закон не містить з цього принципу ніяких розумних винятків.

22. Принцип змагальності і диспозитивності в кп.

Стаття 16-1. Змагальність і диспозитивність Розгляд справ у судах відбувається на засадах змагальності. При розгляді справи в суді функції обвинувачення, захисту і вирішення справи не можуть покладатися на один і той же орган чи на одну і ту ж особу. Державне обвинувачення в суді здійснює прокурор. У випадках, передбачених цим Кодексом, обвинувачення здійснює потерпілий або його представник. Захист підсудного здійснює сам підсудний, його захисник або законний представник. Прокурор, підсудний, його захисник чи законний представник, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники беруть участь у судовому засіданні як сторони і користуються рівними правами та свободою у наданні доказів, їх дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для виконання сторонами їх процесуальних обов’язків і здійснення наданих їм прав. Функція розгляду справи покладається на суд.

23. Принцип усності і безпосередності у кримінальному судочинстві.

См. Таблицы.

24. Поняття субєктів кп і їх класифікація.

Субєкти КП – це державні органи, посадові особи, ЮО і громадяни, які в ході здійснення діяльності по порушенню, рослідуванню, розгляду і вирішенню КС вступають між собою в процесуаьні правовідносини, набуваючи при цьому поцесуальних прав і здійснюючи процесуальні обовязки. 1. Суд – єдиний орган держави, уповноважений здійснювати правосуддя. 2. Державні органи і посадові особи, які ведуть КП або основні субєкти КПЛ (прокурор, слідчий, начальник слідчого підрозділу, орган дізнання, особа, яка провадить дізнання). Загальним для них є охорона державних інтересів і виконання функцій, які напрвалені на досягнення завдань кримінального сдочинства. Вони володіють владно-розпорядчими повноваженнями і не повинні бути заінтересованими в результатах справи. 3. Учасники процесу – це громадяни, заклади, підприємтсва, організації, які наділені правами для активної участі у розслідуванні і розгляді КС з метою захисту своїх прав і законних інтересів або прав і законних інтересів осіб, яких вони представляють (підозрюваний, обвинувачений, захисник обвинуваченого, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, законний представник обвинуваченого, представники потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача). Загальним для них є те, що вони наділені правами для активної участі в справі з метою захисту своїх прав і законних інтересів, або прав і законних інтересів осіб, яких вони представляють. Через таку їх правову спільність вони наділені рядом спільних для них прав, зокрема правом представляти докази, заявляти клопотання тощо. 4. Інші субєкти КП, діяльність яких є епізодичною за своїм характером і покликана сприяти органам, що ведуть процес, у здійснені завдань кримінального судочинства – свідок, експерт, понятий, перекладач, спеціаліст, секретар СЗ тощо.