51. Показання свідків. Особливості їх перевірки та оцінки у кп.

Показання свідка – відомості повідомлені ним на допиті (а також при провадженні очної ставки, яка за своєю сутністю є одночасним допитом двох осіб), що проведений в ході досудового провадження у КС чи в суді у відповідності з вимогами ст. 166-170, 302-307 КПК. Стаття 68. Показання свідків Як свідок може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі обставини, які відносяться до справи. Свідок може бути допитаний про обставини, які підлягають встановленню по даній справі, в тому числі про факти, що характеризують особу обвинуваченого або підозрюваного, та його взаємовідносини з ними. Не можуть бути доказами дані, повідомлені свідком, джерело яких невідоме. Якщо показання свідка базуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. При оцінці показань свідків потрібно враховувати: 1) що ними можуть бути особи як заінтересовані, так і не заінтересовані в результатах справи, як родичі, друзі обвинуваченого, потерпілого, так і особи, що перебувають з ними у неприязних стосунках тощо; 2) що в показаннях добросовісних свідків можливі помилки, які можуть бути наслідком як субєктивних властивостей свідка, так і обєктивних умов сприйняття.

52. Показання обвинуваченого, їх класифікація. Особливості їх перевірки та оцінки.

Стаття 74. Показання обвинуваченого Обвинувачений вправі давати показання по пред’явленому йому обвинуваченню, а також з приводу всіх інших відомих йому обставин у справі і доказів, що є в справі. Показання обвинуваченого, в тому числі й такі, в яких він визнає себе винним, підлягають перевірці. Визнання обвинуваченим своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є в справі. Види показань: 1) повне чи часткове визнання вини; 2) повне або часткове заперечення вини; 3) самообмова; 4) обмова; 5) алібі. При оцінці показань обвинуваченого треба мати на увазі: 1) його особисту заінтересованість в результатах рослідування і розгляду справи в суді при відсутності відповідальності за завідомо неправдиві показання; 2) факт ознайомлення обвичнуваченого з усіма матеріалами закінченої провадженням КС в порядку ст. 218, 222, а також присутність його при дослідженні обставин справи в суді, і в звязку з цим можливість зміни і корегування ним своїх показань; 3) показання обвинуваченого не є найбільш чи найменш достовірними і цінними при оцінці всієї сукупності доказів; 4) при оцінці показань обвинуваченого необхідно враховувати, що його показання на досудовому слідстві, від яких він потім відмовився, не підтверджені в СЗ іншими доказами, не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.

53. Показання потерпілого, особливості їх перевірки та оцінки.

Показання потерпілого – це відомості, повідомлені ним на допиті, що проведений в ході досудового провадження у КС чи в суді у відповідності з вимогами ст. 166-171, 302-308 КПК. Стаття 72. Показання потерпілого Потерпілий зобов’язаний з’явитися за викликом особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду. Потерпілий може бути допитаний про обставини, які підлягають встановленню по даній справі, в тому числі про факти, що характеризують особу обвинуваченого або підозрюваного, та його взаємовідносини з ними. Не можуть бути доказами повідомлені потерпілим дані, джерело яких невідоме. Якщо потерпілий не з’явиться без поважних причин, орган дізнання, слідчий, прокурор або суд мають право застосувати привід у порядку, передбаченому статтями 135 і 136 цього Кодексу. За злісне ухилення від явки до суду, до органів досудового слідства або дізнання потерпілий несе відповідальність відповідно за частиною 1 статті 185-3 або статтею 185-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а за дачу завідомо неправдивих показань — за статтею 384 Кримінального кодексу України. Давати показання це право потерпілого, а не його обовязок. Потерпілий не несе КВ за відмову від дачі показань. При оцінці показань треба враховувати: 1) що він особисто заінтересований в результатах розслідування і розгляду справи в суді, а це може вплинути на обєктивність його показань; факт його ознайомлення з матеріалами справи в порядку ст. 217 КПК, а також присутність його при дослідженні обставин справи в суді, і в звязку з цим можливості коригування ним своїх показань; 3) умови сприйняття ним обставин вчинення злочину, на які впливають як субєктивні, так і обєктивні фактори.