Перелік документів, що подаються для державної реєстрації суб'єкта господарювання - юридичної особи:

а) рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу у випадках, передбачених законом. Відповідно до ст. 320 ЦК України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Реалізовуючи своє право власності, власник (власники) майна може (можуть) заснувати на його основі суб'єкт господарювання,

б) установчі документи, передбачені законом для відповідного виду юридичних осіб. Перелік, вимоги до оформлення установчих документів визначені у статтях 57 та 82 ГК України;

в) рішення Антимонопольного комітету України про згоду на створення, реорганізацію (злиття, приєднання) суб'єктів господарювання у випадках, передбачених законом.

г) документ (документи), що засвідчує сплату засновником (засновниками) внеску до статутного фонду суб'єкта в розмірі, встановленому законом. Для окремих суб'єктів господарювання чинним законодавством встановлюється обов'язкова вимога сплати внеску до статутного фонду засновником (засновниками) до моменту державної реєстрації таких суб'єктів. Так, Законом України "Про господарські товариства" передбачені чотири випадки, коли вимагається наповнення (часткове) статутного фонду суб'єкта господарювання ще до його державної реєстрації: 1) у відкритому акціонерному товаристві - до дня скликання установчих зборів особи, які підписалися на акції, повинні внести з урахуванням попередніх внесків не менше 30 % номінальної вартості акцій (ст. 30); 2) у закритому акціонерному товаристві - коли всі акції акціонерного товариства розподіляються між його засновниками, останні повинні внести до дня скликання установчих зборів не менше 50 % номінальної вартості акцій (ст. 31); 3) у товаристві з обмеженою відповідальністю - до моменту реєстрації товариства кожен із засновників зобов'язаний внести до статутного фонду не менше 30 % вказаного в установчих документах вкладу (ст. 52); 4) у товаристві з додатковою відповідальністю - до моменту реєстрації товариства кожен із засновників зобов'язаний внести до статутного фонду не менше 30 % вказаного в установчих документах вкладу (ст. 65).

д) реєстраційна картка встановленого зразка. Цей документ є водночас заявою про здійснення державної реєстрації. Саме з реєстраційної картки дані про суб'єкт господарювання вносяться до державного реєстру.

є) документ, що засвідчує сплату коштів за державну реєстрацію. Державна реєстрація суб'єктів господарювання платна.

Для державної реєстрації суб'єктів - фізичних осіб передбачено спрощену процедуру та скорочений вичерпний перелік документів, що подаються до органу державної реєстрації заявником, а саме:

а) реєстраційна картка встановленого зразка (відрізняється від картки, що подається для державної реєстрації юридичних осіб), яка є водночас заявою про державну реєстрацію. У разі необхідності реєструючий орган надає безкоштовну допомогу заявникові в заповненні реєстраційної картки;

б) копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера фізичній особі - платнику податків та інших

7 (2)

обов'язкових платежів - довідка видається органами державної податкової служби за місцем проживання або місцем праці особи. До реєструючого органу подається ксерокопія такої довідки;

в) документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію (державна реєстрація суб'єктів господарювання платна).

Причини ліквідації (припинення діяльності) підприємств та організацій можуть бути різними. Головними є такі: 1) вартість майна боржника продовжує знецінюватися, і бракує будь-якої можливості її відновлення; 2) жодна юридична чи фізична особа не звернулася до відповідного органу із заявою про проведення реструктуризації або санації боржника; 3) жодний з поданих реструктуризаційних чи санаційних планів не було схвалено кредиторами; 4) запропонований план виходу підприємства (організації) з кризового стану з тих чи тих причин неможливо реалізувати.

Рішення про ліквідацію боржника може ухвалити суд з власної ініціативи чи на клопотання розпорядника майна, кредитора, зборів чи комітету кредиторів. Рішення про ліквідацію боржника може ухвалити суд з власної ініціативи чи на клопотання розпорядника майна, кредитора, зборів чи комітету кредиторів. Відтак Арбітражний суд приймає відповідну постанову про визнання боржника банкрутом, яка надсилається всім учасникам, причетним до цього процесу (засновнику визнаної банкрутом юридичної особи; власнику майна банкрута або вповноваженому ним органу; банку, клієнтом якого є банкрут; органу, що зареєстрував банкрута як суб'єкта підприємницької діяльності; усім кредиторам; усім учасникам угод, що в них боржник бере участь; усім учасникам арбітражного процесу; державній службі зайнятості; відповідним профспілковим органам). Цією постановою призначаються також ліквідатори з представників зборів кредиторів, банків, фінансових органів, а також з Фонду державного майна, якщо банкрутом визнано державне підприємство або організацію.

Зарубіжна практика виокремлює певні етапи технологічної послідовності процесу розрахунку впорядкованої ліквідаційної вартості підприємства:

перший етап - розробка календарного графіка ліквідації активів підприємства;

другий етап - оцінка поточної вартості активів з урахуванням витрат на їхню ліквідацію;

третій етап - обчислення обсягів зобов'язань підприємства;

четвертий етап - визначення різниці між поточною (скоригованою) вартістю активів і величиною зобов'язань підприємства

26. Управління виробництвом: створення операційної системи і її функціонування.

Операційна система — одна зі складових будь-якої організації, у рамках якої реалізується операційна функція, тобто здійснюється процес виробництва продукції або надання послуг зовнішнім споживачам. Операційна функція включає в себе дії, у рез-ті яких виробляється продукція та послуги, що поставляються організацією зовнішньому споживачеві. Структура операційної (виробничої) системи – це сукупність елементів та зв'язків між ними, що забезпечують цілісність системи, тобто збереження основних властивостей системи при різних зовнішніх і внутрішніх змінах. Операційна система складається із: 1) Переробна підсистема – це підрозділ фірми, який виконує виробничу роботу, безпосередньо пов’язану з перетворенням ресурсів. 2) Підсистема забезпечення – підрозділ, який безпосередньо не зв’язаний з виробництвом продукції, але виконує функції життєво необхідні для роботи переробної підсистеми (обчислювальний центр, ремонтно-експлуатаційна служба тощо). 3) Підсистема управління – підрозділи, які на основі зібраної інформації від інших двох підсистем приймають рішення про перспективні цілі і функції переробної підсистеми.

Сутність операційної функції полягає в процесі конверсії (трансформації, перетворення), тобто в послідовній низці подій, у ході яких ресурси перетворюються на готову продукцію чи послуги. Операційна функція являє собою процес перетворення входів у виходи.

Для створення працездатної операційної системи, яка б дозволяла виконувати цілеспрямовані операції з розвитком їх в просторі та в часі, необхідно: по – перше, розрахувати і створити організаційну модель операційної системи з розстановкою необхідної кількості виробничих елементів по кожній операції; по – друге, забезпечити функціонування операційної системи з максимальною надійністю.

26. Системний підхід в управлінні операціями фірми.

Системний підхід – це загальна методологія вивчення та формування будь-яких об’єктів, які представляють собою системи, що базуються на принципі цілісності набору елементів системи. Використання системного підходу до організаційного проектування на практиці приводить до більш ефективного використання усіх ресурсів фірми – матеріально-технічних, фінансових і трудових, що створює економічні переваги – головний фактор ринкового успіху фірми. Системний підхід передбачає дослідження усіх складових взаємозв'язку і взаємовпливу з метою розуміння їх структури, організації, виявлення закономірностей розвитку і вдосконалення методів управління. В основу системн підходу як методу наукового дослідження покладено поняття системи. Під системою розуміється сукупність взаємопов'язаних в єдине ціле елементів, направлених на досягнення конкретної мети.

Операційна система організації відноситься до класу економічних систем, які мають ряд характеристик. До цих характеристик відносяться такі: нестаціонарність окремих параметрів системи; унікальність поведінки системи в конкретних умовах; спроможність змінювати свою структуру і формувати варіанти поведінки; спроможність протистояти ентропійним тенденціям; спроможність пристосовуватись до змін зовнішнього середовища; здатність і прагнення до цілевстановлення, тобто спроможність до формування цілей всередині системи.

26. Вплив зовнішнього середовища на вхід, вихід і процес перероблення в системі.

Зовнішнє середовище господарювання – це сукупність господарських суб’єктів, економічних, суспільних і природних умов, національних, міждержавних структур, що діють у глобальному оточенні. Зовнішнє середовище класифікується на мікро- і макросередовище. Мікросередовище – це середовище прямого впливу. Макросередовище охоплює матеріально-технічні та економічні умови, суспільні відносини і інститути, а також чинники, що впливають на поведінку фірми (природні, демографічні, науково-технічні, економічні, екологічні, політичні, міжнародні).

Кожна система існує і функціонує в певних межах, що відокремлюють її від зовнішнього середовища, але водночас вона може функціонувати і розвиватися тільки за умови активної взаємодії з навколишнім середовищем. При цьому зовнішнє середовище охоплює сукупність зовнішніх для системи об’єктів, які або впливають на неї, або вона впливає на них. Таким чином, система під час свого функціонування змушена постійно адаптуватися до зовнішнього середовища на «вході» (до постачальників ресурсів) і на «виході» (до споживачів), узгоджуючи з його вимогами свої матеріальні, інформаційні й трудові зв’язки.

26. Управління виробництвом: функціонування операційної системи фірми.

Операційна система — одна зі складових будь-якої організації, у рамках якої реалізується операційна функція, тобто здійснюється процес виробництва продукції або надання послуг зовнішнім споживачам. Операційна функція включає в себе дії, у рез-ті яких виробляється продукція та послуги, що поставляються організацією зовнішньому споживачеві. Структура операційної (виробничої) системи – це сукупність елементів та зв'язків між ними, що забезпечують цілісність системи, тобто збереження основних властивостей системи при різних зовнішніх і внутрішніх змінах. Операційна система складається із: 1) Переробна підсистема – це підрозділ фірми, який виконує виробничу роботу, безпосередньо пов’язану з перетворенням ресурсів. 2) Підсистема забезпечення – підрозділ, який безпосередньо не зв’язаний з виробництвом продукції, але виконує функції життєво необхідні для роботи переробної підсистеми (обчислювальний центр, ремонтно-експлуатаційна служба тощо). 3) Підсистема управління – підрозділи, які на основі зібраної інформації від інших двох підсистем приймають рішення про перспективні цілі і функції переробної підсистеми.

Сутність операційної функції полягає в процесі конверсії (трансформації, перетворення), тобто в послідовній низці подій, у ході яких ресурси перетворюються на готову продукцію чи послуги. Операційна функція являє собою процес перетворення входів у виходи.

Для створення працездатної операційної системи, яка б дозволяла виконувати цілеспрямовані операції з розвитком їх в просторі та в часі, необхідно: по – перше, розрахувати і створити організаційну модель операційної системи з розстановкою необхідної кількості виробничих елементів по кожній операції; по – друге, забезпечити функціонування операційної системи з максимальною надійністю

30.Управління запасами. Призначення, види запасів, рішення, які приймаються при управлінні запасами і їх вплив на виробничі витрати.

Запаси - це товари, придбані для продажу або сировина, яка використовується для виробництва продукції в рамках технологічних ланцюжків корпорації з метою її подальшого продажу. Запаси включають в себе: товарно-матеріальні запаси (сировина та матеріали); незавершене виробництво; готову продукцію на складі.

Запаси служать для того, щоб послабити безпосередні залежності між постачальником, виробником і споживачем. Наявність запасів дозволяє забезпечити виробництво сировиною, що поставляється оптимальними за розміром партіями, а також виробляти переробку сировини в готову продукцію партіями оптимального розміру.Запаси поділяються на такі типи:

-Буферний запас організується між постачальником і споживачем. Він використовується для компенсації затримок, пов'язаних з рухом матеріалів; для послаблення залежності споживача від постачальника; для забезпечення можливості закупівлі продукції, а також її виробництва партіями оптимального розміру.

-Запаси готової продукції служать таким цілям: забезпечення виробництва продукції партіями оптимального розміру; задоволенню очікуваного попиту; компенсації відхилень фактичного попиту від прогнозованого (гарантійного) запасу.

-Запаси для компенсації затримок пов'язані з просуванням матеріальних ресурсів. Зазвичай визначення величини таких запасів не викликає труднощів, якщо відомо час затримки.

-Запаси, необхідні для задоволення очікуваного попиту, містяться для того, щоб покрити прогнозований попит. Оскільки величина і час попиту передбачаються відомими, то визначення таких запасів не викликає особливих труднощів.

-Гарантійний запас служить для задоволення непередбачуваного збільшення попиту. Наявність цих запасів компенсує відхилення фактичного попиту від прогнозованого.

Рішення, які приймаються щодо управління запасами безпосередньо впливають на чотири види виробничих витрат: вартість предметів закупки (ціна при закупівлі може залежати від скидок), витрати на оформлення замовлення (витрати по оформленню замовлення на закупівлю або виробництво, транспортні витрати і витрати по прийманню вантажів, витрати на наладку устаткування для випуску замовленої партії), витрати на зберігання матеріально-технічних запасів (вартість капіталу, інвестованого в запаси, складські витрати, податки і страхові збори, залежні від вартості запасу), витрати, які викликані відсутністю запасів (втрачений виробничий час або наднормові роботи, втрачений об'єм збуту або навіть втрачені клієнти).

26. Оперативне управління виробництвом, управління проектами, методи управління, планування етапів аналізу, контроль за виконання робіт.

Оперативне управління виробництвом має на меті забезпечення чіткого виконання заданого плану випуску продукції за кількістю кожної номенклатури і в заданий час на основі раціонального використання виробничих ресурсів, а також за допомогою виявлення та мобілізації внутрішніх виробничих резервів.

Управління проектом - це діяльність, спрямована на реалізацію проекту з максимально можливою ефективністю при заданих обмеженнях щодо часу, коштів (ресурсів) і якості кінцевих результатів. Проект – ціленаправлене і заплановане створення або вдосконалення системи чи будь – якої її частини, яке вимагає інтеграції та координування діяльності всіх учасників цього процесу.

За допомогою методів управління проектами визначають цілі проекту, обґрунтовують його й оцінюють життєздатність; виявляють структуру проекту (підцілі, завдання, роботи, які необхідно виконати); визначають необхідні обсяги та джерела фінансування; підбирають виконавців, зокрема за допомогою торгів і конкурсів; готують і укладають контракти; визначають терміни реалізації проекту; складають графік виконання робіт; розраховують необхідні ресурси, кошторис і бюджет проекту; планують і враховують ризики; забезпечують контроль за реалізацією проекту. Існує два основних методи управління роботами з реалізації проектів: 1)Метод критичного шляху, головною метою якого є – скоротити до мінімуму тривалість робіт за етапами реалізації проекту. 2) Метод оцінки і перегляду планів передбачає дієве контролювання і оцінку рівня виробництва продукції за плановими показниками. У цих двох методах проекти розглядаються як набір окремих подій і робіт. Робота в цих системах являє собою будь – який елемент проекту, на виконання якого потрібен час і який може затримати початок виконання інших робіт. Основна відмінність цих методів полягає у різному підході до тривалості операцій. Метод критичного шляху виходить з того, що тривалість операцій можна оцінити з достатньо високим ступенем точності і визначеності. Метод оцінки і перегляду планів допускає невизначеність тривалості операцій і аналізує вплив цієї невизначеності на тривалість робіт по проекту в цілому.

Хід роботи по проекту контролюється шляхом організації періодичних нарад групи людей, що працюють над виконанням проекту. Під час таких нарад члени групи доповідають про стан справ по тих операціях, за виконання яких вони відповідають. Кожен звіт про хід роботи повинен містити інформацію про те, скільки часу потрібно на завершення тієї чи іншої роботи. Цю інформацію порівнюють з графіком, щоб визначити чи немає якихось відхилень від календарного плану.

26. Забезпеченні якості, аспекти якості, організаційне забезпечення якості і його контроль, розвиток програмного забезпечення якості фірми.

Якість - сукупність властивостей, які зумовлюють придатність продукту задовольняти певні потреби споживачів відповідно до його призначення. Забезпечення якості — це сукупність запланованих і систематично здійснюваних заходів, які створюють необхідні умови для виконання кожного елемента якості так, щоб продукція задовольняла визначені вимоги. Інакше кажучи, система має забезпечувати впевненість у безвідмовному функціонуванні всіх її складових. Це стосується вимог до обладнання, сировини, матеріалів, комплектувальних виробів, метрологічних засобів і виробничого персоналу. Особливе місце з-поміж усіх заходів належить тим, які спрямовано на запобігання будь-яким відхиленням від стандартів. Ефективним засобом управління якістю є стандартизація, яка включає комплекс норм, правил і вимог до якості продукції.

Для контролю якості проекту використовують такі методи та засоби, як: технічна інспекція, контрольні карти або графіки контролю (використовуються для відстежування вихідних змінних, для моніторингу вартісних і планових відхилень, похибок у проектній документації або в інших процесах проекту), статистичні методи (статистичні вибірки, аналіз динамічних рядів, створення статистичних моделей з метою перевірки та скорочення витрат і часу на проведення контролю якості) та графіки потоків, як допоміжний засіб в аналізі проблем, що виникають, діаграму Парето (діаграма, яка ілюструє появу різних причин невідповідності, впорядкованих за рангом виникнення причин) та аналіз тенденцій (передбачає використання математичних методів для прогнозування майбутніх результатів та відстежування технічних показників виконання) тощо.

Забезпеченням якості програмного забезпечення складається з засобів моніторингу програмного забезпечення технологічних процесів і методів, використовуваних для забезпечення якості. Методи, за допомогою яких це досягається включають в себе забезпечення відповідності одному або декільком стандартам, таким як ISO 9000.

26. Роль інституційних структур в управлінні ефективністю фірми. (???)

Інституційна структура - це певний упорядкований набір інститутів, що створюють матриці економічної поведінки, що визначають обмеження для господарюючих суб'єктів, які формуються в рамках тієї чи іншої системи координації господарської діяльності.