48. Методологія виміру ефективності діяльності фірми.

При оцінці економічної ефективності різних видів використовуються чисельні показники і критерії. Показник взагалі являє собою якісну ознаку або кількісний параметр, що характеризує стан об’єкта, явища або процесу. Критерії є мірилом оцінки стану об’єкта. Якщо позначимо у загальному вигляді рівень критеріального показника через Х, тоді критерії можуть бути виражені через цей показник такими можливими умовами:

Х = а, (1)

Х < a, (2)

X > a, (3)

а <X < b, (4)

X = max, (5)

X = min, (6)

де а, b – гранично допустимі рівні критеріального показника.

Усі із приведених критеріїв знаходять широке застосування при вирішенні економічних задач, у тому числі, пов’язаних із проблемою ефективності.

Економічні критерії ефективності (1-3), підвищення ефективності і оптимальності (1-6), а також відповідні їм критеріальні показники можуть бути узагальнюючими і частковими.

При оцінці економічної ефективності аналізовані варіанти витрат, а також притоки коштів необхідно розглядати в динаміці, тобто З УРАХУВАННЯМ ЧИННИКА ЧАСУ.

–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Економічна сутність чинника часу полягає в тому, що кошти знаходячись в обороті, змінюють свою номінальну вартість, у результаті чого аналізована сума коштів у різні періоди або моменти часу має різну економічну оцінку.

ПРИКЛАД

Розглянемо механізм самопідвищення капіталу на простому прикладі, коли вільні кошти знаходяться на депозитному рахунку в банку.

Kt = Ko ( 1 + ℓ)t

де Kt - сума коштів на депозитному рахунку через t років;

Ko – вихідний розмір коштів на депозитному рахунку;

ℓ - річна норма банківської ставки.

Вплив чинника часу на формування витрат має місце як у період створення виробничого об’єкту, так і в період його експлуатації. Основними формами прояву чинника часу на ефективність порівнюваних варіантів є їхні розходження у параметрах.

Урахування чинника часу необхідне не тільки при виборі найбільш ефективних варіантів, але і для визначення економічного ефекту від зміни параметрів чинника часу.

–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

В умовах ринкової економіки, оцінка економічної ефективності на рівні фірми має свої ОСОБЛИВОСТІ:

– використання підприємницького підходу, який враховує інтереси власника фірми;

– у якості кінцевого економічного результату господарської діяльності замість операційного прибутку використовується чистий прибуток підприємства;

– власник фірми розглядає робочу силу як товар;

– при оцінці поточних витрат використовуються сукупні витрати підприємства;

– використання індивідуальних нормативів економічної ефективності.

ОЦІНКА ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЧИХ РЕСУРСІВ відбувається використанням показників: коефіцієнта економічної ефективності і рівня рентабельності виробничих фондів.

48 (1/2)

48 (2/2)

ВИЗНАЧЕННЯ ЗАГАЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ОДНОЧАСНИХ ВИТРАТ фірми відбувається з використанням показників: коефіцієнта економічної ефективності одноразових витрат і терміна їх окупності.

ОЦІНКА ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ПОТОЧНИХ ВИТРАТ базується на порівнянні їхнього розміру з кінцевим економічним результатом, вираженим у формі прибутку. Основним показником їх є рентабельність.

ДЛЯ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ФІРМИ АМЕРИКАНСЬКИЙ ВЧЕНИЙ Д.С. СІНК РЕКОМЕНДУЄ методологію вимірювання через систему параметрів стану фірми, які у сукупності відображають ефективність організаційно-господарської системи.

Він називає СІМ КРИТЕРІЇВ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ФІРМИ які визначаються так:

1) ДІЄВІСТЬ – ступінь досягнення фірмою поставлених перед нею цілей. Для оцінки дієвості проводиться аналітична перевірка, чи все з того, що планувалося, зроблено в потрібних кількості, якості і своєчасно.

2) ЕКОНОМІЧНІСТЬ – ступінь використання фірмою ресурсів. Визначається шляхом зіставлення кількості ресурсів, запланованих для досягнення цілей, і фактично витрачених.

3) ЯКІСТЬ – це ступінь відповідності продукції вимогам, специфікаціям і сподіванням. Останнім часом ставляться підвищені вимоги і до якості послуг, що супроводжують певний товар. Адже зрозуміло, що тільки увага до всього комплексу якості — товару, послуг, доставки - може забезпечити фірмі перевагу над конкурентами.

4) ПРИБУТКОВІСТЬ – співвідношення між валовими прибутками і сумарними витратами. Найчастіше використовують як конкурентні показники прибутковості рівень прибутку (чистий доход), віднесений до обсягів продажу, та прибуток, віднесений до власного капіталу. Ці показники визначають фінансовий стан фірми, оскільки прибуток – єдиний засіб, що забезпечує існування і подальший розвиток фірми.

5) ПРОДУКТИВНІСТЬ – відношення кількості продукції, виробленої фірмою, до затрат на її виробництво.

6) ЯКІСТЬ ТРУДОВОГО ЖИТТЯ – інтегральний показник того, якою мірою праця задовольняє потреби людини не лише в матеріальному заробітку, а й у прагненні розкрити і розвинути її потенціал, (працездатність, творчі ресурси, інші специфічні якості).

7) ВПРОВАДЖЕННЯ НОВАЦІЙ – творчий процес пристосування продукту, послуг до зовнішніх і внутрішніх вимог, запитів.

Перераховані показники не є рівнозначними і можуть мати неоднакове значення як для різних фірм, так і для однієї фірми за різнорідних умов її діяльності.

Пріоритети кожного з критеріїв результативності загалом залежать від багатьох факторів, таких, зокрема, як потужність і тип фірми, її цілі і функції, зрілість, навколишнє середовище.

Завдання менеджерів, керівників усіх рівнів полягає в тому, щоб забезпечити ефективний контроль результативності фірми на всіх рівнях з метою вироблення і реалізації необхідних управлінських рішень і задумів.

При створенні всеохоплюючих систем контролю, а отже придатних для практики критеріїв результативності, використовують показники, які віддзеркалюють різні аспекти діяльності фірми з різним ступенем деталізації: інтегральні показники, багатофакторні, часткові.

В результаті загальна кількість індикаторів становища фірми може бути дуже великою.