Операційна діяльність 2015

прийнято називати «виробничою діяльністю». В останні роки застосовується більш широке поняття «операційна діяльність» (від англ. «оperation» — дія, операція, робота) — це будь-яка продуктивна діяльність, яка пов’язана із створенням товарів чи послуг.

За нормативними документами з обліку та фінансів, «операційна діяльність підприємства є основною, яка пов’язана із виробництвом і реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) і забезпечує підприємству основну частку прибутку, що є головною метою його створення, а також інші види діяльності, які не підпадають під категорію інвестиційної чи фінансової діяльності».

Операційна діяльність орієнтована переважно на товарний ринок, тоді як інвестиційна або фінансова — на фінансовий ринок.

Операційну діяльність підприємства можна охарактеризувати сукупністю операцій як основних видів діяльності, що відбуваються при його функціонуванні (рис. 1.1):

Виробництво Транспортування

Операції Постачання як види Збут

діяльності

Маркетинг Сервіс

Рис. 1.1. Взаємозв’язок основних складових операційної діяльності на підприємстві

виробництво — діяльність, що пов’язана з перетворенням фізичних сировини та матеріалів на готові продукти для продажу кінцевим споживачам або для подальших виробничих операцій;

постачання — діяльність, що характеризується головним чином зміною права власності на фізичний товар;

транспортування — діяльність, яка спрямована на переміщення товарів (без їх фізичного перетворення) або людей з одного місця на інше;

сервіс — діяльність, що пов’язана зі зміною станів покупця (споживача),

тобто з комплексним обслуговуванням продукції (гарантійне, післягарантійне), а також із забезпеченням зміни фізичного (стоматологія, перукарська справа), інтелектуального (освіта, консалтинг) та інших станів клієнтів або їх комбінацій;

збут — діяльність з розподілу та руху товару від виробника до споживача через взаємодію продавця і покупця, пов’язану з передачею права власності на готову продукцію;

маркетинг — діяльність, що спрямована на прогнозування і створення попиту на товари і/або послуги та досягнення у відповідності з ринковою ситуацією і можливостями підприємства виробничо-комерційних цілей через максимальне задоволення потреб споживачів за допомогою обміну.

Ці види діяльності не можна розглядати як окремі, відособлені. Відомо, що всі виробники на підставі маркетингових досліджень ринку проектують і виготовляють потрібну продукцію, постачають її покупцям, здійснюючи транспортування у процесі збуту, надаючи елементи сервісу з прийняття замовлення, інформування споживачів, гарантованого, післягарантійного обслуговування тощо.

Будь-яке підприємство не обмежене у виборі та здійсненні видів діяльності оскільки елементи сервісу є у виробництві, постачанні та транспортуванні і жодне велике підприємство не може бути охарактеризоване як виключно сервісне або промислове.

У багатьох розвинених країнах світу основним джерелом добробуту є вже не сфера виробництва, а сфера сервісних послуг, яким приділяється більша увага як засобу залучення все більшої кількості споживачів, клієнтів, від яких залежать обсяги продажу і, відповідно, прибуток.

Основною причиною активного розвитку промисловими підприємствами (кампаніями) сервісного обслуговування покупців і кінцевих споживачів стала зростаюча конкуренція у виробництві, збуті та експлуатації виробленої продукції. Надання сервісних послуг стало умовою отримання додаткових конкурентних переваг. Покупців, клієнтів при зіставленні пропозицій конкурентів виходячи з повної вартості виробу цікавлять, у першу чергу, його технікоексплуатаційні показники (умови експлуатації, зносу і відновлення), і вже потім умови оплати і термін постачання.

У сучасних реаліях чисто виробничих підприємств (кампаній) практично не залишилося, вони перетворюються у виробничо-сервісні. Це притаманне в однаковій мірі будь-якої сфері діяльності, наприклад, автомобілебудуванню, фармацевтиці, громадському харчуванню тощо.

Для підприємств, що спеціалізуються на виготовленні продукції на замовлення, характерною особливістю стало налагодження ефективної взаємодії з клієнтами при плануванні й підготовки до виробництва, управлінні потоками замовлень у відповідності зі своїми потужностями.

«Операція» є базовим поняттям для будь-якого підприємства (організації), що здійснює діяльність у сфері матеріального чи нематеріального виробництва. Часто у промисловості, комерційній і некомерційній діяльності терміни

«виробництво» і «операції» використовують як взаємозамінні. Операція являє собою будь-яку продуктивну діяльність як власне виробництво, так і будь-яку іншу, пов’язану з творчим процесом.

Виходячи з цього, операції є невіддільним атрибутом будь-якого виду організованої та продуктивної людської діяльності. Сучасні їх дослідники розглядають операції як елементарний спеціалізований вид роботи, спрямований на виконання конкретного завдання технічного, організаційного чи соціального характеру. В операційної діяльності всі господарські операції мають регулярний характер і поділяються за певними ознаками на виробничі операції та сервісні операції.

У матеріальному виробництві (промисловому, сільськогосподарському) традиційно вживається термін «виробнича операція» як закінчена дія або низка

взаємопов’язаних дій, що виконуються на одному робочому місці, спрямованих на досягнення певної цілі (цілей) з перетворення (трансформації) вхідних ресурсів у проміжну, готову продукцію або виробничі послуги. За своєю суттю виробничі операції розглядаються як послуги для будь-якого внутрішнього підрозділу підприємства, який за технологічним процесом єспоживачем їїрезультату.

У сфері надання послуг (банк, торговельна організація, страхова компанія, аеропорт, лікарня тощо) під терміном «операція» розуміється процес, метод або низка (комплекс) дій, головним чином практичного характеру або сукупність цілеспрямованихактів, заходів, спрямованихна досягнення конкретноїмети.

Сфера послуг є сукупністю багатьох видів діяльності, наслідком чого є велике розмаїття видів послуг. Послуги— це цілеспрямована діяльність, результати якої у вигляді вигоди чи задоволення споживається в процесі їх надання,

мають прояв у корисному ефекті та продаються окремо чи пропонуються разом із продажем товарів (аудиторський звіт, комп’ютерна програма, кіноплівка), чим і відрізняється від звичайного придбання товару.

Розрізняють послуги матеріальні (послуги, на які витрачається праця, наслідком якої є створення певних матеріальних благ) і нематеріальні (послуги, скеровані у сферу особистого споживання).

Характерними особливостями нематеріальних послуг є:

невідчутність (нематеріальний характер) послуг означає неможливість продемонструвати, побачити, скуштувати, транспортувати, зберігати, упаковувати або вивчати її до моменту отримання;

невіддільність виробництва і споживання послуг означає, що на відміну від матеріальних послуг нематеріальні послуги неможливо попередньо виготов-

ляти, накопичувати і зберігати. Надання послуг здійснюється лише після отримання замовлення або з появою клієнта. З цієї точки зору виробництво і споживання послуг тісно взаємопов’язані (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Взаємозв’язок виробництва та споживання матеріальних і нематеріальних послуг

У зв’язку з невіддільністю виробництва і споживання послуг у процесі їх ку- півлі-продажу контакти між суб’єктом, який надає послуги, і суб’єктом, який набуває їх (клієнтом), можуть мати такі технологічні особливості:

—віддільність послуг від споживача, тобто надання послуг без особистої його присутності (хімічна чистка одягу, прання білизни, ремонт помешкань), а також надання послуг за допомогою письмових комунікацій (навчальний курс), технічних засобів (комп’ютерні інформаційні системи, банкомати);

—невіддільність послуг від споживача (стоматологічні послуги, послуги з дошкільного виховання, послуги пасажирського транспорту тощо);

—віддільність послуг від працівників сфери обслуговування (послуги електронної торгівлі, реалізація товарів за допомогою торговельних автоматів, дистанційна форма навчання тощо);

—невіддільність послуг від працівників сфери обслуговування (лікувальнооздоровчі послуги, особисте обслуговування в готелях тощо);

неоднорідність (змінюваність) послуг є прямим наслідком одночасності їх виробництва і споживання, а також індивідуалізації потреб споживача, чинних на підприємстві стандартів системи обслуговування, необхідністю управління поведінкою клієнтів, рівня сервісу на конкретному підприємстві.

Суттєвою характеристикою послуги є економічна цінність, що робить її

об’єктом комерційноїдіяльностііпредметом торгівлі, якімають такіособливості:

—виробляються і споживаються переважно одночасно і не підлягають зберіганню;

—взаємопов’язаність з торгівлею товарами і суттєво впливає на неї;

—більша захищеність державою ринку послуг від іноземної конкуренції порівняно з ринками сировини, товарів широкого вжитку тощо;

—обмеженість залучення у міжнародний господарський обіг, на відміну від інших об’єктів комерційної діяльності.

Особливістю послуги є збіг у часі та в просторі процесів виробництва, реалізації і споживання її споживної вартості. Основні відмінності виробництва від надання послуги полягають у тому, що:

—процес надання послуги характеризується неосяжністю, у той час як про-

дукція є фізичним результатом виробництва;

—при наданні послуги вдале і зручне розташування сервісних приміщень дає можливість безпосередньої присутності споживачів, що при матеріальному виробництві майже неможливо;

—у процесі споживання більшості послуг клієнти на відміну від споживання (використання) матеріальної продукції знаходяться на місці її надання (ресторан, лікарня, літак, потяг і т.д.).

У виробничій сфері послуги можна розділити на дві групи: основні (базові) і послуги, які додають вартість.

До основних базових послуг, які споживачі одержують разом із продукцією, відносяться, наприклад, дотримання правил технології, врахування конкретних вимог споживачів, своєчасна доставка і конкурентоспроможна ціна.

Послуги, які додають вартість, надаються внутрішнім і зовнішнім клієнтам підприємства для полегшення процесу споживання. До таких послуг належать:

інформаційна підтримка, усунення проблем, підтримка при продажу, оперативне технічне обслуговування тощо.

Без ефективної та раціонально організованої операційної функції жодне підприємство не зможе утримати лідерство на ринку програватиме у швидкості доставки, ціні чи якості, або за всіма цими показниками.

Аналіз дій операційної функції дає змогу своєчасно реорганізувати, усунути чи перепроектувати збиткові операції.

Досягнення мети щодо виготовлення якісної продукції чи надання послуг для задоволення потреб споживачів можливе тільки в разі тісної взаємодії операційної функції із з функціями маркетингу та фінансів. Взаємозв’язок основ-

них функцій унаочнено на рис. 1.4.

Виробництво

Маркетинг Фінанси

Рис. 1.4. Перетин і взаємозв’язок трьох основних функцій

Маркетингова функція полягає: у продажу та просуванні на ринок товарів і послуг; у здійсненні заходів у сфері реклами та ціноутворення; в оцінюванні побажань і потреб споживачів; у доведенні до виробничників результатів короткострокових маркетингових досліджень, а до дизайнерів і проектувальників — довгострокових.

Виробничники мають потребу в інформації про поточний попит, щоб спланувати виробництво (купувати необхідні матеріали і складати робочі графіки). Дизайнерам і проектувальникам маркетингова інформація потрібна для поліпшення і модернізації наявних і розроблення нових товарів і/або послуг. Тому маркетинг, проектування та виробництво мають працювати в тісному контакті. При цьому маркетингова інформація характеризує запити споживачів, вимоги до конструкційних і функціональних особливостей (властивостей) нових видів товарів і/або послуг, що конче важливо для проектувальників.

Виробничники зацікавлені в отриманні своєчасної інформації про потреби в нових виробах, щоб розробляти технологічні процеси і мати змогу придбати необхідне устаткування.

Фінансова функція передбачає дії із забезпечення виробничої функції ресурсами за вигідною ціною і з розподілом цих ресурсів, у тому числі за іншими функціями. Персонал, який виконує операції по кожній з функцій, працює спільно, обмінюється інформацією і досвідом щодо:

підготовки кошторисів, бюджетів для визначення фінансових потреб чи подальшого їх коригування у разі змін умов функціонування. Оцінюється також робота підрозділів підприємства стосовно прийнятого бюджету;

економічного аналізу й оцінювання запропонованих інвестицій в устаткування, технологію виробництва;

забезпечення необхідними коштами для своєчасного фінансування виробничого процесу. Ретельне планування набуває важливого і навіть критичного значення заумов обмеження фондів і сприяє подоланню проблем із потоком готівки.

Фінансисти активно долучаються до обміну інформацією і повідомляють

про наявність коштів (за короткострокового планування), а також про те, які кошти потрібні для виготовлення нових виробів (за умови довгострокового планування).

Своєю чергою, важливі відомості про терміни виробничого процесу, що їх отримують маркетологи, дають змогу своєчасно інформувати споживачів про виконання замовлення.

Отже, в процесі активної взаємодії функцій маркетингу, виробництва та фінансів розробляються вироби (послуги), прогнозуються і створюються реальні виробничі графіки, приймаються кількісні та якісні рішення, здійснюється обмін інформацією про стан діяльності.

Залежно від цілей, виду та масштабу діяльності на підприємствах формуються інші функції: матеріально-технічного забезпечення, бухгалтерського обліку, технічного забезпечення й обслуговування, управління персоналом, технічної підготовки виробництва, збуту тощо, які є основою формування відповідних підрозділів (служб).

Залежно від особливостей операційної функції (операційної діяльності) формується склад основних ресурсів і результатів підприємства.

Традиційно вважається, що матеріальне виробництво відбувається завдяки взаємодії засобів праці і людей шляхом об’єднання, організовування і скоординовування управління їхніми діями в єдиний процес. При цьому головним елементом і найціннішим ресурсом є професійно підготовлені люди, які приводять у дію засоби виробництва, створюють знаряддя і предмети праці, вдосконалюють їх. Засоби виробництва включають знаряддя праці і предмети праці. Знаряддя праці — це машини, апарати, інструменти, за допомогою яких людина впливає на природну речовину, на предмет праці, а предмети праці (сировина, основні й допоміжні матеріали, пальне, напівфабрикати), тобто об’єкти докладання сил людини, — все те, на що спрямована її праця, з чого виробляється готовий продукт.

За сучасними теоріями і концепціями до п’яти основних елементів операційних ресурсів, які одержали назву 5Ps (5Ps of operational management) відносяться: персонал (People), заводи (виробничі та сервісні підрозділи) з відповідним оснащенням (Plants), матеріали і комплектувальні вироби (Parts), процеси

(Processes), системи планування та управління (Planning and Control Systems).

Персонал являє собою кваліфіковану робочу силу, яка безпосередньо чи опосередковано зайнято виробництвом продукції або наданням послуг.

Виробничі та сервісні підрозділи призначені для виготовлення продукції або надання послуг.

Матеріали і комплектувальні вироби — предмети праці, що підлягають пе-

ретворенню (трансформації) за допомогою знарядь праці (верстатів, агрегатів, машин тощо).

Процеси характеризуються серіями певних дій (операцій, видів діяльності) і відповідного їм устаткуванням (обладнанням), що спрямовані на видозміну предмета праці (сировина, матеріали, деталі), збільшують його цінність і приводять до певного результату.

Системи планування та управління включають процедури й інформацію, що використовуються в процесі експлуатації операційної системи.

При вимірі ресурсів використовують такі поняття:

«вузьке місце» або «недостатній ресурс» — будь-який ресурс, потужність (пропускна здатність) якого менше, ніж потреба в ньому. Це обмеження в межах системи, яке лімітує засоби в системі. Недостатнім ресурсом може бути верстат, малокваліфікований персонал або неспеціалізований інструмент;

«надлишковий ресурс» — будь-який ресурс, потужність якого перевищує потребу в ньому, тобто такий ресурс не може працювати безперервно, оскільки в цьому випадкубудевиробленийбільшийобсягпродукції(наданопослуг), ніжпотрібно; «ресурс обмеженої потужності» — ресурс, завантаження якого практично відповідає його потужності. Він може стати недостатнім ресурсом при умові

нечіткого планування його роботи.

Завдяки наявності операційних ресурсів здійснюється операційна функція з перетворення (трансформації) «входу» (сировина, матеріали, замовник, готова продукція для подальшоїпереробки) на «вихід» (готові вироби, продукція, послуги).

В операційній діяльності підприємства результат перетворення (трансформації) може мати різноманітний характер:

фізичні зміни сировини, матеріалів у виробничому процесі;

зміна місця розташування при транспортуванні;

обмін у торговельній операції;

збереження матеріально-технічних ресурсів і готової продукції при складському обслуговуванні;

фізіологічні зміни в організмі в процесі медичного обслуговування;

інформаційні перетворення як послуга телекомунікації.

У різноманітних операційних системах може бути безліч взаємозв’язків на кшталт «вхід — перетворення (трансформація) — вихід».

Як приклад, що ілюструє особливості операційної діяльності різних підприємств, де відбувається відповідні трансформації, можуть слугувати:

автоскладальний завод (комплектуючі вироби — готовий продукт);

ресторан де поєднуються виробництво (сировина — готові страви) та надання послуг (клієнт — задоволений відвідувач);

магазин (покупець з певними потребами — задоволений покупець, що отримав товар);

перукарня (клієнт із замовленою послугою — задоволений клієнт, що отримав послугу).

Термін «організовування» (від латинського «organizo» — творити спільно) означає належне впорядкування, налагодження, влаштування, об’єднання тощо. Організовування передбачає внутрішню впорядкованість частин ці-

лого як спосіб досягнення бажаного результату.

Існує два концептуальні підходи до організовування: механістичний і системний.

Згідно з механістичним підходом організовування розглядається як складний структурний комплекс, тоді як організовування операцій полягає в удосконаленні процесу виготовлення продукції (надання послуг) і раціональному поєднанні й використанні ресурсів.

Системний підхід подає організовування операцій як складну, підпорядковану певним законам систему елементів, які перебувають у тісній взаємодії між собою та з іншими системами (зовнішнім середовищем). Організовування утворює структуру систем, формує зв’язки між елементами структури, визначає спосіб їх функціонування.

Організація операційної діяльності як самостійна царина знань має специфічну систему категорій і понять.

Об’єктом організовування операційної діяльності є підприємство як складна операційна (виробнича) система (рис. 1.5).

Підприємство

Рис. 1.5. Об’єкти організації операційної діяльності на підприємстві

Предметом організовування операційної діяльності є зв’язки і процеси взаємодії між елементами та підсистемами операційних (виробничих) систем.

Суб’єктами організовування операційної діяльності є персонал підприємства відповідно до прийнятого розподілу і кооперації праці та посадових обов’язків, закріплених положеннями та робочими інструкціями.

Завданням організовування операційної діяльності є проектування, побудова або реконструкція, налагодження чи оптимізація функціонування операційних (виробничих) систем різного рівня (робочих місць, дільниць, цехів, підрозділів, служб, підприємств тощо).