§ 2. Складні випадки узгодження присудка

з підметом

1. Якщо підмет має у своєму складі числівник, який закінчується на одиницю (21, 141, 1991 та ін.), присудок при такому підметі ставиться у формі однини (смислове узгодження в множині робить текст розмовним).

2. Якщо числівник у підметі закінчується на 2, 3, 4, присудок ставиться в множині.

3. При підметах типу п’ять чоловік, сто п’ятнад-цять тонн, сімнадцять аґреґатів та ін. присудок може стояти як в однині, так і в множині. Однина підкреслює внутрішню нерозчленованість, цілісність; вона надає висловленню безособового характеру, виділяє загальний підсумковий результат; вона може позначати пасивність предметів. При позначенні великої кількості предметів теж обирається форма однини.

4. Підмети зі словами більшість, меншість, ряд, частина, багато, кілька вимагають від присудка форми однини. Відступ від цього правила можливий лише за наявності однорідних членів, дієприкметникових зворотів або підрядних речень, які узгоджуються з підметом у множині, наприклад: Більшість абітурієнтів, які успішно склали вступні іспити, будуть зараховані на стипендію й забезпечені гуртожитком. Порівняйте це речення без підрядного: Більшість абітурієнтів буде зарахована на стипендію й забезпечена гуртожитком.

5. Слід ураховувати те, що форма однини присудка більше відповідає традиціям книжно-писемного мовлення, тому відступи від неї повинні бути обов’язково вмотивовані.

6. При підметах, виражених займенниками хто, ніхто, ніщо, ніякий, присудок ставиться у формі однини (Усі, хто не пройшов реєстрації, повинні з’явитися… Дехто з присутніх на зборах участі в голосуванні не брав).

7. Якщо до складу підмета входить прикладка, виражена іменником іншого, ніж підмет, роду, присудок узгоджується в роді з підметом, а не з прикладкою (не завжди буває легко встановити, де в словосполученнях типу вагон-лабораторія, вагон-майстерня та ін. прикладка; вважається, що прикладкою є поняття вужче, видове, а підметом – ширше, родове поняття з двох наявних).

8. Присудок ставиться в однині ще в таких випадках:

а) за наявності протиставних сполучників між однорідними підметами (не - а, не лише - а й);

б) за наявності тематичної близькості однорідних предметів;

в) за наявності повторюваних перед однорідними підметами слів весь, кожен, ніякий;

г) при перелічуванні, особливо в тих випадках, коли висловленню надається підкреслено безособового характеру (у продажу є…);

ґ) зі словами частина, кількість, ряд, число та ін., що мають при собі означення (значна частина, велика кількість, цілий ряд, деяка кількість) і об’єднують однорідні підмети (значна частина …), присудок узгоджується в однині (значну частину наркотиків було вилучено…).

§ 3. Складні випадки синтаксичного керування

Інформація, яка міститься в службовому документі, повинна бути виражена максимально точно й зрозуміло для адресата. Недостатньо чітке формулювання, з одного боку, збільшує обсяг тексту, а з другого – спотворює зміст написаного.

Особливо часто помилка виникає внаслідок того, що при дієсловах, які вимагають неоднакових відмінків, уживається спільний додаток, наприклад: ... у доповіді було також відзначено, що ми повинні прагнути до вдосконалення і повного опанування методами… . Порівняйте: опанування – методами, але вдосконалення – методів; отже, спільний додаток тут неможливий. Ще приклад: …для організації мас на активні політичні дії замало самого інформування, повідомлення фактів. Порівняйте: повідомлення – фактів, інформування – про факти; спільний додаток неможливий.

Близькі за значенням слова можуть вимагати після себе неоднакових відмінків; ми підміняємо одне слово іншим, зберігаючи спосіб керування, – і робимо помилку.

Ось які близькозначні слова найчастіше взаємозамінюються (зверніть увагу на те, яких відмінків після себе вони вимагають):

властивий (кому?) і характерний ( для кого?)

опанувати (що?) і оволодіти (чим?)

завідувач (чого?) і завідуючий (чим?)

сповнений (чого?) і наповнений (чим?)

оснований (на чому?) і заснований (ким?)

Часом помилка є наслідком нерозрізнення засобів української і російської мов: те саме (за значенням) дієслово може вимагати в обох мовах від додатків неоднакових відмінкових форм. Порівняйте:

Російська мова	Українська мова
благодарить (кого?)	дякувати (кому?)
причинять (что?)	завдавати (чого?)
нуждаться (в чем?)	потребувати (чого?)
подражать (кому?)	наслідувати (кого?)
предупреждать (что?)	запобігати (чому?)

Як бачимо, наведені дієслова, хоч і тотожні за значенням в обох мовах, вимагають після себе неоднакових відмінкових форм.

Те саме (за змістом) дієслово в обох мовах може мати різні прийменники (за наявності прийменникового типу керування). Порівняйте:

Російська мова	Українська мова
подготовиться к	підготуватися до
стремиться к	прагнути до
предупреждать о (об)	попереджувати про
работать по (совместительству)	працювати за (сумісництвом)
обратиться по (адресу)	звернутися на (адресу)

У діловому стилі є особливо часто повторювані усталені словосполучення дієслівного типу, де вибір прийменників неможливий: витрати на…, винагорода за…, контроль за… . Тому при укладанні службових документів важливо стежити за правильністю вживання прийменників у таких усталених словосполученнях.