Тема 6. Вибір слова

в діловому мовленні

§ 1. Точність слововживання

в мовленні правоохоронця

Основною значущою одиницею мовлення є слово. Точність і зрозумілість юридичного мовлення залежить передусім від точного слововживання. Для того, щоб правильно й точно вибрати слово, треба розуміти його значення, смислові зв’язки з іншими словами.

У мовленні юриста (в усному й писемному) точність вибору слова відіграє особливо важливу роль, скажімо, у вираженні норм права, у визначенні дій обвинувачуваного чи підсудного, в обґрунтуванні кваліфікації злочину. Цьому питанню значну увагу приділяє Н. Івакіна. Неправильний вибір слова може призвести до неточних висновків. Слово ефективно діє в тому разі, коли вживається відповідно до його значення.

Інколи в мові юриста можна почути: "Саме тут є широке поле для виявлення здібностей до логічного мислення, створення переконливих психологічних здогадів". Але здогад – це "гіпотеза, догадка, припущення". У суді ж потрібні не здогади, не припущення, а докази, переконливі думки.

Уживання слів без урахування їхньої семантики може стати причиною логічних помилок. Досить часто юристи використовують слово "пояснити". Пояснити – означає "зробити зрозумілим", а в обвинувальному висновку читаємо: "Даючи свідомо неправдиві свідчення, Якимчук пояснив, що він на машині не виїжджав і злочину не скоював" (найбільш вдалим тут буде заявив).

Неправильна організація структури мовної семантики з точки зору відповідності законам логіки й правильного мислення також є причиною помилок у логіці викладу, наприклад: Повертаючись із спецзавдання, Савченко задрімав, що і стало результатом його зіткнення із трактором, що стояв на узбіччі.

Часто в мовленні курсантів можна чути "я вибачаюся". Слід зазначити, що це неправильна форма. У даному випадку має місце невиправдана заміна особової форми дієслова активного стану стилістично неправомірною формою зворотньо-середнього (правильно: "вибачте мені").

Пропуск слів також призводить до логічних помилок і створює недоречний в офіційному мовленні комізм: Я ударив його за те, що він викрутив шуруп у мого брата (треба: шуруп з машини). Або: Підсудний Ярмиш продовжував разом з померлою Івановою зловживати алкогольними напоями (правильно: з нині померлою, з нині покійною).

Неточний вибір слова в багатьох випадках порушує лексичну сполучуваність: Усі сусіди просять ліквідувати Пастухова від громадськості (треба: ізолювати). У кримінальних процесуальних актах спостерігається порушення сполучуваності слова завдяки. Завдяки – значить "з допомогою", отже вживається зі словами, які мають позитивне значення: завдяки допомозі, завдяки прагненню до… – і не вживається зі словами, що мають неґативне забарвлення: завдяки халатності, завдяки пиятиці та ін.¹.

§ 2. Терміни в діловому мовленні

Крім загальновживаної нейтральної лексики, діловодство, діловий стиль загалом послуговуються термінами.

Терміном називається спеціальне слово, яке вживається для точного найменування певного поняття з будь-якої галузі знання. Термінологічна лексика поділяється на ряд окремих груп відповідно до існуючих галузей науки, техніки, виробництва, мистецтва тощо.

Термін треба вживати лише в тій формі і з тим значенням, яке зафіксоване в словнику.

На особливу увагу заслуговують терміни, що мають кілька значень і, як правило, уживаються в різних галузях.

Порівняйте:

рекомендація – 1) письмовий або усний схвальний відгук про роботу, діяльність тієї чи іншої особи; 2) вказівка, порада;

регламент – 1) система правил, які визначають порядок організації й діяльності органів державної влади в цілому; 2) сукупність процедурних правил, що визначають порядок проведення сесій, засідань, зборів;

касація – 1) форма оскарження й перевірки судом вищої інстанції рішень, вироків, ухвал чи постанов суду, які ще не набули чинності; 2) процесуальний документ, у якому заявник оскаржує вирок;

кодекс – 1) сукупність етичних норм, правил поведінки, що склалися в певному суспільстві; 2) збірник правил, інструкцій, що реґулюють певну галузь діяльності.

Здобуття незалежності нашою державою, прийняття Закону "Про мови" в Україні створили можливості для активного розвитку наукової термінології. Сьогодні, як ніколи, гостро постало питання про унормування термінологічних систем, про співвідношення національного та інтернаціонального, створення власне українських термінів.

На думку мовознавців, будь-який термін чи терміносполучення повинні відповідати певним принциповим вимогам, таким як: а) однозначність; б) семантична прозорість; в) стислість; г) співвіднесеність терміна й означуваного поняття; д) узгодженість із внутрішніми законами мови-користувача.

На жаль, ще не всі пропоновані або зафіксовані в термінологічних працях слова відповідають цим вимогам. Проте слід урахувати те, що розбудова термінологічних систем – справа складна й важлива¹.

На сьогодні розроблено й затверджено близько 450 термінологічних стандартів, що становить понад 45 тис. термінів практично з усіх сфер науково-практичної діяльності.

Система юридичних понять та інститутів відображена в спеціальних словниках: а) загальноюридичного змісту; б) галузевих; в) перекладних (двомовних і багатомовних).

Правильне використання термінів, на думку правників, удвічі скорочує час освоєння нормативних і законодавчих документів.

Правничий термін – це "слово або словосполучення (утворене на основі підрядних зв’язків), яке має юридичне значення, виражає правове поняття, що застосовується в процесі пізнання й засвоєння явищ дійсності з точки зору права"².

Однією з характеристик "ідеального" (Н. Івакіна) терміна лінґвісти визнають його однозначність. До цього прагне й законодавець при формулюванні кримінально-правових норм. Значення терміна повинне дорівнювати його понятійному змісту, тобто прямому й однозначному співвідношенню з позначуваним явищем.

Вимогами точності обумовлений вибір понятійних і стилістичних синонімів термінів, коли з усіх можливих лексичних варіантів вибирається один, який на основі своєї адекватності відповідному значенню стає постійним засобом вираження. Так, слово крадіжка лінґвісти розуміють як "злодійство, крадіж майна, розкрадання". У Кримінальному ж кодексі на означення таких понять вживаються терміни "крадіжка", "викрадення", для означення яких є терміни крадіжка, викрадення.

Термінами є, наприклад, понятійні синоніми: виконавець, організатор, пособник, підсобник, які відображають точність мови.

У Кримінальному кодексі України (ч. 2 ст. 50) використовуються синоніми покарання – кара у відповідних синтаксичних функціях: "Покарання не тільки є карою за вчинений злочин, але й має на меті виправлення й перевиховання засуджених…"¹, що підкреслює термінологічний характер першого й обмежує понятійний зміст другого: відплата за злочин.

У термінології багатьох галузей науки існують терміни-дублети (нові і старі, власномовні і запозичені – для значення даного поняття), терміни-неологізми (нові, маловідомі) та ін.

Відношення рівнозначності понять дає можливість зрідка використовувати дублети, тобто зміни способів позначення однієї й тієї ж реалії, наприклад: кодекс – закон, діяння – злочин, мотив – спонука. Наявність дублетів у функції термінів багатьма розглядається як неґативне явище. Перші слова в наведених парах більш точно й конкретно називають юридичні поняття; наступні, як правило, потребують уточнення. Терміни відповідальність – покарання розрізняються за значеннями: Відповідальність – це обов’язок відповідати за свої вчинки, дії і за можливі наслідки, покарання – міра впливу, що застосовується за будь-яку винність, проступок, злочин. Термінологія сучасного закону, який захищає інтереси громадян, повинна бути доступною, зрозумілою для всіх верств населення, соціальних груп, націй"¹.