§ 6. Пароніми

Пароніми – слова досить близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за значенням і написанням¹. Часто мають один корінь, а відрізняються лише суфіксом, префіксом, закінченням, наявністю чи відсутністю частки (-ся). Серед паронімів є слова з різними коренями. Наприклад, пароніми засуджувати – осуджувати мають спільний корінь –судж-, суфікс -ува; розрізняються префіксами за-, о-. Уживаються в таких значеннях:

Засуджувати. 1. Визначати яку-небудь міру покарання винного (наприклад: засуджувати людину, злочинця, убивцю, злодія, винуватця до страти, до розстрілу, до довічного ув’язнення, на два, три, десять років).

2. Не схвалювати, неґативно ставитися до кого-, чого-небудь (наприклад: засуджувати культ особи, свавілля, легковажність, обман, нечесність, нікчемність і т.д.).

Осуджувати. 1. Висловлювати невдоволення чиїмись діями, вчинками; негативно ставитися до кого-, чого-небудь (наприклад: ледарів, нероб, розбещених).

2. Неславити, поширювати погані думки про когось (наприклад: людину, чоловіка, хлопця, жінку).

Інша пара слів коледж – котедж – пароніми, що розрізняються кореневими приголосними -л,- т. Коледж – це вищий або середній навчальний заклад. Котедж – це невеликий заміський житловий будинок з ділянкою землі.

Як зазначають автори "Словника паронімів української мови" Д.Г. Гринчишин і О.А. Сербенська, паронімами є й такі слова, як: обшукувати – ошукувати; професійний – професіональний; хижацький – хижий; цивілізований – цивільний; замір – намір; викривати – розкривати та інші.

Незначна різниця у вимові паронімів спричиняє труднощі в їх засвоєнні, призводить до помилок, неправильної заміни одного слова іншим. Приклади паронімів: суворий – суровий; суперечка – суперечність (суперечливість); стрес – струс; суб’єкти-вістський – суб’єктний – суб’єктивний; уявлення – уява.

Паронімія – наявність паронімів у мові – природнє явище, пов’язане з розвитком мови, з появою нових однокореневих слів, що позначають найтонші відтінки значень. Паронімія змушує тих, хто говорить, задумуватися над значеннями слів, отже, сприяє точності слововживання.

У ділових паперах часто допускаються помилки на вживання таких паронімів, як: виборний (виборна аґітація, виборна посада та ін.); виборчий (виборча кампанія, виборчий бюлетень, загальне виборче право та ін.); громадський (від "громада", не державний – громадські організації, громадські доручення); громадянський (від "громадянин"; такий, що стосується людини як громадянина: громадянські права, громадянська війна, громадянська свідомість); повноваження (права певної особи на дії від імені когось: строк повноважень продовжено); уповноваження (надання якійсь особі прав діяти від імені того, хто це доручає: за уповноваженням райвідділу відряджається…).

Правильне використання паронімів в офіційно-діловому мовленні правоохоронців допомагає уточнити будь-яке явище, дію, характеристику, а, отже, є дієвим засобом переконання.

§ 7. Стійкі словосполучення. Фразеологізми

У мові певне значення може виражатися не лише окремим словом, а й стійким сполученням двох або більше повнозначних слів. Стійкі словосполучення бувають термінологічні, офіційно-ділові й фразеологічні.

Термінологічні стійкі словосполучення (складені найменування) – це назви певних наукових понять. Наприклад, в економіці вживаються такі стійкі словосполучення: акціонерний капітал, грошовий обіг, штрафні санкції.

Офіційно-ділові стійкі словосполучення використовуються в різних ділових ситуаціях: порядок денний, згідно з наказом, місце проживання.

Фразеологічні стійкі словосполучення (фразеологізми) образно передають єдине поняття й супроводжуються, як правило, певним емоційним забарвленням: бити чолом (кланятися), накивати п’ятами (втекти).

Розрізняються фразеологізми трьох видів:

а) фразеологічні зрощення – їхнє значення зовсім не вмотивоване значенням окремих слів: точити ляси (говорити пусте), дати драла (втекти), врізати дуба (померти);

б) фразеологічні єдності – їхнє значення вмотивоване переносним значенням окремих слів: у кишені вітер гуляє (безгрошів’я), до останньої крихти (повністю); стер-ти в порошок (знищити);

в) фразеологічні сполучення – їхнє значення вмотивоване прямим значенням окремих слів: здобути перемогу, брати участь, брати на ґлум.

Близькі до фразеологізмів прислів’я, приказки та крилаті вислови: хоч з мосту та у воду; скорчився в три погибелі, чужа душа – темний ліс.

Аналіз мовної практики юриспруденції свідчить про те, що вибір фразеологізмів і стійких словосполучень досить часто відбувається довільно, з почастковим перекладом фразем із російської мови, а не їх відтворенням як фразеологічних одиниць, властивих мові національній. Наприклад: місця не так віддалені (замість: місця не такі далекі) або порочити честь (замість: ганьбити честь).

Позбутися в мовленні деформованих слів і словосполучень правоохоронцям допоможе "Довідник з фахового мовлення для працівників правоохоронних органів" А.С. Токарської (Львів, 1999), укладений на основі найсучасніших довідкових джерел.

Фразеологічні одиниці є стилістичним засобом, що надає емоційності й експресивності мовленню. Тому вони недоречні в процесуальних актах і, навпаки, широко представлені в публічних лекціях, у судових промовах.

Дослідники зазначають, що фразеологізми вживаються в багатьох структурно-композиційних частинах судових промов з однією умовою: вони завжди виражають оцінку, ставлення оратора до предмета мовлення, отже, використовуються під час аналізу обставин справи й доказів, характеристики особистості підсудного й потерпілого, під час аналізу причин скоєння злочину.

У тих структурно-композиційних частинах, де викла-даються конкретні обставини справи без їх оцінки, де подається юридична кваліфікація злочину, фразеологізми відсутні.