- •Тема 1. З історії українського
- •§ 1. Найважливіші пам’ятки ділової писемності
- •§ 2. З історії правничої термінології
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 2. Функціональні різновиди літературної мови
- •§ 1. Стиль і його різновиди
- •§ 2. Офіційно-діловий стиль
- •§ 3. Науковий стиль
- •§ 4. Публіцистичний стиль
- •§ 5. Художній стиль
- •§ 6. Розмовний стиль
- •Питання для самоконтролю
- •З’їзд українських юристів
- •Тема 3. Усне ділове мовлення
- •§ 1. Мова і мовлення.
- •Норми української літературної мови
- •§ 2. Основні орфоепічні норми української мови
- •§ 3. Наголос і його роль
- •Питання для самоконтролю
- •Нежный и мелодичный
- •Тема 4. Види усного ділового
- •§ 1. Приватне спілкування
- •§ 2. Телефонна розмова – специфічний вид
- •§ 3. Публічне ділове мовлення, його види і жанри
- •Основні вимоги до мови оратора
- •§ 4. Мовний етикет
- •Найпоширеніші формули етикету
- •Перемогти словом може кожний
- •Питання для самоконтролю
- •Практичні завдання
- •Тема 5. Документ
- •§ 1. Поняття про текст.
- •§ 2. Класифікація документів
- •§ 3. Реквізити. Основні правила оформлення
- •Основні правила оформлення документів1
- •П о с т а н о в а Про заміну запобіжного заходу
- •Питання для самоконтролю
- •Практичні завдання
- •Тема 6. Вибір слова
- •§ 1. Точність слововживання
- •§ 2. Терміни в діловому мовленні
- •Граматичне оформлення термінів. У кримінально-процесуальних актах терміни мають свою специфіку граматичного оформлення.
- •§ 3. Багатозначність слова, або полісемія
- •§ 4. Синоніми
- •§ 5. Антоніми
- •§ 6. Пароніми
- •§ 7. Стійкі словосполучення. Фразеологізми
- •§ 8. Іншомовні слова
- •Питання для самоконтролю
- •Практичні завдання
- •Тема 7. Вибір граматичної форми слова в діловому мовленні
- •§ 1. Складні випадки вибору найдоцільнішої
- •§ 2. Відмінювання прізвищ
- •Прізвища прикметникового походження
- •§ 3. Географічні назви (топоніми)
- •§ 4. Особливості вживання в діловому мовленні
- •§ 5. Правила запису цифрової інформації
- •§ 6. Особливості відмінювання числівників
- •Зв’язок числівників з іменниками
- •§ 7. Особливості вживання займенників
- •§ 8. Особливості вживання
- •Безособові форми на -но, -то
- •Уживання віддієслівних іменників
- •§ 9. Функціонування прийменників
- •Питання для самоконтролю
- •Практичні завдання
- •Тема 8. Особливості синтаксису
- •§ 1. Характерні ознаки синтаксису
- •§ 2. Складні випадки узгодження присудка
- •§ 3. Складні випадки синтаксичного керування
- •§ 4. Однорідні члени речення
- •Питання для самоконтролю
- •Практичні завдання
- •Тема 9. Процесуальні акти
- •§ 1. Мовні особливості процесуальних актів
- •Основа мовної композиції обвинувального висновку
- •Побудова та мовні особливості постанов
- •Питання для самоконтролю
- •Практичні завдання
- •21 Год. 20 хв.
- •Тексти для стилістичної роботи
Зв’язок числівників з іменниками
Числівник один узгоджується з іменником у числі, роді й відмінку: один підозрюваний, одна хустка, одним підозрюваним, однією хусткою.
Числівники два, три, чотири, а також складені числівники, останнім компонентом яких є числівники два, три, чотири, вимагають від іменників, які стоять при них, форми називного відмінка множини з наголосом родового відмінка однини: дві сестри, чотири книжки. Лише іменники, які в множині втрачають суфікс -ин-, та іменники IV відміни при числівниках два, три, чотири стоять у формі родового відмінка однини: двадцять два киянина, тридцять три селянина. Це стосується також іменників ім’я, плем’я: два імені, три племені.
Означення, яке входить до складу словосполучення, може мати форму називного чи родового відмінка множини: три святкові дні (три святкових дні). Такої думки дотримується, наприклад, Н. Потелло. Ми ж поділяємо думку О. Сербенської, І.П. Ющука, Г.І. Гладіної про те, що все-таки потрібно надавати перевагу сполученню три святкові дні, а не три святкових дні. Приклад: На сесії Верховної Ради прийнято сто двадцять два важливих закони. Без означення ми не сказали б інакше, як тільки прийнято сто двадцять два закони, отже, і з означенням ці закони мусять залишатись важливі, а не важливих 1.
Числівники два, три, чотири не сполучаються з іменниками, що не підлягають лічбі (золото, гордість, значення); що мають форму множини (хрестини, ножиці); а також з іменниками четвертої відміни (теля, лоша, курча). Для переліку вживаються або збірні числівники (двоє ножиць, четверо телят), або звороти зі словами "голів", "штук", тощо (чотири голови телят).
Числівники п’ять, шість і т.д. підпорядковують іменники в родовому відмінку множини: п’ять яблук, шість груш, дванадцять годин. У непрямих відмінках числівники узгоджуються з іменниками: чотирьом робітникам, вісьмома будинками.
Після дробових числівників іменник стоїть незмінно в родовому відмінку однини: півтора місяця, півтора року; дві десяті процента, двох десятих процента, двом десятим процента, двома десятими процента. Рідко іменник може мати форму родового відмінка множини: дві п’яті виробів, одна десята запасів нафти.
Але якщо є вислів з половиною, з чвертю, то іменник набуває форми, якої вимагає власне кількісний числівник: два з половиною місяці, чотири з половиною роки, п’ять з чвертю років.
При числівниках тисяча, мільйон, мільярд, нуль у називному відмінку однини іменники мають форму родового відмінка множини: тисяча чоловік, мільйон гривень, нуль цілих.
Щодо числівника половина. Половина – це одна з двох рівних частин, на які поділене ціле. З огляду на це, не можна говорити про більшу чи меншу половину. А тому буде неправильно: Більша половина курсантів зав-дання виконала раніше, ніж передбачалося. Треба сказати: Більше половини курсантів завдання виконали раніше, ніж передбачалось або Більша частина курсантів… чи Більшість курсантів… .
Числівники двоє, троє, четверо та інші вживаються:
1) з іменниками, що мають лише форму множини (троє лещат, четверо дверей);
2) з іменниками чоловічого роду на означення осіб, тварин і птахів (четверо коней, семеро орлів, двоє хлопців, троє незнайомих);
3) з іменниками четвертої відміни (четверо телят);
4) з іменниками середнього роду, у тому числі й тими, які позначають назви неістот (двоє озер, троє вікон);
5) з особовими займенниками (їх було п’ятеро, нас з тобою двоє).
Але слід пам’ятати, що збірні числівники надають словосполученням деякий знижувальний відтінок, а тому не можна говорити двоє академіків, троє маршалів, генералів, професорів, президентів тощо, у таких випадках уживають числівники два, три, чотири і т.д.
Для визначення часу в українській мові користуються числівниками кількісними та порядковими. Години називають порядковими числівниками від 1 до 24. Наприклад: Зустрінемося о двадцять другій годині. Кількість хвилин слід називати кількісними числівниками: Відлітаємо з аеропорту Бориспіль о п’ятнадцятій годині 25 хвилин. Якщо треба сказати про орієнтовно визначений між двома годинами час, то вживають прийменник на з порядковим числівником: Я прийду на п’ятнадцяту годину.
Слово "другий" в українській мові вживається як порядковий числівник: Я вже другий раз тобі нагадую про це. В інших випадках використовується займенник інший: Чому не якийсь інший, а саме цей тип людини привабив, запав тобі в душу?