Безособові форми на -но, -то

Безособова форма дієслова на -но, -то твориться від пасивних дієприкметників шляхом заміни закінчення на суфікс -о: прочитаний – прочитано, виконаний – виконано, розглянутий – розглянуто.

Ця форма – незмінювана. Вона, як і безособові дієслова, вживається в ролі присудка в безособових реченнях. При ній підмета не буває, але є прямий додаток, виражений знахідним (чи родовим) відмінком без прийменника: постанову ухвалено, доповідь заслухано, усі питання розглянуто, помилок не помічено.

Безособову форму на -но, -то вживають замість пасивних дієприкметників, коли є потреба наголосити на дії, а не на ознаці. Наприклад, у реченні: Ухвала прийнята одноголосно – дієприкметник варто замінити безособовою формою: Ухвалу прийнято одноголосно. А от у реченні: Хлопці були зморені після далекої дороги – цього зробити не можна.

За своїм значенням безособова форма на -но, -то виражає щойно завершену дію: Судові дебати закінчено. Розгляд справи завершено. Якщо ж ідеться про давно закінчену або майбутню дію, то ця форма вживається з допоміжним дієсловом було або буде: Було поставлено питання про скасування вироку. Невдовзі буде розпочато будівництво ще однієї лінії метро в Києві.

Уживання віддієслівних іменників

В українській мові досить широко використовуються віддієслівні іменники, особливо в діловому мовленні. Дослідники не мають однозначної думки щодо їх уживання. Скажімо, С. Смеречинський ще свого часу стверджував, що українська мова не потребує спеціальних форм для різних відтінків, розрізнення віддієслівних іменників, утворених від доконаних і недоконаних дієслів як, наприклад, "наближення" і "наближування", "дослідження" і "досліджування". Він зауважував, що вживання віддієслівних іменників в українській мові – явище абсолютно неприпустиме, – їх, на його думку, цілком заміняють іменники з нульовим суфіксом.

Олена Курило цілком слушно вказувала на потребу розрізняти видові відтінки цих дієслів і наголошувала на неможливості заміни віддієслівних іменникових пар типу "дослідження" і "досліджування" іменниками з нульовим суфіксом "дослід".

Дослідник пропонує вживати іменники на -ння замість запозичених з російської мови іменників із суфіксом -к, що поширені в мові й донині (замість "доставка", "перевозка" – "доставлення", "перевезення").

Ідеться про конструкції віддієслівних іменників з прийменниками при, по, широко вживані в російській мові. О. Курило підкреслює, що українській мові не властиві конструкції на зразок "при досліджуванні цього питання", "при пристосуванні до нового способу життя", "при вивченні матеріалу", "по скінченні дослідів" тощо. У цих випадках доцільніше вживати дієприкметникові форми: "досліджуючи це питання", "пристосовуючись до нового способу життя", "вивчаючи матеріал", "скінчивши досліди" та ін.

На її думку, обтяжують фразу віддієслівні іменники в родовому відмінку, що їх вона пропонує замінювати на інфінітив. Замість "тіла, що мають властивість притягання", "спосіб збирання матеріалів" авторка пропонує "тіла, що мають властивість притягати", "спосіб збирати матеріали".