Прізвища прикметникового походження

Прізвища прикметникового походження надзвичайно різноманітні за морфологічною будовою, що утруднює їх відмінювання. Прізвища, що походять від членних форм якісних і відносних прикметників (Великий, Пшеничний, Левицький) та членних форм дієприкметників (Мальований, Погорілий, Стиснутий), повністю зберегли прикметникові форми відмінювання, причому форми чоловічих прізвищ відмінні від форм жіночих прізвищ (порівн.: Піддубний – Піддубного, Піддубна – Піддубної). Прізвища, утворені від нечленних форм якісних і відносних прикметників (Білокур, Безрук), нечленних форм дієприкметників (Продан, Товчен), від присвійних прикметників із суфіксами -ов, -ев, (-єв), -ів, -ин (-їн), -ишин (-їшин) (Петров, Каверзнєв, Гайцев, Ільчишин, Квашин), відмінюються як іменники. Усі чоловічі прізвища цієї структурно-морфологічної підгрупи офіційно відмінюються як іменники другої відміни. (Неправильно – Ткачишиного, треба Ткачишина).

Зауважимо, що в прізвищах з колишнім суфіксом присвійності -ів при відмінюванні за фонетичними законами сучасної літературної мови і переходить в о або е (збереження і в усіх відмінкових формах - порушення фонетичних норм); отже: Петрів – Петрова, Степанів – Степанова, Івашів – Івашева, Олексіїв – Олексієва. Але можливі, хоч і небажані, форми Петріва, Іваніва і т.д. (Правопис 1993 року: див. § 102, п. 3 (Ковалів – Коваліва, Прокопів – Прокопіва як допустимі).

Жіночі прізвища прикметникового типу з кінцевим приголосним при відмінюванні не змінюються (Оленою Придан, Оксані Глух, Марією Товчен).

Окрему групу прізвищ в українській мові становлять прізвища "спільного роду". Це українські прізвища на -а: Коляда, Сирота, Діброва, Лобода та прізвища іншомовного походження. Рід таких прізвищ визначається синтаксично, залежно від того, особі якої статі (чоловічої чи жіночої) даються ці прізвища. Наприклад: Павло Діброва й Ольга Діброва; Дарій Воєвода і Софія Воєвода.

§ 3. Географічні назви (топоніми)

Географічні назви (топоніми) поділяються на власні та невласні. Невласні назви – це географічна номенклатура: країна, місто, село, півострів, гора, мис, річка, озеро тощо. Власні географічні назви позначають єдині індивідуальні об’єкти: Волинь, Ніжин, Чернігів, Дніпро, Десна.

Усі географічні назви відмінюються за відмінками, більшість змінює свою форму, але деякі з них не змінюються. Географічні назви, співвідносні з іменниками, відмінюються, як іменники першої, другої чи третьої відміни.

Географічні назви, що мають форму множини, відмінюються, як іменники у множині (Карпати – Карпат, Карпатам, Карпати, Карпатами, у Карпатах).

Географічні назви, що мають форму прикметника на -ий, -а, -е, відмінюються, як прикметники (Лозова, Лозової, Лозовій, Лозову, Лозовою, у Лозовій).

Прикметникові топоніми на -ин, -ін(їн), -ів(-їв), -ов, -ев(єв) повністю субстантивувалися і відмінюються, як іменники другої відміни (Київ – Києва, Києву, Київ, Києвом, у Києві).

Складені та складні географічні назви, що складаються з прикметника та іменника, відмінюються в обох частинах (Кривий Ріг – Кривого Рогу, Кривому Рогові(у)).

Географічні назви, що складаються з короткої форми прикметника, прийменника на та іменника, що вказує на розташування населеного пункту, відмінюються в першій частині (Ростов-на-Дону – Ростова-на-Дону, Ростову-на-Дону).

Не відмінюються іншомовні географічні назви, що закінчуються на -е(-є), -і(-ї), -о, у(-ю): Туапсе, Тбілісі, Баку, Марокко.

Географічні назви, ужиті без номенклатурного слова, обов’язково змінюються; ужиті з номенклатурною назвою, яка виражає синтаксичні зв’язки в реченні, географічні назви можуть не змінюватися, а подаватися в називному відмінку. Проте таке вживання топонімів не є усталеним, тобто в більшості випадків географічна назва ставиться в тому відмінку, що й номенклатурна (місто Прилуки – міста Прилук, місту Прилукам, містом Прилуками, у місті Прилуках). Але є випадки, коли топонім, що стоїть біля номенклатурної назви, не змінюється. Це буває в таких ситуаціях:

а) коли топоніми вживаються в спеціальній науковій, військовій, географічній літературі, в офіційних документах (зведеннях, наказах) тощо (Трубопровід повинен пройти від села Пісківка до хутора Крутий Яр);

б) коли топонім є назвою станції, автовокзалу, порту, аеропорту (Через дві години поїзд прибуде до станції Ніжин);

в) якщо географічна назва маловідома або відмінювання її призведе до двоякого тлумачення назви;

г) якщо номенклатурне слово й географічна назва мають не один рід (штат Вірджинія, штатом Вірджинія; півострів Камчатка, півостровом Камчатка);.

ґ) якщо географічна назва складається з прикметника та іменника (міста Середина-Буда, у місті Середина-Буда).

Так само не відмінюються й деякі назви на -а, як Нікарагуа.

Якщо власна назва виступає разом із словом, що є родовим поняттям до неї, то її треба узгоджувати у відмінку: біля села Вишеньок, у місті Луганську, Світловодську. Винятком може бути конструкція, яка має термінологічне значення, або якщо власна назва складається з двох слів – іменника та прикметника: за містом Красний Лиман, хоч можливі форми до міста Кривого Рогу.