§ 7. Особливості вживання займенників

у ділових паперах

Більшість документів пишеться від імені установи, підприємства, організації (тобто від першої особи множини). Займенник ми в цій ситуації, як правило, пропускається; ділові листи, наприклад, починаються дієсловом у першій особі множини (Просимо… Повідомляємо…) або ж у формі третьої особи однини (Дирекція просить…).

Займенник Вам (Надсилаємо для ознайомлення…) теж опускається. Пропуск займенника створює загальне враження суворої об’єктивності викладу, типової для ділового стилю. Якщо ж потрібно логічно виокремити особу, займенник залишається.

Бувають ситуації, у яких наявність чи відсутність займенника Вам, Вас, Вами змінює спрямування й тональність висловлення. Так, звороти типу пропоную з’явитися, прошу уточнити, вимагаю притягти до… виражають більш категоричну й безапеляційну вимогу, ніж ці самі звороти з особовим займенником Вам, Вас, Вами. Порівняйте: пропоную Вам з’явитися, пропоную Вам притягти до …, прошу Вас уточнити. Введення особового займенника пом’якшує категоричність вимоги.

Уживання займенника першої особи однини я також обминається; розпорядження й накази розпочинаються дієсловом у першій особі однини (Санкціоную …Пропоную…Наказую…). Це надає висловленому категоричності. Проте в підписках про невиїзд, у дорученнях про провадження слідчих дій, у зобов’язаннях, повістках займенники необхідні.

Як зазначають фахівці, "форма однини особового займенника я не вживається не лише в діловому стилі, а й у науковому і, частково, публіцистичному (лише в публіцистиці з виразним автобіографічним відтінком вона вживається широко). У цих стилях переважає так зване авторське ми. У науковому повідомленні чи статті воно рівнозначне займеннику я, але вносить у мовлення відтінок скромності й підкреслює об’єктивність викладу. У діловому стилі авторське ми застосовується в тих випадках, коли є потреба пом’якшити категоричність тону (ми приходимо до таких висновків)"¹.

Займенник свій часто буває зайвим у діловому документі, він дублює вже наявне в тексті слово (свої завдання трест виконав, такий-то…не справився зі своїми службовими обов’язками та ін.).

Слово окремий іноді вживається замість неозначеного займенника деякий (окремі підприємства, окремі депутати). Не слід забувати, що основне значення слова "окремий" – це незалежний; бувають випадки, коли це значення виходить на перший план, тоді текст документа стає двозначним: такий-то…виконував окремі завдання (незалежні від завдань, що їх одержала група?). Такої двозначності слід уникати.

§ 8. Особливості вживання

дієприкметників, дієприслівників та їх зворотів

Дієприкметник – дієслівна форма, що називає ознаку предмета, зумовлену дією самого предмета (активні дієприкметники: замерзлий, зголоднілий) або ознаку, зумовлену дією іншого предмета (пасивні дієприкметники: посіяне, написаний).

За будовою, граматичними ознаками й синтаксичною функцією дієприкметники близькі до прикметників.

Дієприкметник в українській мові, на відміну від російської, має переважно форми пасивного стану. Форми активного стану не продуктивні. Ще свого часу на це звертала увагу О. Курило, зазначаючи, що активних дієприкметників в українській мові, на відміну від російської, не існує взагалі: "У народній мові колишні дієприкметники на -чий і значенням своїм, і функціями перейшли в категорію прикметників. У них ми не відчуваємо чинності, і значенням своїм вони вказують на прикмету, властивість, на дію"¹. Суфікси -уч, -ущ, -ач, -ящ здебільшого мають підсилювати цю прикмету. У прикладах, що їх наводить О. Курило, прикметники дієслівного походження не мають часового відтінку, як дієприкметники, а вказують на сталу ознаку (наголос у них падає на суфікс):

- важучий – дуже важкий, важенний, а не той, що важить;

- летючий – той, що має властивість літати, а не той, що летить.

Ці форми, як можемо простежити, справді не мають часового відтінку.

О. Курило пропонує всіляко уникати форм активних дієприкметників, запозичених із російської мови, натомість радить вживати або описові звороти, або прикметники від дієслівного походження з іншими суфіксами: замість "далекосягаюча думка" краще "далекосяжна думка" або "думка, що далеко сягає"; замість "вражаючий випадок" – "разючий випадок"; замість кальки "слідуючий" дослідниця пропонує вживати "дальший, такий, отакий". Словник української мови вживає тут слово "наступний".

Активні дієприкметники невластиві українській мові, хоча через русифікаційний процес вони заполонили мову й уживання їх радянськими мовними ідеологами всіляко заохочувалося. У наш час доцільно уникати російських кальок, хоча цілком імовірні певні винятки, зокрема в науковому стилі, проте ними не слід зловживати.

Отже, невластивість активних дієприкметників українській мові – це не вада, а особливість, про яку не слід забувати. Незначна кількість слів на -уч-, -юч-, -ач-, -яч- належить до розряду прикметників. Тому слід уникати, особливо на письмі, таких форм, як працюючий, виступаючий і под.

І.П. Ющук наголошує, що активні дієприкметники доконаного виду на -лий і пасивні на -ний, -ений, -тий, уживаються без обмежень – нарівні з прикметниками: З одинадцяти стріляло четверо, та й ті закривавлені від ран своїх і чужих, виснажені й посивілі, глухі від вибухів (Ю. Яновський). Вигляд крові він мав чудернацький, був якийсь наче підстрелений у своєму перетягнутому путом, поруділому від дощів сіряку (О. Гончар).

Активні дієприкметники недоконаного виду на -учий, -ачий вживаються рідко й без залежних слів: Не бійся гостя сидячого, а бійся стоячого (Народна творчість).

Але ті ж самі дієприкметники сприймаються як неприродні, штучні, коли їх ужито із залежними словами. У такому разі їх слід замінити: Не бійся гостя, який сидить за столом.

Частіше активні дієприкметники недоконаного виду використовуються в термінологічних словосполученнях: тонізуючі речовини тощо. Але й тут їх намагаються по можливості уникнути. Наприклад, замість оточуюче середовище тепер кажуть навколишнє середовище, довкілля; замість ріжучий інструмент - різальний інструмент; замість спрямовуюча рейка – напрямна рейка тощо.

Активні дієприкметники доконаного виду творяться від основи інфінітива неперехідних дієслів доконаного виду за допомогою суфікса -л- та прикметникових закінчень: посиві(ти) – посивілий; застарі(ти) – застарілий.

У сучасній українській мові активні дієприкметники доконаного виду за допомогою суфіксів -ш-, -вш- не утворюються. Форми типу "перемігший", "допомігший", "позеленівший", "бувший" нелітературні; у таких випадках треба казати: який переміг, який допоміг, позеленілий, колишній.

Названі суфікси є ознаками російських дієприкметників. Якщо ж треба зробити переклад подібних російських форм українською мовою, то використовуємо:

1. Підрядне означальне речення (найчастіше):

рос. подписавшийся – укр. той, хто підписався

рос. движущийся – укр. той, який(що) рухається.

Порівняйте:

рос. На заседании была проанализирована создавшаяся сложная ситуация.

укр. На засіданні була проаналізована складна ситуація, що створилася.

2. Дієприкметники із суфіксами -л-, -н-:

рос. поседевший – укр. посивілий.

3. Дієприслівники із відповідними суфіксами -уч, (-юч), -ач, (-яч), -ши (-вши)).

4. Прикметники:

рос. необозримый – укр. неозорий.

Активні дієприкметники недоконаного виду утворюються від основи теперішнього часу неперехідних дієслів недоконаного виду за допомогою суфіксів -уч- (-юч-) (від дієслів I дієвідміни) і -ач- (-яч) (від дієслів II дієвідміни) та прикметникових закінчень.

Практично це робиться так: дієслово ставиться в 3-й особі множини теперішнього часу і замість кінцівки -ть додається -ч(ий): співаю(ть) – співаючий, лежа(ть) – лежачий, терпля(ть) – терплячий.

Утворені від перехідних дієслів активні дієприкметники недоконаного виду на зразок "поважаюча себе людина", "виконуючий пісню артист" не відповідають нормам сучасної української мови; треба говорити: людина, яка поважає себе; артист, який виконує пісню (але у вислові виконуючий обов’язки це можливо, оскільки цей вислів має значення іменника, хоча можна й виконавець обов’язків).

Пасивні дієприкметники доконаного й недоконаного видів творяться від основи інфінітива за допомогою суфіксів -н, -т, -ен та прикметникових закінчень:

написа(ти) + -н- = написаний

відкри(ти) + -т- = відкритий

красти + -ен- = крадений

При додаванні суфікса -ен- у корені можливі чергування приголосних:

відобразити – відображений /з - ж/

провести – проведений /с - д/

запровадити – запроваджений /д - дж/.

Уживання дієслівних пасивних конструкцій

Такі конструкції, як "це вже подано ним до відома", "ним видаються книжки", "Кабінетом Міністрів схвалено" невластиві українській мові. Не можна вживати пасивний присудок з орудним дійової особи. Тут доречні активні форми: "це вже він подав до відома", "він видає книжки", "Кабінет Міністрів схвалив".

Заміна орудного відмінка дійової особи на конструкцію з підрядним реченням не завжди доцільна й іноді обтяжує фразу, через що її слід уникати. Так, фразу спостереження, зроблені колективом, мають велике значення замінюють на спостереження, що їх зробив колектив, мають велике значення – варіант можливий, але найоптимальніше, по змозі, так замінити фразу, щоб у ній не було ні орудного відмінка, ні підрядного речення: Спостереження колективу мали велике значення (О. Курило).