
- •Тема 1. З історії українського
- •§ 1. Найважливіші пам’ятки ділової писемності
- •§ 2. З історії правничої термінології
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 2. Функціональні різновиди літературної мови
- •§ 1. Стиль і його різновиди
- •§ 2. Офіційно-діловий стиль
- •§ 3. Науковий стиль
- •§ 4. Публіцистичний стиль
- •§ 5. Художній стиль
- •§ 6. Розмовний стиль
- •Питання для самоконтролю
- •З’їзд українських юристів
- •Тема 3. Усне ділове мовлення
- •§ 1. Мова і мовлення.
- •Норми української літературної мови
- •§ 2. Основні орфоепічні норми української мови
- •§ 3. Наголос і його роль
- •Питання для самоконтролю
- •Нежный и мелодичный
- •Тема 4. Види усного ділового
- •§ 1. Приватне спілкування
- •§ 2. Телефонна розмова – специфічний вид
- •§ 3. Публічне ділове мовлення, його види і жанри
- •Основні вимоги до мови оратора
- •§ 4. Мовний етикет
- •Найпоширеніші формули етикету
- •Перемогти словом може кожний
- •Питання для самоконтролю
- •Практичні завдання
- •Тема 5. Документ
- •§ 1. Поняття про текст.
- •§ 2. Класифікація документів
- •§ 3. Реквізити. Основні правила оформлення
- •Основні правила оформлення документів1
- •П о с т а н о в а Про заміну запобіжного заходу
- •Питання для самоконтролю
- •Практичні завдання
- •Тема 6. Вибір слова
- •§ 1. Точність слововживання
- •§ 2. Терміни в діловому мовленні
- •Граматичне оформлення термінів. У кримінально-процесуальних актах терміни мають свою специфіку граматичного оформлення.
- •§ 3. Багатозначність слова, або полісемія
- •§ 4. Синоніми
- •§ 5. Антоніми
- •§ 6. Пароніми
- •§ 7. Стійкі словосполучення. Фразеологізми
- •§ 8. Іншомовні слова
- •Питання для самоконтролю
- •Практичні завдання
- •Тема 7. Вибір граматичної форми слова в діловому мовленні
- •§ 1. Складні випадки вибору найдоцільнішої
- •§ 2. Відмінювання прізвищ
- •Прізвища прикметникового походження
- •§ 3. Географічні назви (топоніми)
- •§ 4. Особливості вживання в діловому мовленні
- •§ 5. Правила запису цифрової інформації
- •§ 6. Особливості відмінювання числівників
- •Зв’язок числівників з іменниками
- •§ 7. Особливості вживання займенників
- •§ 8. Особливості вживання
- •Безособові форми на -но, -то
- •Уживання віддієслівних іменників
- •§ 9. Функціонування прийменників
- •Питання для самоконтролю
- •Практичні завдання
- •Тема 8. Особливості синтаксису
- •§ 1. Характерні ознаки синтаксису
- •§ 2. Складні випадки узгодження присудка
- •§ 3. Складні випадки синтаксичного керування
- •§ 4. Однорідні члени речення
- •Питання для самоконтролю
- •Практичні завдання
- •Тема 9. Процесуальні акти
- •§ 1. Мовні особливості процесуальних актів
- •Основа мовної композиції обвинувального висновку
- •Побудова та мовні особливості постанов
- •Питання для самоконтролю
- •Практичні завдання
- •21 Год. 20 хв.
- •Тексти для стилістичної роботи
§ 4. Особливості вживання в діловому мовленні
форм ступенів порівняння прикметників
У діловому мовленні відносні прикметники переважають над якісними. Проте оскільки якісні прикметники все ж уживаються, то доводиться утворювати від них ступені порівняння (тобто форму для вияву більшої чи меншої міри якості). В українській мові ці форми можуть бути однослівними, синтетичними (високий, вищий, найвищий) і двослівними, аналітичними (високий, більш високий, найбільш високий).
Нагадаємо, як утворюються вищий і найвищий ступені порівняння прикметників, кожний з яких має просту й складену форму.
Вищий ступінь
Проста форма утворюється за схемою:
прикметник + -ш-: далекий – дальший
прикметник + -іш-: складний – складніший
Складена форма утворюється за схемою:
більш + прикметник: більш далекий, більш складний
менш + прикметник: менш далекий, менш складний.
Найвищий ступінь
Проста форма утворюється за схемою:
най + прикметник + ш-: найдальший
най + прикметник + -іш-: найскладніший
Складена форма утворюється за схемою:
найбільш, найменш + прикметник: найбільш, найменш далекий; найбільш, найменш складний.
У діловому мовленні переважають аналітичні форми. Порівняймо: У минулому році підрозділ мав вищі показники. Краще використати аналітичну форму ступеня порівняння прикметника: більш високі.
При творенні ступенів порівняння можливі чергування:
а) приголосних (вузький – вужчий, близький – ближчий, дорогий – дорожчий);
б) основ (великий – більший, малий – менший, хороший – кращий, поганий – гірший).
При творенні ступенів порівняння трапляються два типи помилок:
1. Змішування простої і складеної форм.
Порівняйте:
Неправильно |
Правильно |
більш ефективніший |
більш ефективний |
найбільш ефективніший |
найбільш ефективний |
|
або найефективніший |
2. Змішування російських та українських форм. Порівняйте:
Неправильно |
Правильно |
самий здібний |
найздібніший |
|
або найбільш здібний |
самий важливий |
найважливіший |
|
або найбільш важливий |
Аналогічно утворюються ступені порівняння від якісних прислівників: зрозуміло, зрозуміліше, більш зрозуміло, найзрозуміліше, найбільш зрозуміло.
Ряд прикметників не мають ступенів порівняння, наприклад, ті, у звичайній формі яких виражена найбільша міра якості: голий, босий, сліпий, німий, мертвий, сливовий, лимонний, бузковий та ін.
§ 5. Правила запису цифрової інформації
в діловому мовленні
У ділових паперах доводиться мати справу зі значною кількістю числових назв. Вони вимагають спеціального оформлення1. Укладаючи документи, слід пам’ятати такі основні правила запису цифрової інформації:
1. Простий кількісний числівник, який називає однозначне число, записується словом, а не цифрою: сім’я в складі трьох осіб; за два місяці до закінчення терміну дії контракту, але в датах: з 1 вересня 1999 року (простий числівник позначає дату). Запис дат передбачає й такий зразок: з 01.09.99.
2. Складні та складені числівники записуються цифрами (крім випадків, коли з них починається речення): надіслано 128 посібників – сто двадцять вісім посібників було надіслано.
3. Цілі числа, виражені кількома знаками, прийнято записувати, розбиваючи їх: 8 675 090. Окремі види інформації можна передавати у вигляді змішаного запису: 978 000 – 989 тис.
Букви дописуються до цифр тільки на позначення порядкових числівників: 7-й, 9-ї, 10-ю, 11-го, 12-му, 70-х, 1990-й (наприклад: 7-й клас, о 9-й годині, на 12-му поверсі, початок 70-х років тощо).
Якщо закінчення числівника позначається однією буквою, то до цифри дописується лише закінчення (від основи букви не відриваються): перша – 1-а; друга – 2-а; третя – 3-я; третю – 3-ю; сьому – 7-у; десяту – 10-у. Якщо закінчення числівника позначається двома чи трьома буквами, то до цифри дописуються лише ті, які йдуть після букви, що позначає голосний: першої – 1-ї; першого – 1-го; першому – 1-му; першим – 1-м; перших – 1-х, першими – 1-ми; сьомому – 7-му.
При перерахуванні кількох порядкових числівників відмінкове закінчення вживається лише один раз (курсанти 1, 2, 3-го курсів).
Приблизна кількість відтворюється за допомогою слів: понад, до, зверх, більш, менш.
До римських цифр букви не дописуються: I квартал, у II кварталі, починаючи з III кварталу.
Якщо перша частина складного слова записується цифрами, то друга – приєднується через дефіс: 53-міль-йонний, 12-поверховий, 87-процентний, 250-квартирний, 125-річчя (читається: п’ятдесятитрьохмільйонний, дванадцятиповерховий, вісімдесятисемипроцентний, двохсотп’ятдесятиквартирний, стодвадцятип’ятиріччя). Дозволяється й скорочений запис: 20-км – двадцятикілометровий (якщо друга частина слова – одиниця виміру).