- •Алгоритми проведення інтенсивної терапії у хворих з гострими порушеннями мозкового кровообігу
- •Алгоритми інтенсивної терапії у хворих із гострими порушеннями мозкового кровообігу
- •7.1. Алгоритм інтенсивної терапії у хворих, що перебувають у коматозному стані
- •7.2. Особливості проведення інтубації трахеї та респіраторної підтримки
- •4.2.1. Особливості проведення інтубації трахеї:
- •7.2.2. Респіраторна підтримка
- •7.3. Особливості підтримки гемодинаміки та проведення інфузійної терапії
- •7.3.1. Алгоритм відновлення серцевої діяльності при асистолії
- •7.3.2. Підтримка гемодинаміки в умовах стаціонару
- •Цілі гемодинамічної підтримки
- •Алгоритм корекції артеріальної гіпотензії
- •Запобігання артеріальній гіпертензії
- •Алгоритм корекції артеріальної гіпертензії
- •7.4. Особливості проведення інфузійної та трансфузійної терапії
- •7.4.1. Колоїди чи кристалоїди?
- •7.4.2. Особливості проведення інфузійної терапії при сак
- •7.4.3. Гемотрансфузійна терапія.
- •7.5. Особливості проведення антикоагулянтної терапії при сак
- •7.6. Особливості проведення нутритивної підтримки та підтримки нормоглікемії
- •7.6.1. Передумови
- •7.6.2. Методика проведення нутритивної підтримки ентеральним шляхом
- •7.6.3. Протокол контролю та підтримки норморглікемії у хворих з гпмк
- •7.7. Проведення лікувально-діагностичної люмбальної пункції у хворих з підвищеним внутрішньочерепним тиском
- •7.8. Засоби контролю вчт, алгоритм корекції внутрішньочерепної гіпертензії
- •7.8.1. Засоби контролю вчт
- •7.8.2. Алгоритм корекції внутрішньочерепної гіпертензії
- •7.8.3. Принципи лікування набряку та набухання мозку
- •7.9. Застосування аналгоседації, корекція гіпертермії
- •7.9.1. Застосування аналгоседації у хворих з гпмк
- •7.9.2. Гіпотермія
- •7.9.3. Корекція гіпертермії
- •7.10. Особливості лікування симптоматичного вазоспазму при сак
- •7.11. Принципи та алгоритми проведення анестезії
- •Алгоритм проведення анестезії
7.3. Особливості підтримки гемодинаміки та проведення інфузійної терапії
7.3.1. Алгоритм відновлення серцевої діяльності при асистолії
При встановленні діагнозу зупинки серця проводять заходи СЛР у такій послідовності:
Забезпечують прохідність дихальних шляхів та проводять 1-2 штучних вдихи.
За наявності дефібрилятора оцінюють ЕКГ та проводять дефібриляцію.
Починають проведення непрямого масажу серця.
В центральну вену або в шлуночок серця вводять розчин адреналіну, та атропіну починаючи з 1 мл.
Починають проведення штучного дихання.
Якщо переконливих доказів зупинки серця немає (наявність серцевих тонів при аускультації при відсутності пульсу чи наявності ниткоподібного пульсу на сонних артеріях) розчин адреналіну вводять, починаючи з 0,3 мл.
У разі відновлення серцевої діяльності гемодинамічну підтримку проводять з використанням інтенсивної інфузії та вазопресорної підтримки (норадреналін, дофамін).
З метою покращання реологічних властивостей крові та мозкової перфузії використовують 3-Г терапію (артеріальну гіпертензію, гіперволемію, гемодилюцію із зниженням гематокриту до 33-35%).
7.3.2. Підтримка гемодинаміки в умовах стаціонару
У хворих, які перебувають у коматозному стані, необхідно проводити моніторинг:
АТ (всім хворим неінвазивним методом, а при наявності апаратури - інвазивним методом).
Пульсу (за допомогою ЕКГ-монітору чи пульсоксиметра).
Центрального венозного тиску (ЦВТ).
Стану периферичного кровообігу (амплітуда хвилі плетизмографії, симптом білої плями, наповнення капілярів нігтьового ложа).
У хворих з гострою чи хронічною серцевою недостатністю – визначення тиску заклинювання легеневої артерії, визначення серцевого викиду методом термодилюції (катетер Сван-Ганца) чи трансезофагеальної ехокардіографії (за наявності відповідної апаратури).
У хворих з ішемічною хворобою серця в анамнезі – ЕКГ-моніторинг.
Цілі гемодинамічної підтримки
Підтримка церебрального перфузійного тиску не менше 70 мм рт. ст. (за наявності моніторингу ВЧТ).
При відсутності можливості моніторингу ВЧТ підтримка артеріальної нормотензії чи помірної гіпертензії: при ішемічному інсульті або при САК в період вазоспазму у хворих молодого та середнього віку середній артеріальний тиск (САТ= діастолічний тиск + 1/3 пульсового тиску) не нижче 100 мм рт. ст. (систолічний не нижче 120 мм рт. ст.) і у хворих старше 60 років САТ не нижче 110 мм рт. ст. (систолічний не нижче 130 мм рт. ст.). У перші дні після геморагічного інсульту та САК поріг корекції артеріальної гіпотензії може бути на 10-15 мм рт. ст. нижчим.
Для досягнення нормального чи підвищеного АТ доцільно використовувати інфузійну терапію переважно ізотонічними сольовими розчинами (нульовий чи позитивний добовий баланс рідини), а також вазопресори (дофамін та норадреналін). Рівень ЦВТ менше 60 мм вод. ст. у хворих, що перебувають на самостійному диханні, і менше 80 мм вод. ст. у хворих, що перебувають на ШВЛ, – вказує на гіповолемію і потребує збільшення об’єму інфузії.