Додаток 5
до Методичних рекомендацій “Сучасні принципи
діагностики та лікування хворих із гострими
порушеннями мозкового кровообігу”
Загальні принципи лікувально-діагностичних заходів у гострому періоді мозкового інсульту
Рухова активність: залежно від тяжкості стану ліжковий/напівліжковий режим, обмежена палатна активність
Догляд за хворим з боку середнього медперсоналу:
-
регулярне вимірювання АТ, ЧСС, ЦВТ (за наявності центрального венозного катетера), негайне інформування лікаря про клінічно-значимі зміни гемодинаміки;
-
регулярне визначення частоти дихання, проведення пульсоксиметрії, негайне інформування лікаря про клінічно-значимі зміни функції зовнішнього дихання;
-
під контролем лікаря проведення інгаляції зволоженого кисню;
-
моніторинг неврологічного статусу і його змін, негайне інформування лікаря про наростання грубої неврологічної симптоматики;
-
виконання призначеної інфузійної та медикаментозної терапії;
-
контроль за сечовипусканням, моніторинг діурезу (при потребі погодинний), підрахунок балансу рідини; негайне інформування лікаря про наростання позитивного чи негативного балансу рідини;
-
проведення ентерального харчування в об’ємі і кількості калорій, призначених лікарем; оцінка функції ковтання, при потребі встановлення шлункового зонду; проведення туалету ротової порожнини, чищення зубів, язика);
-
разом з молодшим медичним персоналом проведення очисних клізм, туалету промежини;
-
проведення профілактики тромбемболічних ускладнень (одягання компресійних панчох або еластичне бинтування нижніх кінцівок);
-
разом з молодшим медичним персоналом регулярне проведення загальних гігієнічних заходів (миття та перестилання хворого, обробка шкіри, зміна білизни);
-
разом з молодшим медичним персоналом регулярна зміна положення тіла;
-
разом з суміжними спеціалістами (фізіотерапевтами, спеціалістами з лікувальної фізкультури і масажистами) проведення заходів з профілактики пролежнів, суглобових контрактур, атрофії м’язів, тощо).
Контроль ефективності виконання середнім медперсоналом перерахованих процедур покладається на лікаря.
Лікування хворих з ГПМК в гострому періоді проводять за наступними напрямками:
-
базисна терапія;
-
лікування супутніх захворювань та соматичних ускладнень;
-
диференційоване консервативне та хірургічне лікування інсульту;
Слід забезпечити консультації наступних спеціалістів:
-
фізіотерапевт (рухові порушення, розлади ковтання)
-
логопед (афатичні порушення, дизартрія)
-
служби соціального захисту (при плануванні виписки із стаціонару)
Інструментально-діагностичні дослідження спрямовані на визначення причини інсульту, вибір адекватної лікувальної тактики з метою його вторинної профілактики.
Інформування:
-
надати повноцінну інформацію хворому і його родичам про інсульт, його можливі наслідки і ускладнення, про лікування інсульту і заходи профілактики, планування подальшої лікувальної тактики;
-
при застосуванні методів лікування, які ще не увійшли в загальноприйняті стандарти і які несуть у собі ризик ускладнень (застосування тромболітичної терапії, лікування вазоспазму шляхом інтраартеріалього введення вазодилятаторів, або за допомогою балонної ангіопластики, тощо) слід отримати інформовану згоду найближчих родичів пацієнта.
Першочергові заходи консервативного лікування після госпіталізації до стаціонару
-
моніторинг вітальних функцій і неврологічного статусу;
-
стабілізація діяльності серцево-судинної системи; у багатьох випадках доцільним є підтримка помірної артеріальної гіпертензії; активна профілактика та лікування артеріальної гіпотензії;
-
діагностика та інтенсивне лікування легеневих ускладнень; у багатьох випадках доцільним є проведення інгаляції кисню, а при потребі і респіраторна підтримка;
-
діагностика та інтенсивна корекція водно-електролітних розладів, якими найчастіше бувають гіпонатріємія та гіпокаліємія;
-
діагностика та корекція гіповолемії; у більшості хворих слід відмовитись від обмеження застосування рідини менше від добових потреб та від’ємного рідинного балансу;
-
діагностика та корекція рівня глюкози крові;
-
моніторинг температури та корекція гіпертермії;
-
проведення ентерального харчування та моніторинг евакуаторної функції шлунково-кишкового тракту; харчування повинно забезпечувати в першу чергу потреби в калоріях та амінокислотах;
-
проведення профілактики тромбоемболічних ускладнень;
-
проведення профілактики пролежнів і контрактур в суглобах;
-
медикаментозну терапію ГПМК, ускладнень та супутніх захворювань необхідно проводити з позиції доказової медицини, слід уникати поліпрагмазії.