7.11. Принципи та алгоритми проведення анестезії

Якщо у хворих до операції порушення свідомості неглибоке (за ШКГ > 8 балів), доцільним є застосування анестетиків з коротким періодом напіввиведення. Такими препаратами є пропофол, мідазолам, суфентаніл, реміфентаніл. Це дозволяє швидко пробуджувати хворих і проводити повторну оцінку неврологічного статусу. Окрім того, рання мобілізація хворих з ГПМК сприяє зменшенню кількості післяопераційних ускладнень, у першу чергу інфекційних.

У хворих, які до операції перебували у коматозному стані, в післяопераційному періоді не слід прагнути до переведення хворого на самостійне дихання, тому використання препаратів з коротким періодом напіввиведення особливого сенсу не має.

Алгоритм проведення анестезії

Введення в наркоз: Індукція «швидкої послідовності»

• Анестетики (один з перерахованих): тіопентал натрію 4-5 мкг/кг, пропофол 2-3 мкг/кг, сібазон 0,1-0,12 мкг/кг.

• Анальгетики: фентаніл 5 мкг/кг (не менше аніж за 3 хвилини до інтубації).

• Лідокаїн 1-1,5 мкг/кг (не менше аніж за 3 хвилини до інтубації).

Міорелаксація

• Прекураризація – піпекуроніум (ардуан) 0,05-1 мг, або інший недеполяризуючий релаксант (в дозі 10-20% від деполяризуючої).

• На інтубацію трахеї – сукцинілхолін (дитилін) 1-1,5 мкг/кг, або рокуроніум.

Ретельний контроль АТ на етапі інтубації у хворих із розривами артеріальних аневризм!

Підтримання анестезії

• Анестетики: тіопентал натрію 4-5 мкг/кг/год, пропофол 5-10 мкг/кг/год, сібазон 0,08-0,12 мкг/кг/год.

• Анальгетики: фентаніл 5-10 мкг/кг/год.

Підтримання міорелаксації

• Піпекуроніум (ардуан) або інший недеполяризуючий релаксант.

На етапах втручання до розрізу твердої мозкової оболонки характерно підвищення ВЧТ та підвищення АТ на фоні гіповолемії.

Корекція підвищеного ВЧТ:

• Маннітол 0,25-0,5 г/кг у вигляді струменевої інфузії.

• 10% розчин NaCl 50-100 мл болюсно.

• Гіпервентиляція.

Гемодинамічна підтримка:

• Швидка корекція артеріальної гіпотензії за допомогою інфузії: ізотонічних та гіпертонічних розчинів кристалоїдів, розчинів колоїдів (гідроксиетилкрохмаль, реополіглюкін). Призначення вазопресорів (норадреналін, дофамін).

• Корекція підвищеного АТ: 1. Адекватна анестезія та аналгезія. 2. Якщо САТ ≥ 130 мм рт. ст. – застосування бета адреноблокаторів, альфа адреноблокаторів, магнію сульфату.

• На фоні використання манніту – інтенсивна інфузійна терапія для підтримання нульового чи помірного позитивного балансу рідини.

Після розтину твердої мозкової оболонки можливе різке зниження ВЧТ; на фоні гіповолемії можливе різке зниження АТ до критичного рівня.

Гемодинамічна підтримка:

• До інтубації трахеї повинна бути катетеризована центральна вена, а при наявності масивної кровотечі ще й периферична вена. Розчин з вазопресором повинен бути приготовлений завчасно.

• Корекція артеріальної гіпотензії має проводитись дуже швидко за допомогою інфузії та вазопресорів.

• Хвилинний об’єм дихання необхідно зменшувати до рівня помірної гіпервентиляції чи нормовентиляції (100-120 мл/кг/хв.).

78