Тема 8: Брест-Литовський мирний договір. Українська держава Павла Скоропадського

Основні терміни: Брестський мир, Українська держава, Гетьманат.

План

1. Україна і Брестський мир.

2. Гетьманський переворот.

3. Внутрішня і зовнішня політика П.Скоропадського.

4. Боротьба проти гетьманського режиму.

1.З листопада 1917 року у Брест-Литовську, в штабі німецьких військ ішли переговори про укладення мирного договору між Росією та країнами Четвертного союзу. Росія всіляко відтягувала підписання невигідного для себе договору. УНР після проголошення самостійності стала суб’єктом міжнародного права і на запрошення країн Четвертного союзу, попри заперечення більшовицької Росії, приєдналась до переговорного процесу. Приєднання України до переговорів було вигідним перш за все Німеччині, яка мала тяжкий економічний стан і потерпала від нестачі продовольства. Адже в цій країні добова норма робітника становила 285 грамів хліба, 300 грамів картоплі, 28 грамів мяса. М’ясо, масло замінялись капустою, бруквою, а цукор-сахарином.9 лютого (27 січня) 1918 рокувперше в історії Першої світової війни укладається сепаратний мирний договір між УНР і країнами Четвертного союзу. За ним кордони між УНР та Австро-Угорщиною встановлювались по довоєнних кордонах (Галичина, Буковина і Закарпаття залишались в складі Австро-Угорщини), УНР зобов’язувалась поставити Німеччині значну кількість зерна, круп, мяса (Слід відмітити, що продукти вивозились з України не безкоштовно. Так за травень-листопад 1918 року до Німеччини та Австро-Угорщини відїхало 37 тисяч вагонів, а в Україну – 26 тисяч вагонів з німецькими товарами). Четвертний союз зобов’язався допомогти УНР в боротьбі з російським більшовицькими загонами.

Наслідком договору став спільний наступ в Україні українських та союзницьких військ 18 лютого 1918 року. Більшовицький радянський уряд України стримував на протязі місяця цей наступ, відступаючи в сторону кордону Російської Федерації. 3 березня 1918 року Росія підписала з Четвертним союзом свій Брестський мир, за яким, зокрема визнавала самостійність УНР. 22 березня Центральна Рада повернулась до Києва. Українські союзники поставили свої гарнізони, поділивши Україну на контрольовані території. Австро-Угорщина зайняла південно-західну частину Волині, Подільську, Херсонську і Катеринославську губернії; Німеччина – всі інші. Визнаючи суверенність УНР союзники насправді втручались і внутрішню діяльність Центральної Ради, яка і сама не мала сильної влади в Україні. За березень-квітень 1918 року ЦР прийняла ряд постанов, які і нині протирічиво сприймаються в суспільстві. Це постанови: про поділ УНР на 32 землі; про заміну підписів і вивісок з російської мови на українську; про засвоєння держслужбовцями української мови; про демонтаж пам’ятників Катерині ІІ та інших російських високо посадовців; заборона виплати грошових переказів з Росії і т. п. При цьому кардинальні рішення соціально-економічного характеру не приймалися що знижувало довіру до своєї влади. Але все ж Центральна Рада 28 квітня прийняла Конституцію УНР і вибрала першого Президента країни. Ним став М. Грушевський.

2. Частина українських заможних селян були незадоволені лівою фразеологією лідерів ЦР. Вони боялись втрати приватної власності на землю. Ці люди, ще в 1917 році створили на Полтавщині Українську демократично-хліборобську партію. Порядку і захисту власності вимагали поміщики та буржуазія. Союзники також хотіли, щоб в Україні була сильна влада. В ніч на 29 квітня 1918 року в Києві відбувся гетьманський переворот. Центральна Рада при допомозі німців була розпущена. До влади прийшов Павло Скоропадський. П.Скоропадський (1873-1945 рр.) з дитинства виховувався в пошані до української старовини. Закінчив Пажеський корпус, став ад’ютантом Миколи ІІ. Під час війни командував дивізією і корпусом. Улітку 1917 року українізував 40-тисячний Перший корпус. Напередодні перевороту очолив обєднання “Українська народна громада”, яке пропагувало сильну владу. Політичні симпатії пояснювались походженням: його родичем був український гетьман Іван Скоропадський, який в свій час вірно служив російському цареві Петру І. Павло Скоропадський був проголошений гетьманом України, а Україна стала називатися “Українська держава”.

Причинами гетьманського перевороту були:втрата Центральною Радою авторитету серед робітників і селян; невдоволення власників заводів, земель декларованою ЦР соціалістичною орієнтацією, її неспроможністю навести порядок; невдоволення німецькою адміністрацією безсиллям ЦР по виконанню умов Брестського миру.

3.Новосформований уряд Рада Міністрів (очолив полтавський поміщик Федір Лизогуб) в основному складався з представників загальноросійських партій. Внутрішня політика П.Скоропадського залежала від окупаційних властей і українських землевласників. Тому нова влада почала повертати поміщикам землі і маєтки, фабрикантам заводи, які в них забрали під час тимчасового перебування більшовиків при владі. При цьому посилювалась дисципліна на виробництві, проводились локаути (звільнення з роботи), заборонялись страйки.До успіхів нової влади можна віднести:створення дієвої адміністрації (на роботу були повернуті царські чиновники), створення боєздатних військових формувань і флоту (підрозділи гайдамаків і Чорноморський флот), створення Державної варти (прикордонники, митниця), досягнення в галузі освіти і науки (відкриття українських гімназій, Академії Наук України), досягнення в міжнародних відносинах (Україну визнало 30 країн).Але П.Скоропадський допустив фатальні політичні прорахунки : в своїй діяльності він залежав від німців; підтримка ним землевласників і каральні експедиції проти селян; надання притулку російській царській верхівці, російським офіцерам, що викликало невдоволення національної опозиції.

4.Репресивні дії П.Скоропадського викликали розгортання робітничого, селянського та національного руху. З весни 1918 року прокотилась хвиля робітничих страйків. Лише в середині липня 1918 року страйкувало 200 тисяч залізничників. Уміло направляли боротьбу селян України проти гетьмана і німців російські більшовики через Закордонне бюро ЦК КП(б)У-створене з малоросів маріонеток 5-12 липня 1917 року. Так, член ЦК КП(б)У Микола Скрипник послав з російського міста Бєлгород в Україну біля 1 тисячі агентів. До осені 1918 року в основному на Півдні України діяло 200 більшовицьких груп. Влітку 1918 року повстали селяни Звенигородського і Таращанського повітів Київщини під керівництвом Миколи Щорса (більшовика) і Василя Боженка. Кількість повсталих нараховувалась 40 тисяч бійців. Борючись з карателями, вони перейшли до партизанської боротьби і згодом відійшли в нейтральну зону на кордоні з Росією, де почали формувати повстанські дивізії. На Катеринославщині повстання селян очолив анархіст Нестор Махно, який в ніч на 16 жовтня зі своїми загонами захопив Гуляй Поле, яке зробив центром першої в світі анархістської республіки. Представники колишньої Центральної Ради також утворили опозиційний до влади Український Національний Союз з метою повалення Гетьманату.

Тим часом, в зв’язку з наближенням поразки країн Четвертного союзу у війні з Антантою П.Скоропадський відчував незахищеність своєї влади, часом зневірювався у своєму народові. В 1925 році він напише: “Сім років тому в народі сплили дикі, антидержавні, негативні інстинкти, у бруді топилося все позитивне, але не можна нехтувати своїм народом, треба ростити українських патріотів. Доки не поборять українці в собі руйнівних почуттів, не буде ні добра, ні спокою, ні ладу в нашій нещасній Батьківщині”.

Попри цих слів щодо українського патріотизму, він, на початку листопада 1918 року, під час зустрічі з лідером білогвардійців на півдні Росії отаманом Красновим домовився про спільні дії проти більшовиків та про відмову від самостійності України і входження її в білогвардійську Росію як автономію.

Висновок.Таким чином поразка і розпуск Центральної Ради а пізніше проголошення Української держави є етапами становлення державності в нашій країні, а також служить певним історичним уроком для майбутніх поколінь українців.

Література до теми

1. Історія України (підручник) 10 кл., Кульчицький СВ., Лебедєв Ю.Г., К., Генеза, с.177-189.

2. Історія України (підручник для ВНЗ), колектив авторів, кер. Зайцев Ю.Д., Світ, 2003.

3. Новітня історія України. 10 кл., Турчанко Ф.Г., Генеза, 2002.