Тема 4: Столипінська аграрна реформа та її вплив на розвиток України в 1907-1913 роках.

Основні терміни: реформа, відруби, хутори.

План

1.Столипінська аграрна реформа.

2.Економічне життя в Україні в 1909-1914 роках.

1. Петро Столипін, з 1906 року голова російського уряду, розробляв програму переходу від общинного землеволодіння до приватновласницького (вбитий есером Дмитром Багровим у Києві в 1911 році). Його курс носив назву “порядок і реформа”. Аграрна реформа розраховувалась на 20 років. Вона передбачала передачу общинної землі у приватну власність з подальшою можливістю її продавати. Селяни отримали право відходити у відруби (свої земельні ділянки) і утворювати хутори (окремі від сільської общини поселення). Таким чином створювався прошарок фермерів (куркулів), які служили буфером між поміщиками і общинними бідними селянами. Для полегшення придбання землі заможними селянами створювався Селянський банк.

В Україні общинне землеволодіння було меншим, так як більше ніж в Росії нараховувалось індивідуальних господарств. Тому, протягом 1907-1911 років зі складу сільських общин вийшло 226 тисяч селянських господарств. Під час виходу селян на хутори чинилось багато несправедливостей, так як хутірським селянам з різних причин давались кращі землі. Власниками наділів за роки реформи стали 8% селян, які володіли 15% общинної землі. Поміщики зберегли свої 10 мільйонів десятин.

Важливою складовою аграрної реформи було масове переселення селян на неосвоєні землі Російської імперії. Селянам, які виїздили, давали пільги на проїзд залізницею, ділянки державної землі безкоштовно і навіть позику до 300 рублів. Більша половина переселенців виїхала до Томської і Акмолинської губерній. Найбільше переселенців виїхало з Полтавської та Чернігівської губерній. До 1914 року з українських губерній виїхало 1,5 мільйона селян.

Висновок. Таким чином столипінська аграрна реформа частково вирішила аграрне питання, створила передумови для створення середнього класу в лиці куркулів, лояльних до влади, сприяла зростанню сільськогосподарського виробництва. З іншого боку вона супроводжувалась репресіями, несправедливостями до бідних селян, сприяла розпорошенню української нації, носіями якої на той час були селяни.

2. З кінця 1909 року в Росії розпочалось економічне піднесення. Промислове виробництво зростало. Видобуток вугілля на Донбасі становив 70% від загальноросійського. В 2-4 рази зріс видобуток залізної руди. Почали застосовуватись двигуни внутрішнього згорання і електродвигуни. Металургійна промисловість України давала напередодні першої світової війни 60% загальноросійського випуску сталі. Та все ж в порівнянні з Європою це було відставання.

Територією України проходили чотири залізниці: Катерининська, Південна, Південно-Західна та Москва-Київ-Воронеж, які складали 80% української залізниці.

Машинобудування, зокрема сільськогосподарське, було найбільш розвинуте в Катеринославі, Харкові та Херсоні. Україна давала більше половини сільськогосподарських машин імперії.

У Східній Галичині розвивалась нафтодобувна, нафтопереробна та деревообробна промисловість, на Буковині – лісопильна та деревообробна, на Закарпатті – деревообробна, меблева, хімічна промисловість.

Продовжували виникати монополістичні обєднання-синдикати “Союз рафінерів”, синдикат консервних заводів, синдикат “Урожай” (продаж сільськогосподарських машин), “Продаруд” та інші.

Сільське господарство продовжувало займати чільне місце в економіці імперії. Головною галуззю було зернове виробництво. В порівнянні з 1898-1902 роками, в 1909-1913 роках виробництво хлібних культур зросло з 775 млн. пудів до 1млрд. 070 млн. пудів хлібних культур. Україна була “житницею” Європи. За останні чотири роки перед війною з її території вивезено 270 млн. пудів зернових. При цьому урожайність була в 2-3 рази нижчою ніж в країнах Європи.

Висновок. Таким чином економіка України напередодні війни була на піднесенні, хоча і відставала від економічних показників Європи.

Література з теми

1. Історія України (підручник), 10 кл., Кульчицький С.В., Лебедєв Ю.А., К., Генеза, 2010., с. 57-77.

2. Історія України (підручник для ВНЗ), колектив авторів, кер. Зайцев Ю.Д., Світ, 2003.

3. Новітня історія України ч.І (підручник), Турчанко Ф.Г., Генеза, 2002

4. Історія України. Бойко О.Д., -К., 2004