Тема 25: Політичне і економічне становище України в 50 – 60-тих роках

Основні терміни:відлига, десталінізація, екстенсивний характер виробництва, укрупнення колгоспів, культ особи, політична реабілітація, лібералізація, централізація управління, раднаргоспи, “хрущовки”, стиляги.

План

1. Внутрішньополітичне становище України.

2. Стан промисловості і сільського господарства.

3. Соціальне та економічне життя населення.

4. Входження Криму до складу УРСР.

5. Суспільно- політичне життя в 50-60-ті роки.

ХХ зїзд КПРС і початок лібералізації.

6. Реабілітація жертв сталінських репресій.

7. Ставлення в суспільстві до діяльності М.Хрущова.

8. Загострення боротьби в керівництві КП(б)У.

9. Зміни в управлінні господарством.

10. Розвиток промисловості.

11. Аграрна політика в 50-60-ті роки.

12. Нові явища в соціальній сфері. Повсякденне життя населення.

1.На початку 50-тих років мало що змінилось в політичному житті. У жовтні 1952 року на ХІХ зїзді ВКП(б) змінилась назва партії. Вона стала називатисьКПРС. На цьому зїзді готувались нові репресії проти партійних керівників середньої ланки. Але 5 березня 1953 року Й.Сталін помер. Після його смерті до влади йшов Л.Берія, якому допомагав міністр внутрішніх справ УРСР П.Мешик. Але йому протистояв керівник Львівського управління МВС Т.Строкач, який доповів про змову першому секретарю ЦК КП(б)У росіянину Л.Мельникову. Згодом Л.Берія зняв з посади Л.Мельникова і призначив на цю посадуукраїнця за походженням (вперше в новітній історії України) Олексія Кириченка.Але на початку липня 1953 року Л.Берія був звинувачений в антидержавній діяльності і страчений. Також в Україні був заарештований його поплічник П.Мешик, а на його місце поставлений Т.Строкач. Після цього М.Хрущов почав піднімати українців в різні органи влади СРСР.

Після розгрому групи Берії розпочалась десталінізація (політика відходу від негативних рис сталінізму).Першими ознаками нетерпіння в суспільстві стали повстання в таборах ГУЛАГУ, зокрема в таборах Воркути, у Кенгірському таборі в Казахстані, де значну частину повстанців становили вихідці з Західної України. Десталінізація в суспільному житті проявилась в наступному: початок реабілітації безвинно засуджених; скасування військових трибуналів військ МВС та особливих нарад, що судили людей без судового розгляду; ліквідація концентраційних таборів; скорочення кількості внутрішніх військ.

2.Україна в рокиVп’ятирічки (1951-1955 роки) продовжувала видобувати третину вугілля СРСР. За цей час було збудовано 98 нових шахт, з яких три в Львівсько_Волинському басейні. Дефіцит вугілля почали покривати нафтою і газом в зв’язку з розробкою родовищ в Харківській і Полтавській областях. Зросла енергетична база республіки за рахунок нових електростанцій Луганської, Миронівської, Придніпровської, Словянської, Старобешівської, які працювали на вугіллі. Одночасно розпочалось будівництво гідроелектростанцій, таких як Каховська, Дніпродзержинська, Теребле-Рицька в Закарпатті. Будівництво перших двох супроводжувалось затопленням земляних угідь і місць історичних памяток українського народу. До того ж це спричинило до підняття ґрунтових вод, що є серйозною проблемою і сьогодні для цього регіону.

Промислове виробництво продовжувало носити екстенсивний характер (відсутність примінення нових технологій).Як і раніше, продовжували відставати легка, харчова промисловість і сільське господарство. Була відчутна невідповідність у розвитку промислового і сільськогосподарського виробництва. Якщо в 1949-1952 роках обсяг промислового виробництва зріс на 230%, то в сільському господарстві лише на 10%. Щоб залагодити ситуацію М.Хрущов наказавукрупнювати колгоспи.Кількість колгоспів в Україні внаслідок цього скоротилась вдвічі, але це не дало відчутних результатів. Після цього влада почала діяти більш рішуче. В 1951-1955 роках в село було направлено 40 тисяч спеціалістів, в 2,3 рази зменшено оподаткування колгоспів. Це дало певні результати. В 1954-1958 роках валова продукція сільського господарства, в порівнянні з попередньою п’ятирічкою зросла на 35,3%. Україну залучили до підняття цілинних і перелогових земель в Казахстані, Сибіру. З України було вивезено 100 тисяч осіб, як правило молоді. Відправлено 11,4 тисяч тракторів і 8,5 тисяч комбайнів, що в першу чергу вдарило по продуктивності праці в українському селі. Також влада розпочала поширювати посіви кукурудзи і гороху, щоб виробити більше мяса. В 1953 році в Україні 2,2 млн. гектарів посівів було під кукурудзою. Внаслідок цього скорочувались посіви озимої пшениці.

3. Відбудова відкривала певні можливості для поліпшення життя людей. Середньомісячна зарплата робітника в народному господарстві становила в середині 50-тих років 711 рублів. При цьому, наприклад буханка хліба коштувала 1 руб 60 коп., цукерки (шоколадні) –до 68 рублів кілограм, чоловічий костюм вовняний- 241 руб. Але купити ці речі не завжди вдавалось, тому що був дефіцит.

Складною була проблема з житлом. На початку 50-тих років більшість людей жила в бараках і гуртожитках. Не вистачало самих елементарних умов для життя . В селі на початку 50-тих років в землянках продовжували жити 48,7 тисяч колгоспних сімей. А хто мав свої будинки, то це були так звані мазанки. Влада не стимулювала будівництво нормального житла, бо вважалося, що це відволікає від колгоспного виробництва. Не вистачало в селах нормальних магазинів, дитячих садочків. Так в 1949 році в УРСР було лише 64 сільських дитячих закладів.

Кращим був рівень матеріального забезпечення наукової інтелігенції. Так в 1949 році академік мав зарплату 6 000 рублів у місяць, професор 4 000 а кандидат наук 2 000 рублів.

Найвищий рівень життя мала партійна номенклатура. Вище керівництво УРСР мало оплату праці 10 тисяч рублів у місяць, а заступники і секретарі обкомів по 7 500 рублів. Крім того вони користувалися іншими пільгами.

4.До завершення війни Кримська область входила до складу Російської Федерації. Виселення з півострова перш за все татар ускладнило соціально-економічне становище. Тому почали переселяти росіян з інших районів Федерації, які не отримали достатніх умов для життя і не привикли виживати в незвичайних для себе природних умовах. Восени 1953 року М.Хрущов відвідав Крим, де почув від переселенців слова, про те що тут не росте картопля, капуста і т.п.За таких умов 19 лютого 1954 року указом Президії Верховної ради СРСР Крим було передано до складу УРСР.Це співпало з відзначенням 300-річчя Переяславської ради, що було подано, як вічне прагнення українців об’єднатись з росіянами. Передача Криму була подана як “вияв дружби і довіри російського народу до українського”.

5. Значною подією другої половини 50-тих років бувХХ зїзд КПРС (лютий 1956 року).На цьому зїзді, на закритому засідання, Перший Секретар ЦК КПРС М.Хрущов виступив з доповіддю “Про культ особи та його наслідки”. В доповіді були наступні розділи: Сталін і війна; депортація народів СРСР; післявоєнні репресивні акції; відносини з Югославією; культ Сталіна; наслідки культу особи. До цього виступу він готувався рік. Тодішній голова КДБ І.Сєров готував всі необхідні матеріали про репресії. При цьому вилучались матеріали, що засвідчували участь самого М.Хрущова у репресіях.

ХХ зїзд КПРС прийняв відповідну постанову, але вона не була опублікована. До речі, доповідь не містила аналізу причин культу особи. Насправді культ особи визрів в СРСР як об’єктивне соціально-економічне явище, в умовах ліквідації ринку, будівництва казарменного соціалізму, формування командно-адміністративної системи та відсутності розподілу влади.Та все ж критика М.Хрущовим культу особи сприяла оздоровленню суспільства, наслідком чого сталалібералізація суспільно-політичного режиму в СРСР. Вона дістала назву “відлига”( термін походить від назви однойменної повісті письменника І.Еренбурга, написаної в 1954 році).

Після виступу М.Хрущова, за короткий час в Україні були знесені тисячі бюстів і пам’ятників Й.Сталіну, змінені назви вулиць та міст.

6.Процесполітичної реабілітаціїзасуджених розпочався масово після ХХ зїзду КПРС і відбувався в три етапи. Перший (1953 р.) та другий (1954-1956 рр.) етапи не були масовими. Після зїзду розпочався третій етап (1956-1959 рр.). В Україні діяли спеціальні комісії, до яких входили працівники ЦК КПРС і окремі реабілітовані комуністи. За їх участю було впродовж цього періоду реабілітовано 250 тисяч осіб, більшість посмертно. На початок весни 1957 року було випущено з концтаборів 65 тисяч в’язнів – воїнів ОУН і УПА. Але згодом процес реабілітації почав стримуватись. Цьому чинили опір і керівні комуністи, побоюючись українського націоналізму. Навіть О.Кириченко (перший секретар ЦК КП(б)У) надіслав листа в Москву з турботою ветеранів партії про те, що в умовах реабілітації може відродитись націоналізм. Тому М.Хрущов почав робити поступки. Зокрема не були переглянуті справи репресованих в 20-30-ті роки, про голодомор 1932-1933 років ні слова, репресовані кримські татари хоч і були реабілітовані, але в Крим їм заборонили повернутись.

В 1957 році так звана “антипартійна група” спробувала усунути М.Хрущова від влади, але потерпіла поразку. В 1960 році був усунутий з посади голови президії Верховної Ради СРСР останній з цієї групи К.Ворошилов. На ХХІІ зїзді КПРС в жовтні 1961 року М.Хрущов остаточно розгромив своїх конкурентів.

7. Ідеї демократизації знайшли певну підтримку у суспільстві. Зокрема рішення ХХІІ зїзду КПРС про обмеження виборності партійних керівників не більше ніж на два терміни, обмежував чиновницьке всевладдя, а з іншої сторони викликав їхнє роздратування. Також скорочувався адміністративний апарат. З 1957 до 1959 року штат чиновників скоротився на 130 тисяч чоловік, що вело до прихованого чиновницькогосаботажу.Поскільки М.Хрущов запроваджував контрольовану зверху демократизацію, то і простий народ почав зневірюватись у демократичних перетвореннях. Крім того не була змінена система вождізму, яка і перейшла в спадок до нового вождя. Невдоволення владою почали проявляти і робітники, особливо на фоні падіння життєвого рівня на початку 60-тих років. Протестні акції відбулись серед робітників Києва, Краматорська, Харкова, Черкас. Виступи мали стихійний характер і швидко згасали. Але в Кривому Розі виступ робітників в 1963 році привів до встановлення військового стану. Таким чином росло невдоволення курсом М.Хрущова як і колишніх противників так і вчорашніх союзників.

8.Усунення М.Хрущова від влади готувало його найближче оточення, серед яких були вихідці з України Л.Брежнєв, Р.Малиновський, М.Підгорний (уродженець Карлівки), В.Семичастний та інші. Кожний учасник змови виконував певну роботу. Наприклад, перший секретар ЦК КП(б)У Петро Шелест вів підготовчу роботу з 36 партійними функціонерами України. Після повернення М.Хрущова з відпочинку 13 жовтня 1964 року на засіданні Президії ЦК КПРС його дії були піддані критиці. Наступного дня 14 жовтня М.Хрущов погодився йти у відставку з посад першого секретаря ЦК КПРС, Голови Ради Міністрів СРСР. Після нього Головою Ради Міністрів СРСР став О.Коси гін а Першим секретарем ЦК КПРС Л.Брежнєв. Згодом Л.Брежнєв, попри їх допомогу, поусував від влади багатьох українських поплічників, зокрема таких, як М.Підгорний.

9.В 50-ті роки індустріальна могутність України посилилась. Але проявлялисьнегативні тенденції: мало місце відставання від провідних країн світу, перенасичення України промисловими підприємствами, зниження темпів зростання продуктивності праці в економіці.До негативних тенденцій спричиняласьцентралізована система управління.Тому було проведено ряд реформ, серед яких найрадикальнішою булареформа 1957 року. ЇЇ суть: демократизація управління; розширення господарчих прав союзних республік; наближення управління до виробництва; скорочення управлінського апарату.За цією реформою було ліквідовано 10 союзних і 15 союзно-республіканських міністерств. В Україні скасували 11 міністерств, а замість них створили на місцях ради народного господарства (раднаргоспи).В основі нової системи був перехід від центрального управління економікою до територіального. В УРСР утворили 11 районів (територій). Під їх керівництво потрапило 97% заводів України. Раніше вони підпорядковувались Москві.Позитивні наслідки цієї системи управління: поліпшення розподілу праці по регіону; швидше формування виробничої і соціальної інфраструктури; чіткіша незалежна економічна політика України. Негативні наслідки: неспроможність забезпечити єдність технічної політики; гальмування впроваджень нової техніки; збереження централізованого планування.

Згодом М.Хрущов почав відновлювати централізацію управління. В 1962 році лишилося лише 7 раднаргоспів. В 1963 році управління економікою було передано Вищій раді народного господарства СРСР. Таким чином спроби децентралізації управління економікою не дали результатів.

10.На рубежі 50-60-тих років промисловість України мала певні успіхи. Стрімко розвивався видобуток нафти і газу на нових родовищах Львівської, Полтавської, Сумської, Чернігівської областей. Збудовано нафтогін “Дружба” в 1962 році. Внаслідок видобутку газу почало зменшуватись використання вугілля в господарстві. При видобутку вугілля зявилась проблема його отримання з великих глибин. Глибинними шахтами стали “Ясинівська-Глибока”, “Бутівка-Глибока” та інші.

Важливе значення в господарстві мала енергетика. До 1965 року виробництво електроенергії зросло в 2 рази. В цей час завершилось будівництво Кременчуцької, Дніпродзержинської, Київської ГЕС. Одночасно це була і біда, тому що було затоплено 1 млн. га. родючих земель. Водночас будувались місцеві електростанції а також Старобешівська, Славянська, Зміївська ДРЕС.

Розбудовувалась металургія. До 1965 року виробництво металу зросло в півтора раза.

Особлива увага приділялась хімічній промисловості. За 1959-1963 роки уряд виділив на цю галузь у півтора раза більше коштів, ніж за попередні 40 років. За цей час в Україні було збудовано 35 нових заводів і 250 великих хімічних підприємств. Найбільш відомі Лисичанський і Рубіжанський хімкомбінати на Луганщині, Черкаський і Чернігівський заводи хімволокна. Виробництво мінеральних добрив зросло в 2,5 рази.

В машинобудуванні виробництво також зросло в 2,5 рази. Було модернізовано Ворошиловградський і Харківський паровозобудівні заводи, які стали випускати тепловози. На Харківському і Київському авіазаводах почали випускати літаки АН-24 та Ту- 104. В 1959 році розпочали випускати в Запоріжжі малолітражку “Запорожець”. В Кременчуці стали випускати КРАЗи. Налагодився випуск іншої техніки, зокрема тролейбусів, які в багатьох містах замінили трамваї. Розвивались також легка і харчова промисловість.

11.В другій половині 50 – тих років сільське господарство України вперше стало рентабельним. В 1954-1958 році приріст с.г. виробництва в порівнянні з попередньою п’ятирічкою склав 35,5%.Піднесення зумовлене наступними чинниками: посилення матеріальної зацікавленості (закупівельні ціни на зерно зросли в 7 разів); створені умови для розвитку особистого господарства (знижені податки; поднання централізованого управління з господарською самостійністю колгоспів; зміцнення матеріально-технічної бази; підвищення фахового рівня керівників сільськогосподарського виробництва.Але на початку 60-тих років село стало майданчиком експериментів М.Хрущова. Негативні сторони реформ :залучення га підняття цілинних земель значних людських і матеріальних ресурсів з України; ліквідація в 1958 році МТС (хоч техніка і була передана колгоспам, але вона була зношена, за неї треба було платити державі, в селах не було спеціалістів, бази); збільшення посівів кукурудзи і гороху (що привело до продовольчої кризи в 1962-1963 роках);обмеження присадибних ділянок та кількості голів великої рогатої худоби (з 1963 року можна було мати не більше однієї корови і теляти, однієї свині або трьох овець).Це привело до спаду виробництва. З 1958 до 1964 рік приріст валової продукції сільського господарства України склав лише 3%.

12.В другій половині 50-тих років відбулись зміни в соціальній сфері. До довоєнного рівня зросла кількість населення. Зросла кількість робітників і зменшилась кількість колгоспників. Міське населення становило 45,5% сільське 54,5%. За етнічним складом Україна була багатонаціональною територією, хоча домінували українці, яких нараховувалось 76%. Росіяни складали лише 17%.

М.Хрущов здійснював рід заходів підняття рівня життя населення. В 1951-1958 роках прибутки середнього робітника зросли на 230% . Доходи колгоспників від колгоспних доходів і особистого господарства зросли на 50%. У 1956 році була запроваджена грошова оплата праці колгоспникам, в середньому на місяць 24,3 рублів. Лише з 1964 року була введена пенсія колгоспникам, яка склала 12 рублів у місяць.

Але влада не спішила продовжувати політику подальшого поліпшення життя. Грошова реформа 1961 року, при якій обмін грошей тривав 3 місяці і йшов у відношення 10:1, привела до девальвації, внаслідок чого зросли ціни на ринку. На м’ясопродукти вони піднялись до 30%.

У 1956 році були здійснені заходи щодо поліпшення умов праці. Скорочувалась тривалість робочого дня у передвихідні і святкові дні, збільшились відпустки для вагітних, встановлювався 6-годинний робочий день для підлітків. Того ж року прийнято закон про пенсії, за яким знижувався пенсійний вік.

Особливістю цього періоду стало те, що молодь з села почала намагатись перебиратись у місто. Цьому сприяло і те, що з 1958 року жителі села почали отримувати паспорти.

Урбанізація посилила житлову кризу, тому в 1957 році ЦК КПРС прийняв постанову “Про розвиток житлового будівництва в СРСР”, де за 12 років планувалось забезпечити всіх житлом. Почалось масове будівництво“хрущовок”(квартир без надмірностей). З 1956 до 1964 років збудовано 66,49 млн. кв. м. житла.

Відбулись зміни і в повсякденному житті людей. Формувались цінності радянського способу життя як найкращого в світі. Практикувалось соціалістичне змагання, культурно-масова робота, проведення радянських свят, масових гулянь і т. п. Більш демократичною стала мода. Зявились штучні тканини, кольорові і такі, що не м’ялись. Жінки почали користуватись косметикою. В цей час зявились стиляги (люди, які відрізнялись від інших стилем одягу, зачісками). Стиляги носили вузькі штани, змащували волосся бріоліном, слухали західну музику. Влада вела боротьбу з цим явищем.

Література до теми

1. Історія України (підручник) 11 кл., Пометун О.І., Гупан М.Н., К., Освіта, 2011, с.102-132.

2. Новітня історія України (підручник) 11 кл., Турчанко Ф.Г., К., Генеза, 2007, с. 116-146.

3. Історія України (підручник для ВНЗ), колектив авторів, кер. Зайцев Ю.Д., Світ, 2003.

4. Історія України. Бойко О.Д., К, 2004.