Тема 22: Визволення Лівобережної та Правобережної України в 1943 – 1944 роках. Ціна перемоги

Основні терміни:чорносвитники, депортації, “рейкова війна”, “спец переселенці”.

План

1. Початок визволення України та бої за Лівобережжя.

Визволення Києва.

2. Звільнення Правобережної та Південної України. Завершення визволення України.

3. Рух Опору в 1943 – 1944 роках.

4. Ціна перемоги. Примусові депортації з Криму.

5. Становище в західних областях України.

6. Завершення війни. Героїзм українського народу.

7. Культура в роки війни.

1.Визволення України від німецьких загарбників розпочалось під час Сталінградської битви.18 грудня 1942 року було визволено перше українське село Півнівка, Ворошиловградської (Луганської) області.14 лютого, під час наступу Червоної армії було визволено Ворошиловград, а через два дні Харків. Та згодом , зусиллями німецької групи армій “Південь” під командуванням досвідченого генерала Манштейна, наступ був призупинений. Більше того, отримавши підкріплення, 16 березня 1943 року німці перейшли у контрнаступ, і відбили Харків. Також докладались ними зусилля по утриманню Донбасу. Лінія фронту пролягла по річках Сіверський Донець і Міус. Так зявився “Міус-фронт”, який повинен був відтягувати німців від основного напряму удару Курської дуги. Саме в цих боях масово почалось примінення в бою мобілізованих чоловіків на визволених, до цього окупованих, територіях України. Цей факт упущений в новому підручнику з Історії України.Точка зору попереднього підручника Ф.Турченка”Новітня історія України” частина 2 на ці події: “У перші ж дні вигнання гітлерівців в українських містах і селах розгорталися мобілізаційні заходи. Але, як і всі інші заходи воєнного часу, мобілізація проводилася надзвичайно жорстокими заходами. Нашвидкуруч мобілізованих юнаків і чоловіків (майже беззбройних і не обмундированих) у складі проривних груп з закликом “змийте вину перед батьківщиною своєю кровю,за те що були в окупації” тисячами кидали в атаку без попередньої артилерійської підготовки. Просування цих груп забезпечували спеціально створені загороджувальні загони “заградотряди” (діяли на підставі наказу Й.Сталіна №227), які розстрілювали всіх, хто відмовлявся йти в атаку”. З 17 липня розпочались важкі наступальні бої Червоної армії на “Міус – фронті”.

Після переможної для Червоної армії битви на Курській дузі Степовий фронт (командуючий І.Конєв) розпочав наступ на Харків. 23 серпня 1943 року Харків було звільнено.З 13 серпня по 22 вересня 1943 року Південний фронт (командуючий Ф.Толбухін) провів Донбаську операціюпо звільненню Донбасу.Південно-Західний фронт під командуванням Р.Малиновського 8 вересня визволив місто Сталіно.Німці відступали досить організовано, при цьому здійснюючи тактику “спаленої землі” за пропозицією генерала Манштейна (цей німецький генерал в 1949 році був засуджений англійським судом на 12 років, але достроково, в 1953 році, вийшов на волю). Червона армія продовжувала наступати в сторону Дніпра і в кінці вересня її частини, на протязі 700 кілометрів вийшли до річки. На правому березі німці організували лінію оборони, яка називалася “Східний вал”. Радянське командування дало наказ переправитись на інший берег негайно на плечах у ворога. Це само по собі передбачало великі жертви. В кінці вересня червоноармійці захопилиплацдармина північ і південь від Києва. Спочатку планувався наступ на Київ зБукринського плацдарму(село Великий Букрин), та виявилось, що у німців тут сильна оборона. Тому було вирішено наступати зЛютіжського плацдарму (село Лютіж) на північ від Києва. Щоб підняти значимість битви за Дніпро ставка перейменувала фронти в 1-й, 2-й, 3-й,4-й Українські фронти. Наступ розпочався на початку листопада, в умовах осінньої негоди. Уже6 листопада війська 1-го Українського фронту визволили Київ.Ціною цієї перемоги стала втрата 260 тисяч червоноармійців. За форсування Дніпра 2438 радянських воїнів отримали звання Героя Радянського Союзу (20% цієї відзнаки за всю війну).

2. Київська операція відкрила шлях для подальшого наступу Червоної армії на початку 1944 року. Співвідношення сил на цей час було наступним: Червона армія мала 2,3 млн. чоловік, 28 800 танків, 2 000 гармат, 2 370 літаків; Вермахт мав 1,8 млн. солдатів, 16 800 танків, 2 200 гармат, 1 460 літаків. Військові операції:Житомирсько-Бердичівська(24 грудня 1943- 14 січня 1944 року) – звільнено Київську і Житомирську обл..;Корсунь –Шевченківська(24 січня – 17 лютого 1944 року) - оточено 10 німецьких дивізій.;Ровенсько – Луцька (новий підручник називає місто Ровно(російська назва) а підручник Ф.Турченка місто Рівне) 27 січня – 11 лютого 1944 року – звільнено міста Ровно (Рівне) і Луцьк.;Нікопольсько –Криворізька(30 січня – 29 лютого 1944 року) – звільнено сировинно багаті регіони.; Березнегувато – Снігурівська (6 – 18 березня 1944 року) – вихід Червоної армії на р. Інгулець і р. Південний Буг.;Проскурівсько –Чернівецька (4 березня – 17 квітня 1944 року) – вихід Червоної армії до передгір’я Карпат.;Умансько – Ботошанська(5 березня – 17 квітня 1944 року) – звільнення частини Правобережної України, вихід на державний кордон СРСР з Румунією;Одеська(26 березня – 14 квітня 1944 року) – звільнення Миколаївської, Одеської області.;Кримська(8 квітня – 12 травня 1944 року) – звільнено Крим.;Львівсько – Сандомирська(13 липня – 29 серпня 1944 року) – оточено 8 німецьких дивізій, серед яких дивізія СС “Галичина” в яку пішли західно українці, щоб не допустити російсько-радянські війська в Західну Україну.;Яссько – Кишинівська(20 – 29 серпня 1944 року) – оточено 18 німецьких дивізій групи армій “Південна Україна”.;Східно - Карпатська(8 вересня – 28 жовтня 1944 року) – розбито групу військ “Хейнріці”, завершено визволення України. Таким чином, в ході наступальних операцій 1944 року Червона армія витіснила німецьку армію з України.27 жовтня 1944 року було взято Червоною армією останнє велике українське місто Ужгород. Офіційна історія України розглядає прихід Червоної армії як визволення від німецько-фашистських загарбників, як велике свято. Альтернатива. Частина українських істориків і громадськості в цілому вітаючи звільнення України від фашистів, наголошують, що на зміну одним окупантам прийшли інші, радянські, і тому не слід гучно відзначати визволення України, а відзначати у вигляді поминання всіх жертв цієї війни.

3.В 1943 році рух Опору в Україні досяг свого апогею. Радянські партизани розгорнули“рейкову війну”, пускаючи за добу під укіс 10 ешелонів. Кількість радянських месників зростала. У вересні 1944 року на окупованих територіях України діяло 48 партизанських зєднань з чисельністю 70 370 бійців. Від січня до вересня 1944 року партизани вивели з ладу 99 мостів, 1037 поїздів, 1167 паровозів, 6 вузлових станцій. У рейдах прийняло участь 19 партизанських зєднань. Частина радянських партизанів влились в діючу Червону армію. У грудні 1944 року рішенням ЦК КП(б)У було розформовано Український штаб партизанського руху.

Таким чином основним чинником, що спонукав населення до партизанського руху, була жорстокість окупантів. В партизанах і підпільниках перебувало до 220 тисяч осіб. З них 29 удостоєні звання Героя Радянського Союзу.

В 1943 – 1944 році значно активізувався і український національно – патріотичний рух. У лютому 1943 року ОУН(б) прийняло рішення про перехід до масової збройної боротьби з фашистами, вояками польської Армії Крайової та радянськими партизанами і загонами Червоної армії, тобто всими, хто зазіхає на незалежність України. У липні – серпні 1943 року бійці УПА провели 74 бої з німецькими карателями. В зв’язку з тим, що в ряди УПА вливались представники різних національностей, у серпні 1943 року ОУН(б) проголосило курс на боротьбу з “московсько-більшовицьким і німецьким ярмом за побудову Української самостійної держави”. Замість гасла “Україна для українців” було висунуто гасло – “Воля народу – воля людей”. УПА навіть робила спроби перетягти на свою сторону бійців зєднання С.А.Ковпака. Але узгоджених дій не було, та і вказівки з Москви були чіткими, знищувати і націоналістів. В умовах посилення наступу на Правобережну Україну в червні 1944 року у Львові відбулись переговори між представниками УПА і Вермахту. Сторони уклали компромісний договір, за яким німці погодились передати зброю і боєприпаси в обмін на збирання розвід інформації про Червону армію. У вересні 1944 року німці навіть випустили з концтабору С.Бандеру, Я.Стецька, А.Мельника та інших націоналістів. Але і після цього УПА продовжив бойові операції проти німців. Так у серпні 1944 року загін УПА роззброїв 180 німців, а 15 серпня відбувся бій з підрозділами угорської армії біля села Жабє. Останній бій з німцями відбувся 1 вересня 1944 року в Коломиї. З приходом Червоної армії УПА розпочала проти неї і військ НКВС збройну боротьбу. Так 29 лютого 1944 року група вояків УПА смертельно поранила командуючого 1 – м Українським фронтом М. Ватутіна. У відповідь почалось спалення українських сіл і розстріли жителів цього регіону Найбільша битва відбулась 24 квітня 1944 року в районі села Гурби на Рівненщині, в якій з радянської сторони наступало 30 тисяч бійців НКВС. Бійці УПА втратили біля 2 тисяч вбитими. Але це був лише початок боротьби.

4. З приходом Червоної армії в Крим відбулась депортація (виселення) татар, греків, вірмен та інших народів, що проживали на півострові. 4 липня 1944 року НКВС СРСР завершив вивезення “спец переселенців” з Криму. Було вивезено 225 009 осіб, з них татар – 183 155 осіб, болгар – 12422, греків – 15 040, вірмен – 9 621. Переважна більшість з них (68%) становили жінки і діти. З травня 1944 року по січень 1949 року померло 44 тисячі переселенців. Така ж доля чекала і українців, що перебували на окупованих територіях, так як уже існував наказ за підписом Л.Берії і Г.Жукова щодо цієї спец операції. Але занадто велика кількість українців і героїчна боротьба УПА зірвали цю спробу.

5.У червні 1944 року з ініціативи командування УПА відбулись збори представників українського націоналістичного руху. Була створена Українська Головна Визвольна Рада (вищий керівний орган українського народу). Його очолив Кирило Осьмак (уродженець Шишак, Полтавської області, до 16 травня 1960 року сидів у Володимирській в’язниці, де і загинув). УПА розпочала активні дії по мобілізації вояків. 19 липня 1944 року особистий склад УПА прийняв присягу: “Клянусь боротися за цілковите звільнення від ворога всіх українських земель”. Гаслом бійців УПА стало: “Хай би крові по коліна, лиш би вільна Україна”.

Ситуація в Західній Україні ускладнювалась і тим, що уряд Польщі в еміграції продовжував бачити ці території, як складова частина своєї країни, що спричинило до протистояння УПА та польського націоналістичного руху Опору в лиці Армії Крайової (події взаємного винищення мирного населення в історії дістало назву “Волинська трагедія”). Цю ситуацію в своїх інтересах використовували німецькі окупанти та сталінський режим.

В 1944 – 1945 роках радянська влада провела проти УПА 40 тисяч операцій, в результаті яких було вбито 103 тисячі повстанців і 123 тисячі затримано. За цей же час повстанці здійснили 6 тисяч операцій та 14,5 тисяч диверсій, від яких загинуло 30 тисяч солдатів і офіцерів. УПА чинило жорсткі дії і проти українців, які ішли на свідому співпрацю з новою владою. Радянська влада, щоб підірвати в населення віру в УПА, вдалась до виселень сімей за співробітництво з повстанцями (в 1944-1945 роках вивезено на схід і північ СРСР 200 тисяч осіб). Також влада залучала місцеве населення до виконання своїх завдань. У жовтні 1944 року в органи влади було рекомендовано 2 тисячі місцевих активістів, 700 взято на службу в НКВС як агентів.

6.9 травня 1945 року народи СРСР святкували День Перемоги. Країни союзники СРСР святкували і святкують цей день 8 травня, так як саме в цей день Німеччина капітулювала перед Англією, США і Францією. Україна, будучи об’єктом трагічних подій, внесла значний вклад в Перемогу. При цьому, за висловлюванням У.Черчілля, вона найбільше постраждала.

Понад 2 тисячі українців стали Героями Радянського Союзу, 32 особи – двічі Героями, а льотчик І.Кожедуб – тричі Героєм. (До речі Й.Сталін викреслив з списку на присвоєння звання Героя Радянського Союзу уродженця села Горностаївка Сумської області Олексія Береста, залишивши в ньому росіянина Єгорова і грузина Кантарію, в чому проявилось узагальнене відношення до українців. Олексій Берест загинув в 1970 році в Ростові – на – Дону, рятуючи з – під електропоїзда дитину. Удостоєний звання Героя України Указом Президента України Віктора Ющенка посмертно). Ряд полководців Червоної армії мали українське походження, при цьому звичайно русифікувавшись. Це С.Тимошенко, Р.Малиновський, Р.Черняхівський, П.Рибалко, К.Москаленко та ін.

Перемога над Німеччиною досталась Українцям дорогою ціною. Загальні людські втрати становили 14,5 млн. осіб. Зруйновано 714 міст, 28 тис. сіл, 16 тис. промислових підприємств, 28 тис. колгоспів, 18 тис. лікарень, 10 млн. людей втратили житло. Тільки прямі збитки України склали 285 млрд. рублів.

7.Освіта. Частина учнів під час окупації перебувала в евакуації, а інша залишилась на окупованій території. Німці дозволили навчання в початковій школі, але вилучили радянські підручники. В школах України вводився Закон Божий, Історія України (це добре, бо в радянські часи такого предмета не було) і замість російської мови німецька мова. В 1942 році обов’язковою стала 4-річна школа, а не семирічна. Замість середніх шкіл вводились 3-рьох річні фахові школи. В обласних центрах відкривались платні гімназії. З приходом радянської влади відновилась радянська школа. Була збільшена кількість шкіл і учнів. В 1945 році навчалось 4,6 млн. дітей. Після повернення з евакуації відновили свою роботу 113 вищих навчальних заклади. АН УРСР продовжувала працювати в евакуації в Москві. В 1942 році науковці Інституту Історії АН УРСР почали видавати чотирьохтомний підручник з Історії України для вищої школи, що було дуже важко робити в умовах цензури.

Література.Значний вклад в мобілізацію українців на боротьбу з окупантами зробила література, зокрема такі письменники, як О.Довженко, Є.Петров, Б.Польовий, поети В.Сосюра (збірка “В годину гніву”), М.Рильський (збірка “Світла зброя”), П.Тичини (збірка “Похорон друга”). Відомими стали прозові твори Ю.Яновського “Земля батьків”, В.Василевської “Райдуга” та ін. Популярними стали сатиричні твори О.Вишні, якого в 1943 році випустили з в’язниці.

Кіно.В Ашхабаді і Ташкенті відновили свою роботу Київська та Одеська кіностудії, які зняли фільми “Олександр Пархоменко” (режисер Л.Луков), Як гартувалася сталь” (режисер М.Донськой), “Партизани в степах України” (режисер І.Савченко) та ін. Важливою подією став випуск О.Довженком кіноповісті “Україна в вогні” в 1943 році, яку Сталін назвав антирадянською, яскравим виявом націоналізму.

Графіка.Майстрами героїчних плакатів були В.Касіян “В бій словяни”, В.Корецький “Воїн Червоної Армії врятуй!”, В.Литвиненко “Україна вільна!” та ін.

Музика, театр. Тема патріотизму була головною у творчості композиторів, зокрема Ю.Мейтуса, К.Данькевича та ін. Вони написали більше 350 музичних творів. На перемогу працювало біля 100 фронтових концертних бригад, до яких входили артисти з України З.Гайдай, П.Вірський, К.Шульженко, Ю.Тимошенко, Ю.Березін (Штепсель і Тарапунька) та інші.

Складним було культурне життя на окупованій території. В 1942 році було заарештовано багатьох її діячів. Наприклад поетеса Олена Теліга та інші були розстріляні у Бабиному Яру. Певна частина діячів культури пристосовувалась до умов життя в окупації. Німці, з однієї сторони зневажали українську культуру, з іншої, з задоволенням слухали пісні, вистави українською мовою, і масово вивозили до рейху пам’ятники українського мистецтва. Всього з музеїв України було вивезено 330 тисяч експонатів.

Література до теми

1.Історія України (підручник) 11 кл., Пометун О.І., Гупан М.Н., К. Освіта, 2011, с.40 – 61.

2. Новітня історія України (підручник) 11 кл., Турченко Ф.Г., К. Генеза, 2007, с.31 – 67.

3. Історія України (підручник для ВНЗ), колектив авторів, кер. Зайцев Ю.Д., Світ, 2003.

4. Історія України. Бойко О.Д., К., 2004.

Розділ 8: Україна в перші повоєнні роки (1945 – початок 50-тих років)

Студент (студентка)визначає хронологічну послідовність подій післявоєнного періоду;

пояснює зміни в адміністративно-територіальному устрої;

характеризує зовнішньополітичну діяльність УРСР;

визначає умови і особливості післявоєнного періоду;

розповідає про радянізацію західно – українських земель;

характеризує визвольний рух в Західній Україні;

визначає умови культурного та духовного розвитку.