Тема 5: Розвиток культури України на початку хх століття.

План

1. Розвиток освіти і науки.

2. Розвиток літератури.

3. Архітектура і мистецтво.

1. Період економічного піднесення позначився на розвитку освіти і культури України.

За Всеросійським переписом населення 1897 року лише 19,8% українців були письменними.

В імперії існувала триступенева система освіти: початкова, середня і вища. Початкова освіта знаходилась у занедбаному стані. В під російській Україні налічувалось 16,8 тисяч початкових шкіл. Поза школою залишалось 70% дітей. В початкову школу входили народні і парафіяльні училища. Народні училища утримували земства а парафіяльні – російська православна церква.

Середня школа була представлена класичними гімназіями і комерційними училищами. У гімназіях більшу увагу приділяли вивченню математики та природничик наук. Гімназії були як державні так і приватні. Так, у Києві кількість чоловічих і жіночих гімназій з 1900 до 1913 року зросла з 12 до 35. Найбільш відомою вважалась гімназія Галагана для найбільш обдарованих дітей. Навчання в приватних гімназіях коштувало до 280 рублів (з пансіоном – до 400 рублів). Зростала кількість професійних шкіл, чого вимагав розвиток промисловості. Наприклад, Київська реміснича школа готувала слюсарів, столярів, електромонтажників.

Навчання у всіх освітніх закладах велось російською мовою.

Вища школа була представлена університетами, інститутами та жіночими курсами.

Уже традиційними були Київський, Харківський та Одеський університети. Учителів готували учительські інститути, зокрема Київський жіночий фребелівський педагогічний інститут (Фрідріх Гребель – німецький педагог). Кваліфіковані технічні кадри готували Харківський технологічний, Київський політехнічний інститути та Катеринославське вище гірниче училище. У Києві працювали вищі жіночі курси, які мали історико-філософське, фізико-математичне, юридичне, економіко-комерційне відділення.

В Західній Україні діяли початкові і середні школи. Навчання велось польською і німецькою мовами. З 1874 року середнім навчальним закладам дозволили викладання предметів українською мовою. Але на початку ХХ століття таких навчальних закладів в Галичині було всього 6, на Буковині – 2, в Закарпатті – жодного.

Освіту поширювали зокрема “Просвіти”. Лише в Західній Україні було 78 філій цієї організації, в якій навчалось 100 тисяч осіб.

Розвивалось фізичне виховання. Особливо популярними були такі види спорту як гирявий та боротьба. Найпопулярнішим, навіть у Європі став борець з села Красенівка (нині Черкаська область) Іван Піддубник, який з 40 боїв програв лише один.

В Західній Україні великий вплив мали фізкультурно-спортивні товариства “Сокіл” та “Січ”.

Розвиток науки.

Центрами розвитку науки були Київ, Харків, Одеса. В галузі математики значні досягнення мали київські вчені Д.Граве (створив наукову школу в галузі алгебри), Н.Чоботарьов, О.Шмідт, Б.Делоне та Г.Пфейфрер. В галузі механіки успішно працювали фізики Г.Суслов та П.Воронець. В галузі містобудівництвавідомими стали досягнення Є.Патона (розбірні залізні мости). В галузі повітроплавання. 23 травня 1910 року в Києві створив перший літак для Російської імперії професор А.Кудашев. Відомими повітроплавцями були І.Сікорський (перший зробив багатомоторний літак “Ілля Муромець” а потім гвинтокрили для США), Ф. Андерс (створив перший російський дирижабль), Петро Нестеров (першим зробив відому петлю Несторова), полтавчанин Г.Котельников (розробив перший парашут). В галузі медицини відзначились терапевти М.Страженко і В.Образцов, епідеміолог Д.Заболотний. В галузі садівництвавідзначився Л.Симиренко, який започаткував промислове садівництво. В галузі суспільних науквідзначився історик М.Грушевський та археолог В.Хвойко (дослідив трипільську культуру). Для популяризації науки були створені наукові товариства у Києві (1907 рік) та у Львові (1893 рік).

2. Події кінця ХІХ початку ХХ століття вплинули на розвиток української літератури, основними напрямками якої були реалізм та модернізм.

Представниками реалізму були Іван Нечуй-Левицький (1838-1918 роки). Головні твори – повісті “Кайдашева сімя” та “Микола Джеря”. Панас Мирний (Панас Рудченко) – (1849-1920 роки)-головний твір “Хіба ревуть воли як ясла повні”; Іван Франко (1856 – 1916 роки) – головний твір – поема “Мойсей”. У цих творах головним героєм є український селянин.

Представником імпресіонізму був Михайло Коцюбинський (1864 – 1913 роки). Його основний твір “Фата моргана”. Головна дійова особа твору – земля.

Молодим прозаїком заявила себе Ольга Кобилянська (1863 – 1942 роки). Її головний твір “Земля”. Талановитим новелістом був Василь Стефаник (1871 – 1936 роки). Головний твір – збірка творів “Кам’яний хрест”- символ непосильної праці селян.

Інтелектуальний напрямок в українській літературі започаткувала поетеса Лариса Косач (Леся Українка) (1871 – 1913 роки). Основні твори – пема “Давня казка” та драма “Лісова пісня”. Неоромантиком та символістомбув Олександр Олесь (1878 – 1944 роки). Декаденство представляв Микола Вороний (1871 – 1938 роки), який орієнтував українську літературу на Європу.

3. Архітектура. На початку ХХ століття змінювався стиль в архітектурі через урбанізацію. У Львові в архітектурі мали поширення неокласицизм та “віденське барокко”.Воно втілене в споруді сучасного університету у Львові. В Києві переважало французьке барокко (будівлі сучасного театру ім.. І.Франка, Державного банку та інші). Також зявився стиль “український модерн”(з приміненням бетону, металоконструкцій).Видатними архітекторами цього стилю були в Києві В.Городецький (споруда костьолу Св.Миколая, Будинок з химерами і т.п.); в Полтаві В.Кричевський (будинок сучасного краєзнавчого музею); В Харкові А.Бекетов (будова Бактеорологічного інституту ім.. Л.Пастера) та інші.

Живопис. В українському живописі яскраво показав себе художник – реаліст С Васильківський, відомий своїми пейзажами “По Дінцю”, “Ранок на Дніпрі” та історичними полотнами. Представником українського стилю був Ф.Кричевський, який був портретистом. Відомі його портрети І.Франка, В.Вернадського та інші. Художником-реалістом був Микола Пимоненко, який зображав українську природу та життя українського села. Талановитим графіком був Григорій Нарбут, який ілюстрував книги і, зокрема, створив дві листівки “Колишні Україна”.

Музика. На початку ХХ століття розширюється мережа музичних училищ. У Києві та Одесі відкриваються консерваторії, зароджується оперне мистецтво. Засновником української класичної музики був Микола Віталійович Лисенко (1842 – 1912 роки) – видатний композитор, диригент, уродженець міста Гадяч (Полтавщина). Він, зокрема, написав опери “Наталка Полтавка”, “Тарас Бульба” та інші. Його учнем був Кирило Стеценко (1882 – 1922 роки) – композитор і хоровий диригент. Написав музику до вистави “Сватання на Гончарівці” та інші твори. В Західній Україні видатними композиторами були Денис Січинський, Станіслав Людкевич. Чудовими обробками українських пісень прославився Микола Леонтович (відома в усьому світі його різдвяна “Щедрівка”).

Театр. Кінематограф. Центром театрального життя був Київ. Великою популярністю всупереч переслідуванням, користувались українські драматичні групи П.Саксаганського, М.Садовського, М.Кропивницького. Українські театри працювали за умови, що вони ставитимуть вистави українською та російською мовами. У театральній трупі М.Садовського працювали такі відомі актори, як М.Заньковецька, А.Борисоглібськи, І.Маряненко. Користувались популярністю вистави І.Карпенка-Карого, зокрема “Суєта”.

Кінематограф в Україні називався синематограф (фотографії що рухаються). В Києві перша демонстрація синематографа відбулась в 1894 році. Одним з перших фільмів, який демонструвався 40 хвилин став фільм “Кочубей у темниці”, знятий у Києві.

Література до теми

1.Історія України (підручник) 10 кл., Кульчицький С.В., Лебедєв Ю.Г., К., Генеза, 2010, с.77-102.

Розділ ІІ: Україна в Першій світовій війні 1914-1918 років