Тема 3: Російська буржуазно-демократична революція 1905-1907 років та її вплив на Україну.

Основні терміни: революція, Державна Дума, політичні репресії.

План

1. Події російської буржуазно-демократичної революції 1905-1907 рр.в Україні.

2. Державна Дума. Поразка російської революції.

3. Реформи в Австро-Угорській імперії і їх вплив на Західну Україну.

1. Після поразки Росії у війні з Японією (1904-1905 рр.) 22 (9 січня) (старий стиль, юліанський календар, ним користувалась Росія. Новий стиль, григоріанський календар, ним користувалась Австро-Угорщина – різниця 13 діб) 1905 року в Петербурзі відбулась демонстрація робітників, яка була розстріляна біля Зимового палацу (царська резиденція). Це і було початком революції, яка повинна була вирішити наступні питання: повалення самодержавства, ліквідація поміщицького землеволодіння та кріпосницьких пережитків, надання політичних прав і свобод та вирішення національного питання. В загальноросійському страйку, в зв’язку з подіями в Петербурзі прийняли участь робітники українських міст Києва, Харкова, Кременчука, Полтави та інших міст.

Очолити революцію бажали ряд новостворених партій. Найбільш чисельними були соціал-демократичні партії. Вони, крім економічних вимог, ставили політичні: надання громадських свобод, скликання Установчих зборів а то й повалення самодержавства.

Протягом січня-березня 1905 року в Україні відбулось 180 страйків, в яких прийняло участь 170 тисяч робітників.

За прикладом робітників відбулись селянські виступи ( підпали маєтків, захоплення хліба, худоби і т. п. Часто виступи супроводжувались сутичками з поліцією, як, наприклад, в селі Долматівка, Дніпровського повіту. Влітку 1905 року селянськими виступами було охоплено 70% губерній України, зруйновано 300 поміщицьких маєтків.

В революцію активно включилось і студентство, за що уряд закрив Київський університет і відмінив святкування 100-річчя заснування Харківського університету.

Опорою влади були армія і флот. Але в червні 1905 року спалахнуло повстання на панцернику “Князь Потьомкін-Тавричеський”, який стояв на рейді біля Одеси. Приводом до нього було смертельне поранення офіцером матроса Г.Вакуленчука. Його товариш Афанасій Матюшенко закликав до розправи над офіцерами. Матроси, повставши, підняли червоний прапор і пішли до Одеси, де їх підтримали робітники (нині, на місці, де з часів СРСР стояв пам’ятник повсталим потьомкінцям, стоїть пам’ятник російській імператриці Катерині ІІ). Поховавши товариша повсталі моряки вийшли в море. Чорноморська ескадра, послана на придушення повстання, відмовилась стріляти у своїх товаришів-матросів. Згодом екіпаж панцерника здав свій корабель румунським властям в порт Констанца.

У жовтні 1905 року відбувся загальноросійський політичний страйк. В Україні в ньому прийняли участь 120 тисяч робітників. В зв’язку з цим 30 (17 за новим стилем) жовтня 1905 року цар Микола ІІ підписав Маніфест, яким дарував: свободу совісті, зібрань, союзів, вибори до Державної Думи. Та ключові питання все ж не вирішувались, тому виступи робітників, селян і військових продовжувались. 12 листопада 1905 року в Севастополі відбулось повстання на крейсері “Очаков” яке очолив лейтенант Петро Шмідт (пізніше буде розстріляний). 16 листопада 1905 року в Києві відбувся виступ військових саперів під керівництвом підпоручика Бориса Жаданівського (був поранений, відсидів у в’язниці до 1917 року, загинув у Криму у боях за більшовитську владу в 1918 році). Ці повстання були жорстоко придушені. На початку грудня відбулось повстання в Москві, яке було підтримане робітниками міст сходу України та Донбасу. Але і ці повстання зазнали невдачі.

В грудні 1905 року в селі Великі Сорочинці селяни не дали заарештувати односельчанина Григорія Безвіконного й захопили владу в своєму селі. Через кілька днів повстання було придушене при допомозі артилерії. В бою загинуло 63 жителі села.

В 1906-1907 роках революційний рух пішов на спад. З серпня 1906 року почали діяти військово-польові суди, які засудили до смертної кари 14 тисяч українців, 85 тисяч були відправлені на каторгу.

Висновок. Революція 1905-1907 років завдала удару російській самодержавній монархії. Цар зробив перші кроки до демократії, парламентаризму. Був зроблений поштовх до вирішення українського національного питання, так як українське слово стало звучати вільніше.

2. У серпні 1905 року цар Микола ІІ підписав указ про вибори до Державної Думи (дорадчий орган). Вибори відбулись в лютому-березні 1906 року. Вони були несправедливими, бо давали більшість голосів поміщикам та багатіям. І Державна Дума розпочала свою роботу в квітні 1906 року. Більшість місць в ній мали конституційні демократи (кадети). З 179 представників цієї провладної партії – 38 становили вихідці з українських земель. Опозицію їм складали так звані “трудовики”. Вони, будучи представниками селян, захищали їх інтереси. З 97 трудовиків у Думі 28 становили українці. Всього ж українська думська громада становила з 478 депутатів 44 особи. Цар зробив буфер між собою і Державною Думою, який називався Державна Рада. Та діяльність трудовиків у Державній Думі по необхідності вирішення аграрного питання примусила царя у липні 1906 року розпустити І Думу.

Депутати ІІ Державної Думи, яка зібралась у лютому 1907 року, і серед яких лише з України було 40 трудовиків, цією частиною депутатів продовжила ставити вимоги по вирішенню аграрного питання, а також питань національного відродження. Тому цар Микола ІІ у червні 1907 року, під приводом підготовки замаху проти нього і його сімї, розігнав її. Одночасно було прийнято новий закон про вибори, який урізав права селян і робітників. Це, по суті, був державний переворот, який знаменував відхід від парламентаризму. Власне ця подія стала кінцем російської революції 1905-1907 років, яка завершилася поразкою.

3. В Австро-Угорській імперії на відміну від Російської імперії українці були представлені в Віденському парламенті і навіть добились запровадження в школах краю викладання українською мовою (угода 1890 року з австрійським урядом, яка дістала назву “нова ера”). Але була проблема представництва, тому що галицький край у Відні в основному представляли поляки.

В 1907 році австрійський уряд здійснив реформу виборчого права, внаслідок чого українці отримали більше місць у парламенті. Та одночасно ішла полонізація українців і навіть влаштовувались терористичні акти зі сторони поляків щодо українських селян. Відповіддю на це було вбивство представниками українських політичних сил в 1908 році намісника, представника польської шляхти А. Потоцького.

Висновок. Таким чином, в порівнянні з Росією, Австро-Угорщина більш демократично ставилась до українців Західної України, та гострою була проблема стосунків між польським населення, еліта якого намагалась полонізувати українців, та українцями, які складали основну частину населення цього краю.

Література з теми

1.Історія України (підручник), 10 кл., Кульчицький С.В., Лебедєв Ю.Г., К., “Генеза”, 2010., с. 38-57.

2 Історія України (підручник для ВНЗ), колектив авторів, кер. Зайцев Ю.Д., Світ, 2003.

3 Новітня історія України ч.І (підручник), 11кл., Турчанко Ф.Г., Генеза, 2002.

4. Історія України. Бойко О.Д. –К., 2004.