45.Філософське поняття закону. Класифікація законів. Закони діалектики.

Закон — це зв'язок між сутностями, який є: 1) об'єктивним; 2) необхідним; 3) загальним; 4) внутрішнім; 5) суттєвим; 6) повторювальним.

Можна виділити три групи законів:

1) часткові закони, притаманні лише певним формам руху матерії (закони механіки, хімії, біології тощо);

2) загальні закони, притаманні усім або багатьом формам руху матерії (закони математики, кібернетики, закони збереження);

3) універсальні закони (закони діалектики).

Є також динамічні та статистичні закони. У динамічних законах передбачення мають однозначний характер — "так, а не інакше піде процес розвитку". У статистичних законах передбачення носять імовірний характер" — "може бути, а може ні". Останнє зумовлене дією багатьох випадкових факторів. Статистичні закони виявляються в результаті взаємодії значної кількості елементів певної системи.

Існує 3 основні закони діалектики:

1.Закон взаємного переходу кількісних змін в якісні розкриває механізм розвитку, пояснює, як відбувається розвиток, завдяки яким процесам і як предмети зазнають якісних змін та перетворень. Єдність кількості і якості зберігається лише в межах міри. Якщо кількісні зміни здійснюються в цих межах, то вони не викликають якісних змін. Якщо вони виходять за межі міри, то вони супроводжуються якісними змінами предметів і явищ.

2.Закон єдності і боротьби протилежностей характеризує джерело саморуху й розвитку явищ природи і соціально-історичної реальності. У кожному предметі, явищі є позитивні і негативні сторони, те, що росте, розвивається, і те, що відживає. Лише шляхом розкриття внутрішніх суперечностей можна пізнати предмети, їх сутність, закони їх розвитку. Відносини між протилежностями називають суперечностями. Суперечності – це система відносин, в межах якої протилежності породжують одна одну, взаємопроникають і переходять одна в одну, породжуючи щось нове. Боротьба протилежних сил, тенденцій і напрямків проявляється всюди і в усьому, але ця боротьба в кожному конкретному предметі відбувається у властивій йому специфічній формі.

3.Закон заперечення заперечення

Всі явища природи та суспільства розвиваються через заперечення. Процес розвитку був би неможливим без заперечення старого новим. Старе і нове – це 2і сторони заперечення. Нове – це те, що найбільш повно відповідає об*єктивним потребам розвитку. Воно необхідне, тому росте і розвивається, має перспективу, майбутнє. Старе – те, що перестає або вже перестало відповідати об*єктивним потребам розвитку.Воно не здатне розвиватися, воно стримує і гальмує розвиток.

Заперечення заперечення є закон безперервного розвитку, тобто кожне явище є результатом заперечення попереднього явища. Нове, що розвивається і стає старим, заперечується новим і так до безкінечності.

46.Діалектика єдності і боротьби протилежностей. Поняття «суперечність», їх різновиди.

Закон єдності і боротьби протилежностей характеризує джерело саморуху й розвитку явищ природи і соціально-історичної реальності. У кожному предметі, явищі є позитивні і негативні сторони, те, що росте, розвивається, і те, що відживає. Лише шляхом розкриття внутрішніх суперечностей можна пізнати предмети, їх сутність, закони їх розвитку. Відносини між протилежностями називають суперечностями. Суперечності – це система відносин, в межах якої протилежності породжують одна одну, взаємопроникають і переходять одна в одну, породжуючи щось нове.

Суперечності бувають різних видів:

1. Внутрішні суперечності – це взаємодія протилежностей у системі внутрішніх відносин предмета(н-д, соціальні відносини в суспільстві);

2. Зовнішні суперечності – це взаємодія протилежностей, що належать різним предметам(н-д, будь-яка система і навколишнє середовище);

3. Основні суперечності – взаємодія протилежностей, які створюють джерело саморозвитку предмета в певний період. Вони можуть проявлятися як складний комплекс глобальних проблем(н-д, екологічна, енергетична, продовольча тощо);

4.Неосновні суперечності впливають на основні, але не визначають їх форму(н-д, споживча вартість – вартість в ринкових відносинах);

5. Антагоністичні суперечності – це взаємодія протилежностей, що мають максимально діаметральні тенденції своєї еволюції. Вирішення таких суперечностей нерідко здійснюється революційним шляхом, тобто переходом в нову якість.

6. Прикладом неантагоністичних суперечностей можуть бути відносини між однотипними соціально-класовими спільнотами.

Боротьба протилежних сил, тенденцій і напрямків проявляється всюди і в усьому, але ця боротьба в кожному конкретному предметі відбувається у властивій йому специфічній формі.