- •1. Поняття світогляду, його структура.
- •2. Історичні типи світогляду
- •3. Філософія і світогляд.
- •4. Функції філософії:
- •5.Виникнення філософії. Специфіка філософського знання.
- •6.Філософія і наукове знання
- •7.Філософія Стародавньої Індії (осн.Школи)
- •8.Соціально–етичні вчення Стародавнього Китаю.
- •9. Характерні риси та періодизація античної філософії.
- •10. Іонійська філософія
- •11.Італійська філософія(школа елеатів, вчення Піфагора)
- •12.Атомістичні вчення античності (Демокріт, Епікур).
- •13. Проблеми пізнання і людина в філософії Сократа.
- •14. Ідеалізм Платона.
- •15. Філософія Аристотеля.
- •16.Філософія римського періоду.
- •17.Теоцентризм середньовіччя
- •18. Номіналізм і реалізм про природу універсалій
- •19. Антропоцентризм та гуманізм філософії Відродження.
- •20. Натурфілософія Відродження.
- •21.Проблема методу пізнання філософії Нового часу.
- •22. Субстанція в філософії Нового часу
- •23. Емпіризм і раціоналізм Нового часу.
- •24. *Коперніканський переворот* у філософії і.Канта
- •25. Метод і система філософії Гегеля.
- •26.Антропологізм Фейєрбаха.
- •27. Марксизм і сучасність
- •28. Філософські ідеї в культурі кр
- •29. Києво-могилянська академія
- •30. Філософія Сковороди
- •31.Філософська думка України 19 – поч. 20 ст
- •32. Філософська думка Росії 19 – поч. 20с
- •33.Філософія позитивізму. Різновиди неопозитивізму.
- •34. Філософія екзистенціалізму
- •35. Психоаналіз Фрейда
- •36.Неотомізм і тейярдизм
- •38.Поняття та основні форми буття.
- •39.Філософське поняття матерії
- •40. Природничонаукова картина світу
- •41. Рух, простір і час як форми існування матерії.
- •42.Виникнення свідомості. Її суть та структура
- •43.Свідомість як функція головного мозку
- •44.Діалектика як учення про універсальні зв*язки і розвиток.
- •45.Філософське поняття закону. Класифікація законів. Закони діалектики.
- •46.Діалектика єдності і боротьби протилежностей. Поняття «суперечність», їх різновиди.
- •47.Діалектика кількісних і якісних змін
- •48.Закон заперечення заперечення.
- •49.Категорії діалектики, їх роль в пізнанні.
- •50. Діалектика одиничного і загального.
- •51. Категорії причини і наслідку. Принцип детермінізму.
- •52. Необхідність і випадковість
- •53. Зміст і форма.
- •54. Система, структура, елемент.
- •55. Сутність і явище
- •56. Можливість і дійсність
- •57. Пізнання як діяльність. Суб*єкт і об*єкт пізнання
- •58. Чуттєве пізнання і його форми.
- •59. Раціональне пізнання і його форми.
- •60.Поняття істини, конкретність істини, критерії істини.
- •61.Практика, її форми та роль в пізнанні
- •62. Природа і суспільство. Матеріальне виробництво
- •63. Спосіб виробництва та його структура
- •64. Нтр. Сутність та основні напрямки
- •65.Духовне життя суспільства. Суспільна свідомість: основні форми та рівні.
- •66.Форми наукового пізнання
- •67. Методи емпіричного і теоретичного рівнів у науковому пізнанні світу.
- •68. Поняття культура та цивілізація, цивілізаційний підхід у соціальній філософії
- •69. Філософія техніки. Проблема людини в інформаційно-технічному суспільстві.
38.Поняття та основні форми буття.
Ключовим розділом філософської науки, яка займається вивченням проблеми буття є онтологія (тобто «вчення про сущому»). Онтологія побудована на фундаментальних принципах виникнення та існування природи, людини і в цілому суспільства. Синонімами буття можна вважати світ, реальність, дійсність, сутність. Дана категорія охоплює практично все, що існує реально — і в природі, і в суспільстві, і навіть у мисленні. Таким чином, виходить, що буття — це поняття саме загальне, всеосяжне, така собі гранично узагальнена абстракція, яка об’єднує в собі найрізноманітніші явища, предмети, процеси, стани лише за тією ознакою, що вони існують. Залежно від різновиду реальності (бутності, існування) розрізняють такі основні види буття, як суб’єктивна і об’єктивна реальність. До об’єктивної реальності відносять все те, що саме по собі існує, тобто поза людиною і незалежно від його свідомості. Суб’єктивна реальність же охоплює все те, що людині належить, що не може ніяк існувати поза його (це духовний світ індивіда, світ його свідомості і його психічних станів). Якщо розглядати ці дві реальності в сукупності, то можна виділити наступні чотири основні форми буття.
1. Буття речей, процесів, тел. У ньому, в свою чергу, виділяють:
Буття природне — існування тіл, речей, процесів, які незаймані людиною і які були ще до його появи на планеті (атмосфера, біосфера, гідросфера і так далі).
Матеріальне — існування процесів і речей, які створив або перетворив людина. Сюди прийнято відносити промисловість, знаряддя праці, міста, енергетику, меблі, одяг, штучно виведені сорти рослин, види тварин і т.п.
2. Людське
Основні форми буття людського це:
Буття індивіда в матеріальному світі. З цієї позиції людини філософія розглядає в якості речі серед речей, тіла серед тіл, об’єкта серед об’єктів. Людина перебуває в підпорядкуванні різними законами (зокрема, біологічним, фізичним, хімічним), змінити які він не в силах — він лише існує серед них.
Буття власне людське. Тут індивіда сприймають вже не як об’єкт. Людина — це суб’єкт, не тільки підкоряється законам природи, але і є духовно-моральним і соціальною істотою.
3. Духовне
Основні форми буття духовного це:
Буття індивідуалізоване. Сюди відносять особистісні процеси свідомості і несвідомого, що носять суто індивідуальний характер.
Буття об’єктивувати знаходиться як би над індивідуалізованим свідомістю. Сюди відносять все, що є надбанням суспільства, а не тільки окремого індивіда, і суспільна свідомість в різних формах (релігія, філософія, мистецтво, науки, мораль і так далі).
4. Буття соціальне, в якому виділяють:
Реальність окремої людини як суб’єкта в прогресі історії і в суспільстві. З цієї точки зору індивід виступає носієм соціальних якостей і відносин.
Реальність самого суспільства, яка охоплює взагалі всю сукупність його діяльності як єдиного організму, включаючи всі культурно-цивілізаційні процеси, матеріально-виробничу, духовну сфери і т.п.
39.Філософське поняття матерії
Мате́рія (від лат. materia - деревина як будівельний матеріал) — поняття філософії, яке в різних історичних епохах, школах та філософських дисциплінах має різне значення. Перші формулювання поняття відомі з античної грецької філософії Платона, Аристотеля, стоїків. Особливого розвитку це поняття набуло в натурфілософії.
Невід’ємним атрибутом матерії є рух. З точки зору філософії рух - це не просто пересування, переміна місць, а будь-яка зміна предмета взагалі. Кожному структурному рівню матерії, цілісності наявних на даному рівні систем відповідають свої форми руху. Звичайно виділяють дві групи форм руху матерії:
1 - ті форми, які проявляються на всіх відомих просторових масштабах і структурних рівнях матерії - механічний рух атомів: молекул, мікроскопічних і космічних тіл; розповсюдження електромагнітних і гравітаційних хвиль; рух елементарних частинок;
2 - форми, які проявляються лише на певних структурних рівнях в неорганічній природі, живій природі, суспільстві - галактики, метагалактики, біосфера, ноосфера, техносфера, екологічні системи тощо. Як правило, нижчі форми руху органічно входять до складу вищих, але кожна більш висока по організації форма руху матерії не зводиться до простої суми нижчих її форм. Рух є внутрішньою необхідністю існування матерії. В даному аспекті говорять про існування двох типів руху матерії. Перший з них пов’язаний з процесом збереження якостей предмета, другий - зі зміною якісного його стану. Ці два типи руху відображають дві внутрішні тенденції в матеріальних процесах - тенденцію до стійкості і тенденцію до мінливості. Завдяки наявності цих протилежних тенденцій відбувається рух, саморозвиток об’єктів реальності. Якісні зміни матеріальних об’єктів поділяються також на два різновиди. Перший з них - це процеси якісних перетворень, що не виходять за межі даного виду матерії, певного рівня її організації. Другий - процеси переходу від одного виду матерії, від одного її структурного рівня до іншого. Важливою і невід'ємною формою існування матерії є простір і час.