- •1. Поняття світогляду, його структура.
- •2. Історичні типи світогляду
- •3. Філософія і світогляд.
- •4. Функції філософії:
- •5.Виникнення філософії. Специфіка філософського знання.
- •6.Філософія і наукове знання
- •7.Філософія Стародавньої Індії (осн.Школи)
- •8.Соціально–етичні вчення Стародавнього Китаю.
- •9. Характерні риси та періодизація античної філософії.
- •10. Іонійська філософія
- •11.Італійська філософія(школа елеатів, вчення Піфагора)
- •12.Атомістичні вчення античності (Демокріт, Епікур).
- •13. Проблеми пізнання і людина в філософії Сократа.
- •14. Ідеалізм Платона.
- •15. Філософія Аристотеля.
- •16.Філософія римського періоду.
- •17.Теоцентризм середньовіччя
- •18. Номіналізм і реалізм про природу універсалій
- •19. Антропоцентризм та гуманізм філософії Відродження.
- •20. Натурфілософія Відродження.
- •21.Проблема методу пізнання філософії Нового часу.
- •22. Субстанція в філософії Нового часу
- •23. Емпіризм і раціоналізм Нового часу.
- •24. *Коперніканський переворот* у філософії і.Канта
- •25. Метод і система філософії Гегеля.
- •26.Антропологізм Фейєрбаха.
- •27. Марксизм і сучасність
- •28. Філософські ідеї в культурі кр
- •29. Києво-могилянська академія
- •30. Філософія Сковороди
- •31.Філософська думка України 19 – поч. 20 ст
- •32. Філософська думка Росії 19 – поч. 20с
- •33.Філософія позитивізму. Різновиди неопозитивізму.
- •34. Філософія екзистенціалізму
- •35. Психоаналіз Фрейда
- •36.Неотомізм і тейярдизм
- •38.Поняття та основні форми буття.
- •39.Філософське поняття матерії
- •40. Природничонаукова картина світу
- •41. Рух, простір і час як форми існування матерії.
- •42.Виникнення свідомості. Її суть та структура
- •43.Свідомість як функція головного мозку
- •44.Діалектика як учення про універсальні зв*язки і розвиток.
- •45.Філософське поняття закону. Класифікація законів. Закони діалектики.
- •46.Діалектика єдності і боротьби протилежностей. Поняття «суперечність», їх різновиди.
- •47.Діалектика кількісних і якісних змін
- •48.Закон заперечення заперечення.
- •49.Категорії діалектики, їх роль в пізнанні.
- •50. Діалектика одиничного і загального.
- •51. Категорії причини і наслідку. Принцип детермінізму.
- •52. Необхідність і випадковість
- •53. Зміст і форма.
- •54. Система, структура, елемент.
- •55. Сутність і явище
- •56. Можливість і дійсність
- •57. Пізнання як діяльність. Суб*єкт і об*єкт пізнання
- •58. Чуттєве пізнання і його форми.
- •59. Раціональне пізнання і його форми.
- •60.Поняття істини, конкретність істини, критерії істини.
- •61.Практика, її форми та роль в пізнанні
- •62. Природа і суспільство. Матеріальне виробництво
- •63. Спосіб виробництва та його структура
- •64. Нтр. Сутність та основні напрямки
- •65.Духовне життя суспільства. Суспільна свідомість: основні форми та рівні.
- •66.Форми наукового пізнання
- •67. Методи емпіричного і теоретичного рівнів у науковому пізнанні світу.
- •68. Поняття культура та цивілізація, цивілізаційний підхід у соціальній філософії
- •69. Філософія техніки. Проблема людини в інформаційно-технічному суспільстві.
25. Метод і система філософії Гегеля.
Гегель - німецький філософ, об'єктивний ідеаліст, представник німецької класичної поезії. В цілому філософія Гегеля своєрідно відобразила суперечливий характер розвитку Німеччини напередодні буржуазної революції, в ній позначилися двоїста природа німецької буржуазії, ідеологом якої був Гегель. Звідси, з одного боку, прогресивні і навіть революційні тенденції його філософії як вираження ідейної підготовки революції в Німеччині, а з іншого - консервативні й реакційні ідеї як результат непослідовності і боягузтва буржуазії, її схильності до компромісів з реакційним юнкерством. Початкове положення філософії Гегеля - тотожність буття і мислення, тобто розуміння реального світу як прояви ідеї, поняття, духу. Це тотожність Гегель розглядав як історично розвивається процес самопізнання абсолютної ідеєю самої себе. За Гегелем абсолютна ідея у своєму розвитку проходить три етапи:
- розвиток ідеї в її власному лоні, у "стихії чистого мислення" - Логіка;
- розвиток ідеї у формі "інобуття", тобто у формі природи - Філософія природи;
- розвиток ідеї в мисленні та історії - Філософія духу.
Найціннішим придбанням філософії Гегеля була діалектика, викладений особливо повно в "Науці логіки". У цьому творі Гегель дав аналіз найважливіших законів і категорій діалектики, обгрунтував тезу про єдність діалектики, логіки і теорії пізнання, створив першу в історії думки розгорнуту систему діалектичної логіки. Виключно великий внесок Гегеля в теорію пізнання - глибока критика споглядальності .
26.Антропологізм Фейєрбаха.
Головним предметом своєї філософії Фейербах вважає людину (звідси антропологічна напруженість його філософії). "Нова філософія, - пише він, перетворює людину, включаючи і природу як базис людини, у єдиний універсальний і вищий предмет філософії, перетворюючи, таким чином, антропологію, в тому числі і фізіологію, в універсальну науку". Людина персоніфікує єдність буття і мислення, тому що є одночасно і матеріальним об'єктом і мислячим суб'єктом. Антропологізм Фейербаха грунтується на біологічній, а не на соціальній трактовці людини.
Матеріалістичний і атеїстичний світогляд Л. Фейербаха проявився в його критиці ідеалістичної філософії і релігії. Філософ проаналізував гносеологічні, соціальні і психологічні причини релігійного світогляду, вважаючи психологічні причини головними. "Людина, - пише Фейербах, - вірить у богів не тільки тому, що в неї є фантазія і почуття, але також і тому, що в неї є прагнення бути щасливою. Вона вірить у блаженну істоту не тільки тому, що вона має уявлення про блаженство, але і тому, що вона сама хоче бути блаженною; вона вірить у довершену істоту тому, що вона сама не бажає вмерти". Таким чином, за твердженням Фейербаха не бог створив людину, а людина - бога; у релігії мінливим образом відбита сутність людини.
Критикуючи ідеалізм Гегеля, Фейербах не сприйняв діалектичні ідеї німецької класичної філософії і залишився на позиції старого механістичного матеріалізму. Нова форма матеріалізму була створена основоположниками марксизму.