- •1. Поняття світогляду, його структура.
- •2. Історичні типи світогляду
- •3. Філософія і світогляд.
- •4. Функції філософії:
- •5.Виникнення філософії. Специфіка філософського знання.
- •6.Філософія і наукове знання
- •7.Філософія Стародавньої Індії (осн.Школи)
- •8.Соціально–етичні вчення Стародавнього Китаю.
- •9. Характерні риси та періодизація античної філософії.
- •10. Іонійська філософія
- •11.Італійська філософія(школа елеатів, вчення Піфагора)
- •12.Атомістичні вчення античності (Демокріт, Епікур).
- •13. Проблеми пізнання і людина в філософії Сократа.
- •14. Ідеалізм Платона.
- •15. Філософія Аристотеля.
- •16.Філософія римського періоду.
- •17.Теоцентризм середньовіччя
- •18. Номіналізм і реалізм про природу універсалій
- •19. Антропоцентризм та гуманізм філософії Відродження.
- •20. Натурфілософія Відродження.
- •21.Проблема методу пізнання філософії Нового часу.
- •22. Субстанція в філософії Нового часу
- •23. Емпіризм і раціоналізм Нового часу.
- •24. *Коперніканський переворот* у філософії і.Канта
- •25. Метод і система філософії Гегеля.
- •26.Антропологізм Фейєрбаха.
- •27. Марксизм і сучасність
- •28. Філософські ідеї в культурі кр
- •29. Києво-могилянська академія
- •30. Філософія Сковороди
- •31.Філософська думка України 19 – поч. 20 ст
- •32. Філософська думка Росії 19 – поч. 20с
- •33.Філософія позитивізму. Різновиди неопозитивізму.
- •34. Філософія екзистенціалізму
- •35. Психоаналіз Фрейда
- •36.Неотомізм і тейярдизм
- •38.Поняття та основні форми буття.
- •39.Філософське поняття матерії
- •40. Природничонаукова картина світу
- •41. Рух, простір і час як форми існування матерії.
- •42.Виникнення свідомості. Її суть та структура
- •43.Свідомість як функція головного мозку
- •44.Діалектика як учення про універсальні зв*язки і розвиток.
- •45.Філософське поняття закону. Класифікація законів. Закони діалектики.
- •46.Діалектика єдності і боротьби протилежностей. Поняття «суперечність», їх різновиди.
- •47.Діалектика кількісних і якісних змін
- •48.Закон заперечення заперечення.
- •49.Категорії діалектики, їх роль в пізнанні.
- •50. Діалектика одиничного і загального.
- •51. Категорії причини і наслідку. Принцип детермінізму.
- •52. Необхідність і випадковість
- •53. Зміст і форма.
- •54. Система, структура, елемент.
- •55. Сутність і явище
- •56. Можливість і дійсність
- •57. Пізнання як діяльність. Суб*єкт і об*єкт пізнання
- •58. Чуттєве пізнання і його форми.
- •59. Раціональне пізнання і його форми.
- •60.Поняття істини, конкретність істини, критерії істини.
- •61.Практика, її форми та роль в пізнанні
- •62. Природа і суспільство. Матеріальне виробництво
- •63. Спосіб виробництва та його структура
- •64. Нтр. Сутність та основні напрямки
- •65.Духовне життя суспільства. Суспільна свідомість: основні форми та рівні.
- •66.Форми наукового пізнання
- •67. Методи емпіричного і теоретичного рівнів у науковому пізнанні світу.
- •68. Поняття культура та цивілізація, цивілізаційний підхід у соціальній філософії
- •69. Філософія техніки. Проблема людини в інформаційно-технічному суспільстві.
18. Номіналізм і реалізм про природу універсалій
Номіналізм (від лат. номен — ім'я, назва) — напрям, який вважав, що реально існують лише поодинокі реальні речі, а загальні поняття є тільки назви або імена. Найвидатнішими представниками є І.Росцелін, Дуне Скот, У.Оккам. Реалізм – це вчення, згідно з яким об'єктивна реальність (буття) існує у вигляді лише загальних понять, або універсалій. Реалізм (Сігер Брабантський, Ансельм Кентерберійський, Фома Аквінський та ін.) продовжує лінію Платона. За твердженням реалістів, загальні поняття (універсал") існують реально, утворюючи самостійний та безтілесний світ сутностей, котрий існує до конкретної речі, поза нею та являється її причиною (Проявом своєрідності підходу реалістів до розв'язання філософських проблем є запропоновані Ф. Аквінським докази існування Бога, викладені ним в праці, яка має бути законспектована студентами в ході підготовки до семінарських занять). Раніше існує, наприклад, ідея людини як загального поняття, а потім — її породження — одиничні люди. Зовні диспут між номіналістами і реалістами виглядав як богословська форма суперечки щодо характеру реальності “Святої Трійці”, а у філософському розумінні це була проблема реальності категорій загального і одиничного. Реалісти захищали, по суті, традиційну об'єктивно-ідеалістичну тезу про незалежне від матеріально-чуттєвого світу існування ідеального, надаючи тим самим єдино справжньої реальності загальним поняттям, універсаліям. Це приводило реалістів до визнання єдності Божественної Трійці як істотної реальності. Номіналізм (П'єр Абеляр, Дунс Скотт, Уільям Оккам та ін.) - відроджує аристотелівську орієнтацію на світ одиничних об'єктів, справжніми є лише ті речі, які чуттєво сприймаються, а універсалії не мають реального існування; вони лише загальні поняття, імена речей, їхні назви. Номіналізм, який відкидав реальне існування загального, мав тенденцію заперечувати реальність Божественної єдності, а тому був небезпечним для основної догми християнської церкви.
19. Антропоцентризм та гуманізм філософії Відродження.
Термін «відродження» свідчить про бажання людини повернуте щось втрачене, віднайти в минулому відповіді на суттєві світоглядні питання.
Передумовами філософії Ренесансу була криза феодалізму, криза офіційної ідеології Середньовіччя — католицької релігії, а водночас і схоластичної філософії, які зумовили певні соціально-культурні трансформації, пов'язані з капіталізацією суспільства.
Головними рисами, які відрізняли філософію Відродження, були антропоцентризм і гуманізм.
Антропоцентризм — домінування філософського принципу, згідно з яким людина є центром і метою всесвіту.
Гуманізм — домінування філософського принципу, згідно з яким утверджується повага до гідності й розуму людини, її права на щастя, вільний вияв природних людських почуттів і здібностей.
Людина стала центром філософських досліджень не лише як результат Божественного творіння, а й космічного буття, її аналізували не з погляду взаємодії з Богом, а з погляду її земного існування.