1. Поняття світогляду, його структура.

Світогляд – комплексне уявлення людини про світ, та місце людини в ньому. Через світогляд завжди відшукується смислова основа буття, та відбувається прилучення до духовного світу, як предків так і сучасників.

У загальній структурі світогляду визначають такі рівні: світовідчуття, світосприйняття та світорозуміння.

Від характеру людських відчуттів (приємних чи неприємних) залежить утворення загального образу світу та його оцінки як ворожого й небезпечного чи, навпаки, прихильного до людини, тобто складається та чи інша модель світосприйняття (гармонійно-оптимістична або стурбовано-песимістична). Але найбільш зрілим рівнем світогляду постає світорозуміння, де інтелектуальний компонент вже значно переважає над емоціями, страхами та віруваннями, де знання набувають найбільшої ваги і авторитету.

Структурні компоненти світогляду:

• почуття

• віра

• переконання

• знання

• цінності.

2. Історичні типи світогляду

Міф – такий спосіб освоєння дійсності, при якому світ одухотворяється.

Міф основується на фактах, в ньому нема брехні. Факти коментуються довільно, тому поєднується об*єктивність та фантастичність. Міф поетичний, його завдання поєднати покоління, виробивши загальні норми.

Релігія(благочестя, святиня)-такий спосіб освоєння дійсності, коли вона подвоюється на земну і потусторонню. В основі релігії лежить віра в існування потойбічної сили та її домінуючу роль в світі. Релігія несе позитивне призначення: виробляються загально-людські цінності, моральні та культурні норми; зберігається та поширюється писемність. Негативним є те, що релігія забороняє свободу думки, вороже ставиться до представників інших релігій.

Філософія виникає в результаті наступних передумов:

1) накопичуються знання, які не були потрібні міфу та релігії;

2) розподіл суспільства на рабів та рабовласників;

3) виникнення вільного часу, який дозволяє формуватись людям, які займаються інтелектуальною працею професійно;

4) руйнування старих цінностей та норм змушує шукати нові та звертатись до власних сил та розуму.

Наука виникає в 17ст, проте формування математики, фізики розпочинається з античності. Філософія не є наукою, тому що немає дослідної бази. Проте філософія є наукою, тому що має об*єкт дослідження, має категоріальний апарат, позичає матеріал конкретних наук. Філософія є самосвідомістю світогляду,її ядром, передає дійсність системі гнучких понять.

3. Філософія і світогляд.

Всі філософські системи в залежності від визнання першопочатку можна визначити як:

матеріалізм – обирається речовинний першопочаток;

ідеалізм – духовний початок;

суб*єктивний ідеалізм – першопочатком вважає свідомість особистості;

об*єктивний термін першопочатку покладає незалежну від людини свідомість, ідею, психічну енергію;

дуалізм вважає рівнозначними духовний та матеріальний першопочаток;

деїзм вважає, що світ створений Богом, який після цього не втручається в цього розвиток.

Функції філософії:

- світоглядна — філософія допомагає людині знайти й обґрунтувати свої життєві орієнтири, з'ясувати зміст і значення життєвих пріоритетів та цінностей;

- пізнавальна — завдяки дослідженню загальних проблем пізнання філософія озброює людину орієнтирами в пізнавальній діяльності, критеріями та ознаками правильного руху на шляху до надійних, достовірних знань;

- логічна — філософія сприяє формуванню культури людського мислення, виробленню критичної неупередженої позиції у міжіндивідуальних та соціально-культурних діалогах;

- соціально-адаптивна — філософія допомагає зорієнтуватися у складних, строкатих, розмаїтих проявах суспільного життя і виробити власну соціальну позицію;

- критична — проявляється в опозиції філософії до емпіричної дійсності, до світу повсякденної реальності, руйнуванні звичних стереотипів та забобонів, пошуку шляхів до більш вдосконаленого, людяного світу;

- виховна — філософія прищеплює інтерес і смак до самовиховання, сприяє посиленню потягу людини до самовдосконалення, творчого підходу до життя, пошуку життєвих сенсів. Дійсність розглядається не з точки зору існуючої, а належної.

До основних проблем відносяться:

- аксеологічні;

- антологічні ( вчення про буття);

- етичні ( правила поведінки);

- антропологічні ( вчення про людину);

- носеологічні.