4. Функції філософії:

- світоглядна — філософія допомагає людині знайти й обґрунтувати свої життєві орієнтири, з'ясувати зміст і значення життєвих пріоритетів та цінностей;

- пізнавальна — завдяки дослідженню загальних проблем пізнання філософія озброює людину орієнтирами в пізнавальній діяльності, критеріями та ознаками правильного руху на шляху до надійних, достовірних знань;

- логічна — філософія сприяє формуванню культури людського мислення, виробленню критичної неупередженої позиції у міжіндивідуальних та соціально-культурних діалогах;

- соціально-адаптивна — філософія допомагає зорієнтуватися у складних, строкатих, розмаїтих проявах суспільного життя і виробити власну соціальну позицію;

- критична — проявляється в опозиції філософії до емпіричної дійсності, до світу повсякденної реальності, руйнуванні звичних стереотипів та забобонів, пошуку шляхів до більш вдосконаленого, людяного світу;

- виховна — філософія прищеплює інтерес і смак до самовиховання, сприяє посиленню потягу людини до самовдосконалення, творчого підходу до життя, пошуку життєвих сенсів. Дійсність розглядається не з точки зору існуючої, а належної.

5.Виникнення філософії. Специфіка філософського знання.

Філософія як теоретичний світогляд є одним з видатних надбань людської цивілізації та культури.

Філософські ідеї, школи, напрями подібно до людей, які їх створили, не мають буття поза часом та простором. На них лежить відбиток певної епохи, країни.

В історії філософії склалися і у певних модифікаціях перманентно повторюються так звані вічні проблеми. Що таке людина? Що таке природа, або ширше — Всесвіт? Який між ними зв'язок, залежність?

Філософія (як термін у значенні – роздуми) вперше зустрічається у грецького історика Геродота (5ст.) та Фукідіда (на прик. 5ст.). Надалі у Сократа і Платона (на рубежі 4-5 ст.) у значенні – теорія, наука.

З самого початку філософією називають будь яку мудрість, сукупність знань, які відрізняються від вірувань. З часом з філософії як з суспільної скарбниці беруть початок інші науки (математика, астрономія, фізика, біологія, медицина тощо).

Філософи намагаються осягнути світ у його єдності або вічності. Майже одразу філософія і філософування виявило два напрямки:

1. науково-теоретичний (відбір і перевірка різного роду інформації про різні речі світу);

2. духовно-практичний (який орієнтовано на пошук сенсу життя, основних цінностей, осягнення вічності).

Другий спочатку переважав 1-ий. І в сучасній філософії на першому місці постає не власне людський розум, а моральна інтуїція. Внутрішні почуття вищої гармонії, чи справедливості (пошуки сенсу життя тривають). Осягнення смертності, плинності буття – це філософські проблеми, які вирішує кожна людина. Філософія надихається не стільки розумом скільки сенсом. Філософування є не лише чистим пізнанням, а є свідомістю, що постійно сповнена різних людських почуттів. Питання про сенс життя, кожна людина для себе вирішує сама. Якщо наукові істини мають всезагальний характер, то філософські істини (відкриття) завжди призначені для „індивідуального” користування.

Специфікою філософії є те, що вона завжди вирішує майже одні і ті ж самі проблеми, але ж вирішує в нових умовах, на новому рівні знань, різними національними культурами.