Кордильєри

Як вказувалося, гороутворюючі процеси в західній частині Північної Америки відбувалися ще у нижньому палеозої, але, на відміну від Аппалачів, древні складчасті структури збереглися дуже погано. Головні морфоструктури, витягнуті у вигляді поясів з північного заходу на південний схід, створені в кінці мезозою – на початку кайнозою і неодноразово ускладнювалися і міняли форми під дією енергійних внутрішніх і зовнішніх процесів.

Східний пояс гірської системи відповідає східній частині зони активних тектонічних процесів ларамійського часу (ларамійський пояс – Х), що захопили і геосинклінальної зону, і прилеглі частини Північно-Американської платформи. Він складається з хребта Брукса на Алясці, висотою до 3000 м (Х₁), гір Маккензі в Канаді (Х₂), висотою до 2500 м і Скелястих гір (Х₃), що досягають 4399 _м (гора Елберт) висоти.

Оскільки гороутворення відбувалося значною мірою в платформних умовах, найбільш характерним типом структур і рельєфу є складчасто-брилові хребти. Незахоплені складчастістю ділянки являють собою плато висотою близько 1500-1600 м, зливаються на сході з Великими рівнинами.

На вершинах хребтів широко розвинені льодовикові форми рельєфу, зобов'язані своїм походженням древньому і сучасному зледенінням. У районі Єллоустонського національного парку спостерігаються поствулканічні явища, зокрема, дуже потужні гейзери.

Скелясті гори продовжуються на півдні високими масивами Східної Сьєрри-Мадре (Х₄).

Наступний на захід орографічний пояс розташовується в східній частині зони розвитку невадійських складчастих структур і західній частині зони ларамійських складок і відрізняється більш помірною висотою. Із заходу і сходу він облямований гірськими хребтами, що обумовлює значну континентальність клімату, а остання – інтенсивну денудацію, що сприяє вирівнюванню поверхні. Це – пояс внутрішніх плоскогір'їв і плато (XI). Він представлений плоскогір'ям Юкон (XI₁), перехідним у внутрішні плато Фрейзер (ХІ₂), Колумбійське (ХІ₃), нагір'ям Великий Басейн (XI₄), плато Колорадо (XI₅), внутрішньою частиною Мексиканського нагір’я (ХІ₆).

Для цієї зони характерний ряд структур, що зазнають або опускання, або підняття та становлять мозаїку горстових хребтів і масивів висотою до 4000 м (у Великому Басейні) і улоговин з акумулятивними формами рельєфу. Найбільш глибокою депресією є Долина Смерті (абс. відмітка - 86 м). На плато Фрейзер і Колумбійському, а також в периферійній частині плато Колорадо, широко розвинені вулканічні покриви.

Форми поверхні цієї зони в значній мірі пов'язані з характером гідромережі та геологічною діяльністю текучих вод.

На півночі, на плоскогір'я Юкон, де є великі розвинені річкові системи, ділянки, що зазнавали тектонічного опускання, являють собою широкі акумулятивні низовини, складені наносами річок. Там, де річкова мережа заклалася до підняття території та де ерозія річок була достатньо потужною, щоб створити епігенетично накладену долину, утворилися глибокі долини прориву і навіть каньйони великої глибини і протяжності. Такі каньйони особливо характерні для плато Фрейзер, Колумбійське і Колорадо, що мають плоску, проте дуже розчленовану поверхню.

Нарешті, там, де опадів випадає мало, і річки не досягають океану, денудація,а потім і акумуляція, стають головними факторами рельєфоутворення. Зниження між хребтами заповнюються делювіально-алювіальними відкладеннями грубого складу, завдяки чому поверхня поступово вирівнюється. Саме такий характер «похованих» гірських країн має нагір'я Великий Басейн і внутрішні частини Мексиканської нагір'я.

Західний край материка утворюють гірські ланцюги, що мають структури невадійського віку. Активно проявилася тут і альпійська складчастість. Схематично цю територію можна уявити як ту, що складається з двох гірських поясів, відповідних альпійським антикліноріям, і міжгірського зниження, відповідного синклінорію.

У східному поясі хребтів найбільш яскраво виявляються особливості невадійських структур – невадійського пояса хребтів – XII. Він починається на північному заході вулканічною грядою Алеутських островів (XII₁), що переходять в Алеутський хребет на півострові Аляска (ХІІ₂), потім у Аляскінський хребет (ХІІІ₃). Південно-західніше пояс складається з гір: Св. Іллі (ХІІ₄), Берегового хребта (ХІІ₅), Каскадних гір (ХІІ₆), Сьєрра-Невади (ХІІ₇), Західної Сьєрра-Мадре (ХІІ₈) і Вулканічної Сьєрри (Поперечної Вулканічна Сьєрри) (ХІІ₉).

На геологічній карті цю зону легко можна виділити за виходами інтрузій. Важко піддаються ерозії кристалічні породи (переважно гранодіорити), вони утворюють найвищі гірські ланцюги. Гора Мак-Кінлі в хребті досягає 6197 м і є найвищою в Північній Америці. Особливістю цієї зони є також інтенсивний сучасний вулканізм на Алеутських островах і Алясці (вулканічний масив Врангеля), в Каскадних горах (Лассен-Пік, Рейнір та ін.) та в Мексиці.

Гори мають або характер антиклінальних хребтів із симетричними схилами і загостреними вершинами, як наприклад, хребет Аляски, або брилових масивів з вирівняними вершинними поверхнями і крутими схилами (Береговий хребет, Західна Сьєрра-Мадре), або асиметричних брил з гребенеподібними вершинами (Сьєрра-Невада), або, нарешті, невисоких платоподібних гір, над якими різко піднімаються конуси вулканів (Каскадні гори).

У північній частині гірського ланцюга і на окремих вершинах на півдні широко розвинене сучасне зледеніння. На узбережжі південної Аляски зледеніння настільки активне, що льодовики, спускаючись з гір, зливаються і утворюють біля підніжжя крижані поля великих розмірів.

Від наступної на захід зони, невадійська зона відділена глибоким міжгірським прогином, який зайнятий ланцюгом проток і долин (XIII): затока Кука і прилеглі низовини (XIІІ₁), Берегова борозна Канади (ХІІІ₂), долина річки Уілламетт (ХІІІ₃), Каліфорнійська долина (XIІІ₄), Каліфорнійська затока і прилеглі низовини (ХІІІ₅).

Останній гірський пояс утворюють хребти західного узбережжя (береговий пояс хребтів - ХІV): Кенайський (ХІV₁) та Чугачський (ХІV₂) на Алясці, Острівний ланцюг Канади (ХІV₃), Берегові хребти (ХІV₄) і гори Каліфорнійського півострова (ХІV₅). Найвищим з яких є Кенайський хребет, який досягає 4000 м.

Формування Кордильєр ще продовжується, про що свідчать інтенсивний вулканізм та підвищена сейсмічність.