Pidoprigora_O_A__Kharitonov_Ye_O_Rimske_prav

ПЕРЕДНЄ СЛОВО

Римське право належить до тих унікальних витворів люд­ ського генія, котрі на кшталт семи чудес світу є найвищими досягненнями цивілізації - віхами на шляху прогресу.

Довершеність цієї системи права, що rpунтувалась на ідеях

природного права, засадах справедливості, порядності, доб­ рочесності, обумовила періодично повторювані спроби відро­

дити дух римського права, вик·ористати його найбільш вдалі знахідки та рішення. Ці спроби, що отримали у сукупності

найменування «рецепція римського права», є одним з найяск­

равіших доказів того, що воно й через багато років після па­ діння Римської імперії зберегло свій потенціал, внаслідок чо­

го і стало «материнським» щодо практично всіх європей­

ських правових систем.

C/liA зазначити, що тривалий час радянські юристи були ні­

би сторонніми спостерігачами щодо проблем, які хвилювали світову романістику. За рідкісними винятками (про які йти­ меться далі) Їхній доробок у цій галузі обмежувався створен­ ням підручників та навчально-методичних посібників, перелік яких до того ж був вкрай незначним.

Ситуація помітно змінилась на краще після проголошеного

у середині 80-х років курсу на <<перебудову» в економічній, політичній та соціальній сферах, коли такі категорії, як «за­

гальнолюдські цінності», «ринок», «приватне право», відо­

мий ще римському праву принцип «дозволено все, що не за­

боронено законом», було відновлено на найвищому ідеоло­

гічному рівні. Видаються фрагменти Дигестів Юстиніана, пе­ реклад яких здійснив ще в середині 50-х років відомий радян­ ський романіст І. С. Перетерський, виходять нові підручники та навчальні посібники, з'являється низка публікацій з питань

римського права у фахових журналах.

Однак справжній ренесанс римського права починається вже після розпаду СРСР, коли у багатьох колишніх союзних республіках його ідеї втілюються у законодавчих актах, тоб­ то відбувається іноді безпосередня, а частіше - опосередко­ вана через право європейських країн рецепція римського права. Яскравими ПрИl<ладами тут можуть бути прийнятий у

двох частинах Цивільний кодекс Російської Федерації; від­

новлений у 1992 р. Цивільний кодекс Латвійської республіки 1937 р.; проекти Цивільних кодексів України та Молдови тощо.

3

Характерним для вказаних кодексів та законопроектів є генетичний зв'язок Їх головних ідей з римським приватним правом. Ці акти Грунтуються на положенні, згідно з яким у правовій системі приватне право повинно бути на чільному

місці, втілюючи в собі юридичний порядок, що забезпечує

свободу людини, закладаючи засади свободи, ділового парт­

нерства і підприємництва, свободи договору, вибору контр­ агента, максимально обмежує втручання держави, проголо­

шуючи гасло: «все, що не заборонено - дозволено » . З цих

самих позицій - принципу верховенства права, непорушнос­ ті природних прав людини - пропонується вирішувати пи­

тання правового статусу фізичних осіб, Їхньої правоздатнос­ ті, дієздатності тощо. Крім повернення до загальних витоків

приватного права, характерним є відновлення низки окремих цивільно-правових інститутів, відомих римському приватно­

му праву, але не визнаних свого часу в «соціалістичній» пра­

вовій системі - таких як володіння, сервітути, емфітевзис,

суперфіцій та ін.

Проте відомо, що найкращі закони не працюватимуть, як­ що до Їх сприйняття не готове суспільство, а надто фахівці: юристи-практики, державні службовці, політологи та ін. То­

му виникає потреба вивчення та засвоєння римського права студентами - майбутніми правознавцями, а також усіма, ко­ му не байдужі подальші доля і перспективи розвитку право­

вої системи України.

Разом з тим, у галузі вивчення римського права ситуація

далека від ідеальної. Предметом спеціального вивчення є ли­

ше основи римського приватного права. Римське публічне право викладається лише побіжно у курсі історії держави і

права зарубілших країн (як правило, на нього припадає лише

кілька годин лекцій). Однак сутність римського приватного

права важко зрозуміти поза контекстом загального розвитку

права у Римі (тим більше, що говорити про його існування до доби принципату можна лише умовно) і трансформації та­ КОЖ публічного права. Тому, на нашу думку, варто визначити

римське право ·як обов'язкову дисципліну, оскільки знання

його є своєрідною візитною карткою правника вищої квалі­

фікацїі.

Останнім часом в Україні (та й не тільки в Україні) обго­

ворюються питання вдосконалення вивчення римського пра­

ва у вищих юридичних навчальних закладах. Зокрема, ста­ виться питання про істотне збільшення годин на його вивчен-

4

ня, розширення викладання курсу на два семестри. При цьому пропонується (а подекуди вже здійснюється) внесення

до навча/\ьних планів не тільки римського приватного права,

а й курсу римського публічного права. Адже багато засад,

концептуальних положень, принципів, окремих конструкцій

публічного права Стародавнього Риму зберегли свою чин­ ність і дотепер. Особливий інтерес становлять регулювання

взаємин між громадянином і державою, визначення основ

публічного правопорядку, засад врядування, принципів за­ хисту публічного інтересу.

Необхідно також збільшити години на вивчення римського

приватного права. Адже ірунтовне знання студентами основ

римського приватного права набагато полегшує вивчення

складного сучасного цивільного права.

Для порівняння можна згадати, що у Російській Федерації,

де останнім часом має місце справжній ренесанс римського

права, пов'язаний зі зростанням популярності та авторитету юридичної освіти, вивчення римського права є обов'язковим

в усіх вузах країни, державним стандартом на його вивчення передбачено 100 годин.

Досвід північного сусіда доцільно врахувати, тим більше,

що він підкріплений позитивними результатами в галузі пра­ вотворчості.

Отже, слід констатувати нагальну необхідність поліпшення

вивчення римського права, як підr'рунтя сучасного право­ знавства, однієї з фундаторських складових нової правової системи України.

Реалізація таких планів вимагає значних зусиль, однак очі­ куваний результат вартий того. Надто, якщо ми маємо намір увійти до Європейської спільноти не лише формально, а й за

сутністю, створивши для цього відповідне правове і моральне

підtрунтя. Адже Вадим Скуратівський цілком слушно одним з наріжних каменів «Європейського дому» поряд З протес­ тантською етикою праці, злиттям Афін з Єрусалимом та со­

лідаризмом називав римське право з християнським містич­

ним корективом до нього. На нашу думку, в цьому з НИМ ціл­

ком можна погодитися.

Вирішенню тих чи інших аспектів проблеми, що постають у

цій галузі, має сприяти цей підручник, у якому вперше в ук­ раїнській романістичній традиції висвітлюються комплексно загальні положення правової системи Стародавнього Риму,

римського пуб/1ічного та приватного права.

5

ІНТРОДУКЦІЯ

(ВСТУП)

1. Римське право як предмет вивчення сучасними правознавцями. Система викладання

Історія створення сучасного правознавства починається від

часів Стародавнього Риму. Звісно, правові системи існували й у давніших цивілізаціях. Більш того, саме римське право за­ знало потужного впливу давньогрецького, близькосхідного,

іудейського тощо права, запозичивши звідти значну кількість

ідей, принципів, конкретних правових норм. Але тільки у Рим­ ській античній цивілізації право перетворилося на порівняно самостійний феномен, набуло значення самостійного предмету, який можна вивчати й нині, абстрагувавшись від конкретно­

історичних умов, культури, держави, в якій воно сформувалося.

Десь за п'ятсот років до н. е. було прийнято відомі Закони ХІІ таблиць, в яких викладено правові засади організації гро­

мадянського суспільства. Протягом тисячоліття ці засади

розвивалися, набувши згодом вигляду досконалої системи римського права. Вершиною його розквіту було ІІІ ст. н. е.

Римлянам вдалося досягти таких висот правової культури, що здатні слугувати людству і в наші часи.

Отже, для того, щоб Грунтовно опанувати знання у галузі

сучасного права, слід спочатку ознайомитися з його витока­ ми - римським правом, його основними принципами, право­ вими ідеями, інститутами, лаконічними формулюваннями і

глибоким змістом.

Сучасна методика викладання права в основному зводиться до тлумачення і коментування чинного законодавства. Підруч­ НИl<и перенасичені поясненнями статей кодексів та інших норма­

тивних актів настільки, що студент часто губиться у гущавині по­

ложень численних гіпотез, диспозицій і санкцій правових норм.

Автори цієї книги саме і ставили собі за мету висвітлити ос­

новні засади систем публічного та приватного права, Їх най­

яскравіші принципи, що витримали випробування часом, роз­ крити головні поняття і категорії цих галузей права. Вони ви­

ходили з того, що вирішальне в оволодінні правовою культу­ рою полягає не стільки в правильному розумінні й тлумаченні чинного законодавства, скільки в опануванні юридичним мис­ ленням, правильним розумінням правових ідей, категорій, по-

6

нять та Їх наступним вираженням у чинному законодавстві. Студентові важливіше не стільки запам'ятати, наприклад, строки позовної давності за чинним законодавством, як гли­

боко усвідомити, що таке позовна давність, принципи обчис­

Аення ·й строків, початку перебігу, зупинення, перерви тощо.

Те саме стосується й інших правових інститутів.

Отже, якщо додержуватися зазначеної методики ВИКАадан­ НЯ права, то ідеаАЬНОЮ навчаАЬНОЮ ДИСЦИПАіною в цьому пла­

ні є римське право. Воно (особливо римське приватне право)

абстраговане від тих соціаАьно-економічних умов, на (рунті

яких зародилося, і тому цілком позбаВАене характеру ТАума­

чення чи коментування чинного на той час законодавства. Як

предмет вивчення студентами римське право є «ЧИСТОЮ»

юриспруденцією. Звісно, у гаАузі пуБАічного права, що реГУАЮЄ взаємини держави з її громадянами, встаНОВАЮЮЧИ основи правопорядку в державі, «прив'язка» до конкретних соціаАЬ­ но-економічних умов, ПОАітичних інституцій тощо відчуваєть­ ся біАьше, ніж у праві приватному, що за характером є <<пра­ вам абстрактного індивіда ». Проте і римське публічне право

створило беЗАіч категорій і понять, що мають <<Позачасовий

характер» і якими юриспруденція користується протягом ти­

сячоліть. Досить хоча б згадати сентенції: «Немає покарання, якщо немає злочину, передбаченого законом», «Двічі за одне

й те саме не відповідають» та ін., такі універсальні поняття, як «респуБАіка», «імперія», «КОНСУАЬСТВа», «сенат», «вето» тощо.

Що стосується системи викладу матеріаАУ в цій книзі, то вона ЗУМОВАена концептуальними положеннями, розроблени­

ми римськими правознавцями, та метою, яка ставиться перед

тими, хто вивчає нині римське право.

Видатний римський юрист Ульпіан зазначав, що вивчення пра­ ва поділяється на дві частини: публічне та приватне право. Він розрізняв приватне і пуБАічне право залежно від того, чиєї корис­ ті воно, насамперед, стосується: суспільної (державної) чи при­ ватної (окремих осіб): «Публічне право - це те, що стосується

становища римської держави, приватне - це те, що стосується

користі окремих осіб; існує корисне у суспільному відношенні й

корисне у приватному відношенні» (Дигести Юстиніана. 1.1.21).

] Далі посилання на Дигести Юстиніана у тексті робиться таким чином:

Д - Дигести, перша цифра - книг~, друга цифра - титул, третя - фраг­

мент, четверта - параграф (якщо він є). При посиланнях використано видан­

ня: Digesra ]srіпіапі Augusri (Моmmsеп Th.) / VoJ.1-2. Вегоliпі, 1866-1870.

7

Отже, по-перше, предметом нашою ВиВчення має бути

римське публічне і римське приВатне праВо, В:mті у Їхній су­

купності як складоВі частини (галу:н) jJИМСЬКОЮ nІюВа. Однак, крім того, римське право має свою внутрішню струк­

туру, зумовлену логікою взаємозв'язку окремих його норм, інститутів тощо. Природно, що й вона має бути врахована при

викладі матеріалу. При цьому виходимо з сентенції іншого ви­ датного римського правознавця - Гая: « Все право, яким ми

користуємося, відноситься або до осіб, або до речей (об'єк­

тів), або до правових дій» (Інституції Гая. 1.8].). Такий поря­

док розташування навчального матеріалу називають інститу­

ційною системою. Вважають, що інституційна система склада­ ється з трьох частин відповідно до категорій, згадуваних Гаєм.

Але слід мати на увазі, що Інституції Гая складаються не з

трьох, а з чотирьох книг - четверта книга присвячена позо­

вам та судочинству. Крім того, частина першої книги Інсти­

туцій присвячена питанням загальної теорії права та пуБJ1іч­ ному праву (визначення права природного та «цивільного», характеристика форм права, набуття громадянства тощо). Отже, по-друге, предметом ВиВчення мають бути Вчення:

1) про сутність, :mачення та систему праВа; 2) njю осноВи

праВопорядку В держаВі; 3) про статус особи; 4) про майно­ Ві та поВ' юані 3 ними Відносини; 5) про дії, що мають nра­

ВоfЗе :mачення.

За такою системою і викладено матеріал у цій книзі.

Перша частина охоплює заzальні положення, що стосують­ ся римською nраfЗа: 1) передумови та чинники формування

права.

Аруга частина присвячена характеристиці основ публічно­ го праВа: 1) його суб'єктів; 2) основ публічного правопорядку; 3) державного устрою та врядування; 4) карного права як за­

собу охорони публічного правопорядку.

Третя частина містить положення nриfЗатного праВа: 1) про статус приватної особи та захист її прав; 2) про права

8

на речі (ВОI10діння, право Вl1асності, права на чужі речі); 3) про договори; 4) про інші зобов'язання; 5) про спадкування.

За :межі зzаданих трьох частин винесені вступні ПОI10-

ження (про значення вивчення римського права; джереl1а

його вивчення; традиції вивчення римського права в Україні

тощо).

2. Значення та мета вивчення римського права

Приступаю'JИ до вивчення римського права, насамперед, Сl1ід зупинитися на чинниках, що ЗУМОВI1ЮЮТЬ доціl1ьність і необхідність цього. Зокрема, Сl1ід наГОl10СИТИ на цивіl1іза­ ційному, історичному та юридичному значенні римського

права.

Ци8ілізаційне :шачення римського права ПОl1ягає в тому,

що воно, як ваЖl1ива СКl1адова загаl1ьноєвропейської ЦИВlI11-

зації, фактично стаl10, як згадуваl10СЯ вище, одним з наріж­ них каменів так званого «Європейського дому».

Багато сентенцій римських юристів з часом не тіl1ЬКИ не

втраТИI1И свого правового значення, а й стаl1И КРИl1атими, пе­

реТВОРИI1ИСЯ в юридичні (і не тіl1ЬКИ юридичні) nрезу:мnції (ПОI10ження, що не потребують доведення). НаПРИКl1ад, pater

est quem nuptiae demonstrant - батько (дитини) той, на кого вказує Шl1юб (з матір'ю дитини), dominus sentif periculum -

ризик випадкової загибеl1і (речі) несе ВIlасник; prior tempore - potior jure - перший за часом - СИl1ьніший за правом;

пеmо debet bis puniri pro ипо delicto - ніхто не може бути

покараний двічі за одне й те саме правопорушення. Ці та ба­

гато інших афоризмів видатних римських юристів увіЙШ/1И в

скарбницю світової правової КУI1ЬТУРИ і стаl1И надбанням су­

часної юриспруденції.

ІстоjJUчне :шачення римського права ДI1Я Європи і в тому ЧИСl1і ДI1Я України ЗУМОВl1ене тим, що протягом триваl10ГО ча­ су воно у К/1асичному та греко-римському (візантійському)

варіантах ВПl1иваl10 на формування та розвиток усіх європей­

ських правових систем.

ПіСI1Я падіння Римської імперії в 476 р. римське право і да­ l1і існуваl10 і навіть розвиваl10СЯ у Візантії. З її падінням ДI1Я

римського права настаl1а епоха забуття. На триваl1ИЙ час во­

но ніби ЗНИКI10. Його не вивчають, губl1ЯТЬСЯ неЧИСl1енні за­

писи. Здавалось, остаточна загибель і втрата неминучі. Проте

римське право продовжуваl10 жити у свідомості римського

9