Методичні вказівки до розрахунків вартості капіталу

Під вартістю капіталу розуміється прибуток, який повинні принести капітальні вкладення для того, щоб вони себе виправдали з погляду інвестора.

Вартість капіталу виражається у вигляді процентної ставки (або частки одиниці) від суми капіталу, який треба заплатити інвестору протягом року за використання капіталу.

Безумовно, що вартість капіталу – це альтернативна вартість, інакше кажучи, прибуток, який очікують одержати інвестори від альтернативних можливостей вкладення капіталу при незмінному розмірі ризику.

Справді: якщо компанія хоче дістати кошти, то вона повинна отримати на них прибуток як мінімум рівний розміру прибутку, що можуть принести інвесторам альтернативні можливості вкладення капіталу.

Основна область застосування вартості капіталу – оцінка економічної ефективності капітальних вкладень.

Ставка дисконту при оцінці ефективності інвестицій – це і є вартість капіталу, що вкладається в підприємство.

Ставка дисконту – це процентна ставка віддачі, яку підприємство хоче отримати на зароблені в процесі реалізації проекту гроші. Оскільки, проект розгортається протягом декількох років, на підприємстві до кінця не впевнені, що воно знайде дуже ефективний засіб вкладення зароблених грошей. Але воно може вкласти ці гроші у свій власний бізнес і одержати віддачу як мінімум рівну вартості капіталу. Таким чином, вартість капіталу підприємства – це мінімальна норма прибутковості при вкладенні зароблених у ході реалізації проекту грошей.

Чинники, що впливають на вартість капіталу.

1. Рівень прибутковості інших капітальних вкладень. Оскільки, вартість капіталу – це альтернативна вартість (прибуток, що очікують отримати інвестори від альтернативних можливостей вкладення капіталу при незмінному розмірі ризику), то вартість даного капітального вкладення залежить від поточного рівня процентних ставок на ринку цінних паперів (облігацій і акцій).

2. Рівень ризику даної інвестиції. Якщо підприємство пропонує вкласти інвесторам капітал у більш ризиковану справу, то їм повинен бути забезпечений більш високий рівень прибутковості. Чим більший розмір ризику, присутній в активах компанії, тим більшим повинен бути прибуток по ньому, для того, щоб залучити інвестора. Це золоте правило інвестування.

Зважена середня вартість капіталу

Для того, щоб визначити загальну вартість капіталу, необхідно спочатку оцінити розмір кожного із його компонентів.

Звичайно структура капіталу компанії включає:

1. Власний капітал у вигляді:

• звичайних акцій,

• накопиченого (нерозподіленого) прибутку.

2. Позичковий капітал у вигляді:

• довгострокового банківського кредиту,

• випуску облігацій.

3. Сума коштів, що залучені за рахунок продажу привілейованих акцій. Привілейовані акції, звичайно, прийнято відносити до позичкового капіталу.

Моделі визначення вартості власного капіталу

Вартість власного капіталу – це грошовий прибуток, який хочуть одержати власники звичайних акцій.

Модель прогнозованого росту дивідендів. Розрахунок вартості власного капіталу здійснюється за формулою:

, (14)

_де – вартість власного капіталу,

Р – ринкова ціна однієї акції,

–дивіденд, який обіцяла компанія у перший рік реалізації інвестиційного проекту,

g – прогнозоване щорічне зростання дивідендів.

Дана модель може бути застосовна до тих підприємств, у яких розмір приросту дивідендів є постійним. Якщо цього не спостерігається, то модель не може бути використана.

Модель прибутку на акцію. Дана модель оцінки вартості власного капіталу базується на показнику прибутку на акцію, а не на розмірі дивідендів.

Багато інвесторів вважають, що саме показник розміру прибутку на акцію відображає реальний прибуток, одержаний акціонерами незалежно від того, чи виплачується він у вигляді дивідендів або реінвестується з метою принести інвесторам вигоди у майбутньому.

Розрахункова формула:

П / Р, (15)

де П – розмір прибутку на одну акцію,

Р – ринкова ціна однієї акції.

Вартість знову залученого капіталу в рамках моделі росту дивідендів. Необхідний прибуток на новий власний капітал звичайно вищий, ніж необхідний прибуток на існуючий власний капітал. Коли компанія випускає додаткові акції, звичайно вона отримує трохи менше ринкової ціни існуючих акцій. Це пов'язано з: додатковими витратами по випуску додаткових акцій, і бажанням забезпечити швидкий розпродаж нових акцій.

Розраховуючи вартість знову залученого капіталу, прийнято використовувати таку формулу в рамках моделі росту дивідендів:

, (16)

де F – так звана вартість випуску, що відображає закономірне зниження ринкової вартості нещодавно випущених акцій.

Модель визначення вартості привілейованих акцій. Дана модель дуже проста, оскільки прибуток на привілейовані акції встановлюється, звичайно, дуже простим засобом: по привілейованих акціях виплачується фіксований дивіденд і понад цей дивіденд, незалежно від розміру прибутку, нічого не виплачується; необхідний прибуток по привілейованих акціях (вартість привілейованих акцій) розраховується за такою формулою:

, (17)

де D – розмір щорічного дивіденду на акцію,

Р – ринкова ціна однієї акції.

Цінова модель капітальних активів (Capital Assets Price Model – CAPM).

Використання моделі доцільне в умовах стабільної ринкової економіки при наявності достатньо великої кількості даних, що характеризують прибутковість роботи підприємства. Розрахункова формула моделі:

, (18)

_де – вартість капіталу компанії,

–вартість безризикового вкладення,

–середня по ринку прибутковість інвестицій,

–показник ризику.

Модель премії за ризик. Дана модель займає особливе місце, тому що носить договірний характер. Договір укладається між підприємством і потенційним інвестором про те, якою повинна бути премія за ризик вкладення капіталу. Вартість капіталу в цьому випадку:

, (19)

де – рівень віддачі на вкладення грошей інвестором у звичайні для нього можливості;

–премія за ризик.

Модель визначення вартості позикового капіталу. У процесі своєї діяльності підприємство використовує позикові засоби, отримані у вигляді:

• довгострокового кредиту від національного банку, комерційних банків, інших підприємств;

• випуску облігацій, що мають заданий термін погашення і номінальної процентної ставки.

У першому випадку вартість позикового капіталу дорівнює процентній ставці кредиту і визначається шляхом договірної угоди між кредиторами і позичальником у кожному конкретному випадку окремо.

У другому випадку вартість капіталу визначається розміром сплачуємого по облігації купона або номінальної процентної ставки облігації, що виражається у відсотках до її номінальної вартості. Номінальна вартість – це ціна, яку заплатить компанія емітенту – утримувачу облігації в день її погашення.

Модель визначення вартості позикового капіталу

, (20)

де INT – щорічна процентна виплата по облігаціях;

М – номінальна вартість облігації;

N – кількість періодів (років) до погашення облігації;

–поточна ринкова ціна облігації;

–вартість позичкового капіталу.

Ефективна вартість позичкових коштів. На відміну від прибутків, що виплачуються акціонерами, відсотки, що виплачуються по позичковому капіталу, включаються у витрати виробництва. Таким чином, вартість позичкового капіталу після сплати податків стає нижче номінальної вартості кредиту (або вартості до сплати податку).

Для відображення цього фінансового феномену використовують так звану ефективну вартість позичкового капіталу, яка дорівнює

, (21)

де Т – ставка податку.

Зважена середня вартість капіталу.

Загальна розрахункова формула:

, (22)

де – відповідно частки позичкових засобів, привілейованих акцій, власного капіталу (звичайних акцій і нерозподіленого прибутку),

–вартість відповідних частин капіталу,

Т – ставка податку з прибутку.

WACC використовується для розрахунку ефективності інвестицій у якості ставки дисконту.