Питання для самоконтролю

1. Що саме повинна гарантувати держава в інвестиційній сфері?

2. Які типи договорів підряду Вам відомі і отже що є що?

3. Чому в умовах ринкової економіки зростає значення підрядних договорів на здійснення інформаційних послуг інвестору?

4. Які саме особливості страхування інвестиційних проектів, чим цей вид страхування відрізняється від інших, наприклад, страхування майна?

5. Які правові особливості фінансового забезпечення проекту?

Бібліографічний список

[21; 23; 24; 26; 44]

Тема 12. Використання інвестицій

Мета роботи:

засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань про реалізацію інвестиційних проектів.

План вивчення теми

1. Матеріальна база реальних інвестицій.

2. Участь інвестора в пуско-налагоджувальних роботах.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Студентам потрібно знати, що під реальними інвестиціями розуміють вкладення коштів у реальні активи: як матеріальні, так і нематеріальні (інноваційні інвестиції).

Вибір конкретних форм реального інвестування на підприємствах залежить від поставлених завдань та вибраної стратегії розвитку. Інвестиційна політика підприємства повинна формуватись як за умов дії ринкових регуляторів, так і внаслідок державного впливу. У перехідний до ринкової економіки період зростає відповідальність держави за розробку і здійснення інвестиційної політики, яка не може бути віддана лише стихії ринку. Принцип пріоритетності стає важливим інструментом державної політики регулювання інвестиційної діяльності, за допомогою якого можна сконцентрувати зовнішні фінансові ресурси на об'єктах фінансування, що мають стратегічне значення.

Зауважимо, що одним із пріоритетних напрямків інвестування з урахуванням особливостей нинішньої економічної ситуації є інвестування у нове обладнання, нові технології, нову продукцію (тобто інновації), що в результаті сприяє розвитку наявних чи формуванню нових цільових ринків. Створення й розвиток таких ринків за рахунок розробки і реалізації нової (модернізованої) продукції для більшості вітчизняних підприємств досить актуальні, оскільки реально існує і триває спад збуту традиційних товарів.

Зазначимо, що надзвичайно важливий етап – забезпечення будов технологічним обладнанням. Склалося так, що проектування технологічної частини здійснюють спеціалізовані (галузеві) проектні інститути, а постачанням обладнання повинен займатися інвестор (замовник). Така схема збереглася в Україні й сьогодні. Але найближчим часом у зв'язку з активізацією інвестиційного процесу будівництво нових і реконструкція діючих підприємств через стислі строки виконання робіт безумовно вимагатиме комплектного постачання обладнання на будови.

Згідно зі світовим і вітчизняним досвідом існує кілька форм комплектації будов. За умов України до цього процесу мають відношення сторони – учасниці підрядних договорів: замовник, генпідрядник, субпідрядники, заводи-виробники обладнання, що здійснюють шеф-монтаж, пуско- налагоджувальні організації. У недалекому минулому функції кожного учасника інвестиційного процесу щодо постачання матеріально-технічних ресурсів на будову були суворо регламентовані.