Задача 6.

Сукупна пропозиція країни Б характеризується такими даними (табл. 4.1).

Таблиця 4.1

Рівень цін (Р), одиниці	Реальний ВВП (Y), млрд. євро
2,5	5000
2,25	5000
2,15	5000
2,0	3900
1,8	3760
1,7	3700
1,5	3400
1,25	3000
1,25	2300
1,25	1500

1. В яких межах змінюється обсяг реального ВВП (Y) півень цін (Р) на кейнсіанському відрізку кривої сукупної пропозиції АS?

2. В яких межах змінюється Y і Р на проміжному відрізку кривої АS?

3. В яких межах змінюється Р і У на класичному відрізку кривої АS?

Задача 7.

За даними табл. 4.2 і 4.3 побудуйте криві АS і АD₁, АD₂ та АD₃ (три варіанти).

Визначте для кожного варіанта рівноважний обсяг реального ВВП і рівноважний рівень цін.

Таблиця 4.2

Рівень цін, одиниці	Вироблений реальний ВВП, млрд. євро
2,50	2000
2,25	2000
2,00	1900
1,75	1700
1,50	1400
1,25	1000
1,25	500
1,25	0

Таблиця 4.3

Рівень цін, %	Реальний ВВП, розрахований за витратами, млрд. євро
	1-й варіант	2-й варіант	3-й варіант
250	1400	1900	400
225	1500	2000	500
200	1600	2100	600
175	1700	2200	700
150	1800	2300	800
125	1900	2400	900
100	2000	2500	1000

Тема 5.Грошовий ринок

Основними параметрами грошового ринку є грошова пропозиція і грошовий попит. Вони являють собою реальну грошову масу і обчислюються на основі ділення номінальної грошової маси (М) на ціни за формулами: пропозиція — М^s=(M/P)^s, попит — M^d = (M/P)^d. Крім того, важливим параметром грошового ринку є ціна грошей, тобто відсоткова ставка.

Грошова пропозиція складається з різних форм грошових активів. Залежно від рівня ліквідності всі вони об'єднуються зростаючим підсумком в окремі грошові агрегати:

М0 = готівкові гроші (гроші поза банками);

М1= М0 + поточні депозити + кошти на розрахункових рахунках;

М2 = Ml + строкові депозити;

МЗ = М2 + кошти клієнтів за трастовими операціями банків.

Грошова пропозиція не залежить від відсоткової ставки, а може змінюватися Національним банком згідно з цілями монетарної політики. Тому в графічній моделі грошової пропозиції її крива набирає вигляду вертикальної лінії.

Грошовий попит — це попит на реальну грошову масу. Він включає попит на гроші для угод і попит на гроші як активи.

Попит на гроші для угод показує, скільки грошей економічний агент бажає мати на руках для того, щоб здійснювати повсякденні трансакції (угоди).

Найпростіша формула трансакційного попиту на гроші має вигляд:

M^D_Т= P×Q/v (5.1)

де M^D – кількість грошей, що перебувають в обігу; P - абсолютний рівень цін; Q – реальний обсяг виробництва; v – швидкість обігу грошей.

Попит на гроші для угод дорівнює:

M^D_Т = ВВПр/v (5.2)

де ВВПр — реальний валовий внутрішній продукт.

Попит на гроші як активи (M^D_А) випливає з їхньої функції як засобу заощадження. В цьому випадку гроші розглядаються як засіб збереження вартості.

Попит на гроші для угод і попит на гроші як активи визначає загальний попит на гроші. Отже, сукупний попит на гроші – це реальна грошова маса, яка необхідна економічним суб’єктам для оплати угод та в якості активів, виходячи з попереднього аналізую функцію грошового попиту можна записати таким чином:

M^D = L(Y,i) = kY – hi (5.3)

де, k та h – коефіцієнти еластичності грошового попиту відповідно за доходом та відсотковою ставкою.

Зростання цін на облігації викликає зниження відсоткової ставки, що випливає з її формули:

n = (відсотковий дохід / ціна облігації) × 100, (5.4)

де відсотковий дохід є фіксованою величиною. Тому в разі зростання цін на облігації відсоткова ставка падає.

За законом всі комбанки повинні мати обов’язкові резерви. Загальна норма банківських резервів визначається відносно депозитних грошей (D) за формулою:

rr = R/D (5.5)

Кредитні гроші (МС), які обчислюються як різниця між депозитними грошима і банківськими резервами за формулою:

МС = D – R (5.6)

Здатність банківської системи на базі залучення гро­шей на свої депозити створювати нові гроші, тобто збільшувати пропозицію грошей, вимірюється депозитним мультиплікатором (m_d). Який знаходиться в оберненій залежності від норми резервування:

m_d = 1/rr (5.7)

Якщо резервна норма встановлена, то спираючись на початковий приріст депозитних грошей, можна обчислити приріст грошової пропозиції:

∆M^S= ∆D × m_d (5.8)

Наведена модель грошової пропозиції відповідає спро­щеним умовам її формування, тому що в ній грошова пропозиція зводиться лише до депозитних грошей, а вилучення з грошового обігу зводяться лише до банківських резервів.

У дійсності до складу грошової пропозиції входять як депозитні, так і готівкові гроші, тобто:

M^S = MB +D (5.9)

де MB— готівкові гроші.

За цих умов, певна частка грошей, що їх залучають комерційні банки, вилучаються в формі готівки. З урахування цього зміна грошової пропозиції визначається за формулою:

Щоб визначити модель грошової пропозиції з ураху­ванням усіх обставин, визначимо два додаткових показни­ки, що впливають на її величину.

Коефіцієнт готівки (cr) — це відношення готівкових грошей до депозитних грошей:

cr = MB/D (5.10)

звідси MB = cr × D .

Грошова база (H) — це сума готівкових грошей та банківських резервів (гроші високої ефективності):

H = MB + R (5.11)

З урахуванням цього зміна грошової пропозиції визначається за формулою:

∆M^S= ∆Н × m_m (5.12)

m_m – грошовий мультиплікатор, який визначається таким чином:

m_m = (1+cr)/(rr+cr) (5.13)

Грошовий мультиплікатор показує на скільки грошових одиниць змінюється грошова пропозиція за зміни грошової бази на одну грошову одиницю. Легко помітити, що коли вилучення грошей у формі готівки відсутні, тобто cr = 0, то грошовий мультиплікатор дорівнює депозит­ному.