Питання для самоконтролю

1. Наведіть порядок виготовлення марок акцизного податку? Окресліть взаємодію контролюючих органів України з платником акцизного податку.

2. Назвіть порядок придбання марок акцизного податку вітчизняними виробниками і імпортерами.

3. Поясність порядок обчислення акцизного податку із застосуванням специфічних і адвалорних ставок.

4. Поясність порядок обчислення акцизного податку, коли специфічні і адвалорні ставки застосовуються одночасно.

5. Поясність взаємозв’язок декларації акцизного податку з обов’язковими додатками до неї.

Завдання для самостійної роботи

1. Опрацювання матеріалу і складання інтелект-карт з таких питань:

• Порядок виготовлення та облік марок акцизного податку. Обов’язкові реквізити марок акцизного податку.

• Взаємозв’язок податкового і фінансового обліку та звітності з акцизного податку.

2. Скласти термінологічний словник ключових понять: марки акцизного податку, заявка-розрахунок, ставки акцизного податку, адвалорні ставки, специфічні ставки, порядок обчислення акцизного податку за різними ставками, декларація акцизного податку, додатки до декларації.

Рекомендована література

[5, 15, 22, 23, 35]

Змістовий модуль 2. Податкові розрахунки прямих податків

Тема 4. Податкові розрахунки з податку на прибуток План вивчення теми

1. Структура податкової звітності та порядок складання податкової декларації з податку на прибуток підприємства з обов’язковими додатками до неї.

2. Порядок відображення доходів, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування при заповненні податкової декларації.

3. Порядок відображення витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування при заповненні податкової декларації.

4. Порядок розрахунку об’єкта оподаткування від усіх видів діяльності.

5. Порядок розрахунку і відображення постійних й тимчасових податкових різниць. Врегулювання податкових різниць.

6. Порядок розрахунку амортизаційних відрахувань. Методи нарахування амортизації.

Навчальні цілі

Засвоєння знань студентів з проведення податкових розрахунків податку на прибуток на основі структури податкової звітності. Врегулювання податкових різниць.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

Підприємства сплачують податок на прибуток підприємств згідно із Розділом III Податкового кодексу України.

При вивченні першого питання необхідно звернути увагу на порядок відображення податку на прибуток підприємств у податковій звітності. Платники податку на прибуток, малі підприємства, віднесені до таких відповідно до Господарського кодексу України, подають разом з річною податковою декларацією річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації.

У складі фінансової звітності платник податків зазначає тимчасові та постійні податкові різниці за формою, встановленою Міністерством фінансів України.

При вивченні другого питання необхідно враховувати порядок відображення доходів, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування при заповненні податкової декларації. Стаття 135 Податкового кодексу України визначає порядок визначення доходів та їх склад. Так, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 статті 135; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5, за винят­ком доходів, визначених у пункті 135.3 статті 135 та у статті 136 Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджу­ють отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Суми, відображені у складі доходів платника податку, не підлягають по­вторному включенню до складу його доходів.

Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контра­ктної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань. Стаття 136 Податкового кодексу України дає вичерпний перелік доходів, що не враховуються для визначення об'єкта оподаткування.

При вивченні третього питання необхідно враховувати порядок відображення витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування при заповненні податкової декларації. Так, стаття 138 Податкового кодексу України визначає склад витрат та порядок їх визнання. Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 статті 138; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 статті 138 та у статті 139 Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виро­бництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, вико­нання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахуван­ня витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних ро­біт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу. Фактична вартість остаточно забракованої продукції не включається до складу витрат платника податку, крім втрат від браку, які складаються з вартості ос­таточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфаб­рикатів) та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку, в разі реалі­зації такої продукції.

Платник податку має право самостійно визначати допустимі норми технічно неминучого браку в наказі по підприємству за умови обґрунтування його розміру. Такі самостійно встановлені платником податку норми діють до встановлення таких норм центральними органами виконавчої влади у відповідній сфері.

При вивченні четвертого питання необхідно звернути увагу на порядок розрахунку об’єкта оподаткування від усіх видів діяльності. Об'єктом оподаткування цим податком відповідно до положень Податкового кодексу є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який ви­значається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначе­них згідно зі статтями 138-143 Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 «Особливості оподаткування нерезидента», з джерелом походження з України.

При вивченні п’ятого питання розглядається порядок розрахунку і відображення постійних й тимчасових податкових різниць, їх врегулювання.

Відповідно до абз. 3 пункту 46.2 статті 46 глави 2 розділу II, абз. 2 пункту 1 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України затверджено Положення бухгалтерського обліку «Податкові різниці», яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про податкові різниці та її розкриття у фінансовій звітності. При визначенні податкового прибутку (збитку) звітного періоду за даними бухгалтерського обліку фінансовий результат до оподаткування, визначений шляхом порівняння доходів звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів, які визнані і оцінені відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, коригується на суму постійних податкових різниць та частину суми тимчасових податкових різниць, що відноситься до звітного періоду.

Постійні податкові різниці за господарськими операціями звітного періоду враховуються у повному обсязі при визначенні податкового прибутку (збитку) звітного періоду за даними бухгалтерського обліку і не враховуються при визначенні податкового прибутку (збитку) у майбутніх періодах.

Тимчасова податкова різниця за господарськими операціями звітного періоду не враховується при визначенні податкового прибутку (збитку) звітного періоду, а враховується при визначенні податкового прибутку (збитку) у майбутніх періодах.

Інформація про тимчасові і постійні податкові різниці накопичується в регістрах бухгалтерського обліку, зокрема шляхом виділення окремих граф для їх відображення (за відповідною класифікацією - тимчасова або постійна) або в інший спосіб, що забезпечуватиме реєстрацію і накопичення відповідної інформації для її розкриття у фінансовій звітності.

При вивченні шостого питання необхідно враховувати, що існує декілька методів нарахування амортизації. До них відносяться: прямолінійний метод, метод зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний і виробничий метод. Слід враховувати, що амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгостроко­вих біологічних активів для використання в господарській діяльності; витрати на самостійне виготовлення основних засобів вирощування довгостро­кових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому чис­лі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовлен­ні таких основних засобів; витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів по­ліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вар­тості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року; витрати на капітальне поліпшення землі, не пов'язане з будівництвом, а саме іригацію, осушення та інше подібне капітальне поліпшення землі; капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету, у вигляді цільо­вого фінансування на придбання (створення) об'єкта інвестування (основного засобу, нематері­ального активу) за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої аморти­зації по такому об'єкту відповідно до положень підпункту 137.2.1 пункту 137.2 статті 137 Кодексу; сума переоцінки вартості основних засобів, проведеної відповідно до статті 146 Кодексу; вартість безоплатно отриманих об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж, побудованих споживачами на вимогу спеціалізованих експлуатуючих підприємств згідно з технічними умовами на при­єднання до вказаних мереж або об'єктів; вартість основних засобів, визначена на рівні звичайної ціни, отриманих в концесію відповідно до Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності.