1.2 Поняття управління, організації і планування на промисловому підприємстві

Організація виробництва– це комплексне поняття. Воно містить в собі організацію виробництва безпосередньо, планування і управління виробництвом.

Організація виробництва безпосередньо – система мір, спрямованих на раціональне сполучення засобів виробництва і праці в єдиному процесі виробництва.

Організація виробництва охоплює усі ланки суспільного виробництва. У масштабі держави вона припускає вибір раціональної галузевої структури, пропорційності розвитку галузей і економічних районів. Вона включає і розвиток вільних економічних зон. У рамках галузей і вільних економічних зон організація виробництва виявляється у виборі й обґрунтуванні розмірів підприємств, у їхній спеціалізації, кооперуванні, комбінуванні і розміщенні.

У первинних виробничо-господарчих ланках усіх форм власності організація виробництва безпосередньо включає організацію в просторі і в часі основних і допоміжних процесів, процесів обслуговування, поєднуючи їх у єдиному процесі виготовлення продукції, виконання робіт. До організації виробництва також належить підготовка виробництва нової продукції, організація праці.

Організація виробництва в просторіполягає в розподілі процесу виготовлення продукції на операції і закріпленні їх за окремими виробничими ланками, працівниками; встановлення їхнього взаємозв’язку і розміщення.

Організація в часіприпускає встановлення тривалості виробничого циклу виготовлення, послідовності виконання операцій, черговості запуску і випуску різних видів виробів, черговості виконання різних видів робіт.

Підготовка виробництва– це комплекс мір, процесів, призначених для розробки та промислового випуску нової продукції.

Організація праці– це один з елементів організації виробництва, являє собою систему заходів, що забезпечують функціонування живої праці на підприємстві.

Наукова організація праці заснована на досягненнях сучасної науки та практики і спрямована на рішення таких задач:

• економічної;

• психофізіологічної;

• соціальної.

Економічна задача припускає найбільш повне використання робочого часу всіх виконавців, а також їх кваліфікаційних можливостей.

Психофізіологічна задача пов’язана зі створенням сприятливих умов праці для життя людини на виробництві.

Соціальна задача припускає зміну змісту праці з метою перетворення її в життєву потребу.

Основні напрямки наукової організації праці на підприємстві:

• технічне нормування праці;

• поділ і кооперування праці;

• організація і обслуговування робочих місць;

• впровадження раціональних трудових процесів;

• створення безпеки та сприятливих умов праці для працівників;

• зміцнення дисципліни праці;

• підвищення кваліфікації та культурно-технічного рівня кадрів;

• створення матеріальної і моральної зацікавленості працівників у результатах праці.

Виробництвом на підприємстві необхідно управляти.

Під управлінням розумієтьсяцілеспрямований вплив на робітників підприємства для організації і координації їхньої діяльності в процесі виробництва.

Управління включає керівництво, що є органом, який призначений об”єднати всі сторони і ланки управління в єдине ціле. Об’єктом управління на підприємстві є складові частини виробництва: відділи, цеха, ланки, бригади.

Виробництво також необхідно планувати.

Планування– це процес встановлення економічних показників роботи підприємства в визначеному періоді.

В плані визначаються виробничі потужності, види і кількість виробів, робіт. Головною задачею планування виробництва є задоволення потреб споживачів продукцією, що виробляє підприємство, розширення підприємства, підвищення технічного рівня та ефективності виробництва.