Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Органиация производства заочн / лекції організація 1.doc
Скачиваний:
54
Добавлен:
03.03.2016
Размер:
1.69 Mб
Скачать

4. Оплата праці керівників, фахівців, службовців і молодшого обслуговуючого персоналу

Почасова оплата праці керівників, фахівців і службовців проводиться по місячних посадових окладах (ставкам), тобто по різновиду почасової форми – окладній системі, якщо інше не передбачене колективним договором.

Тарифне нормування заробітної плати керівних працівників, фахівців, службовців і молодшого обслуговуючого персоналу (МОП) здійснюють за допомогою схем посадових окладів. Схеми посадових окладів доповнені системою показників і характеристик для віднесення працівників до певної групи по оплаті праці.

Схеми посадових окладів містять переліки посад всіх найменувань і розміри місячних окладів по кожній посаді у вигляді «вилки» окладів (мінімальний і максимальний оклад). Оклад встановлюється в межах «вилки». Галузеві схеми посадових окладів диференціюють заробітну плату залежно від складності, об'ємів і умов виконання вироблюваних робіт. Всі підприємства галузі, а на підприємствах цехи і ділянки розподіляють на категорії по рівню окладів.

Єдина для підприємств галузі шкала співвідношень мінімальних посадових окладів по групах посад керівників, фахівців і службовців є предметом галузевої тарифної угоди.

Раціональний розподіл сумарного заробітку підрозділу між виконавцями повинен здійснюватися пропорційно трудовому внеску виконавців і враховувати:

- кваліфікацію виконавця;

- його дійсний трудовий внесок в загальні результати підрозділу;

- повинно бути демократичним, тобто здійснюватися із залученням всього трудового колективу або його більшої частини.

Наприклад, розмір заробітку може визначатися на безтарифній основі, коли всі працівники розподілені по кваліфікаційних рівнях, кожному кваліфікаційному рівню привласнений свій бал, а фактичний заробіток працівника визначається з урахуванням його кваліфікаційного рівня, відпрацьованого часу і КТУ.

Оплата праці за контрактом визначається угодою сторін і зв'язується з виконанням умов контракту.

5. Контрактна система найму і оплати праці

Нова форма регулювання трудових відносин – контрактна система найму і оплати праці.

Її суть полягає в тому, що найманий працівник протягом всього терміну дії контракту зобов'язується внести конкретний внесок до виробничо-господарської діяльності підприємства, виконуючи при цьому умови, передбачені в контракті за угодою сторін.

аймач, у свою чергу, покликаний забезпечити необхідні умови для плідної праці контрактантів, відповідну оплату праці, надання пільг.

Контракт – це особлива форма трудового договору, складена у письмовій формі на визначений сторонами термін (у нашій країні, як правило, від одного року до п'яти років), або на час виконання певної роботи.

Контрактна форма регулювання трудових відносин є найбільш прогресивною, оскільки дозволяє розширити сферу договірного регулювання умов оплати праці.

Контракт слід розглядати як комплексний договір, що регламентує не тільки трудові, але і цивільні майнові відносини сторін – працівника і наймача. При цьому робочий час, порядок оплати, пільги і інші елементи стимулювання праці визначаються як результат домовленості і є предметом торгу при встановленні умов контракту.Контракт – це двосторонній договір, практично відповідний колективному договору в індивідуальному варіанті.

Безумовно, масовий переклад на контрактну форму працівників, відносно яких досить керуватися загальним законодавством про працю, не доцільний.

Державу здійснює регулювання оплати праці, зокрема, шляхом оподаткування витрат на оплату праці підприємств і доходів фізичних осіб.

З 1 січня 2004 року вступив в силу Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб», що встановив плоску шкалу оподаткування доходів фізичних осіб (раніше – прибуткового податку) по єдиній ставці 13% (з 1 січня 2007 року – 15%). Податок стягується з суми доходу оподаткування фізичної особи, зменшеної на соціальні внески (внесок до пенсійного фонду, на обов'язкове соціальне страхування по хвороби і збір на соціальне страхування по безробіттю) і податкову соціальну пільгу.Цим же законом введена норма про право платника податків на податковий кредит. Податковий кредит – це витрати, понесені платником податків протягом звітного року, на розмір яких в певних випадках можна зменшити свій загальний річний дохід оподаткування і в результаті – повернути з бюджету частину сплаченого за рік податку з доходів фізичних осіб. Зокрема, в податковий кредит може бути включена сума грошових коштів, сплачених платником податку на користь учбових закладів для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім'ї першого ступеня спорідненості. Для отримання податкового кредиту необхідно після закінчення звітного року подати в орган державної податкової служби за місцем проживання річну податкову декларацію, в якій вказати підставу для нарахування податкового кредиту і його суму.