Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Органиация производства заочн / лекції організація 1.doc
Скачиваний:
54
Добавлен:
03.03.2016
Размер:
1.69 Mб
Скачать
  1. Проблеми і шляхи вдосконалення технічного обслуговування і ремонту устаткування на підприємстві

Основними шляхами вдосконалення ремонтного господарства є:

1. Перехід на централізоване технічне обслуговування, ліквідація цехових ремонтних баз і відділень. Створення спеціалізованих підприємств по капітальному ремонту устаткування.

2. Встановлення оптимальної періодичності проведення ремонтів (базується на вивченні термінів служби деталей і вузлів устаткування, зміни його техніко-економічних показників в періоди між ремонтами і досвіду експлуатації).

3. Впровадження заходів щодо збільшення міжремонтних періодів роботи агрегатів.

4. Реалізація передових методів ремонту на основі: застосування довершених технологічних процесів ремонту і раціональної організації робіт, впровадження комплексної механізації ремонтних робіт, проведення в заводських умовах агрегатно-вузлового ремонту транспортабельних вузлів і агрегатів.

3.Організація енергетичного господарства підприємства. Енергобаланс підприємства

1. Завдання і склад енергетичного господарства

Завдання енергетичного господарства підприємства – забезпечувати надійне, безперебійне і безпечне постачання виробництва всіма видами енергетичних ресурсів (енергоресурсів).

Традиційно енергоресурси підрозділяють на енергію і енергоносії.

Енергія:

- електрична;

- теплова (пара, гаряча вода).

Енергоносії:

- паливо;

- газ;

- холодна вода;

- стисле повітря;

- кондиціоноване повітря;

- кисень і ін.

Енергетичне господарство (далі – енергогосподарство) задовольняє виробничі і господарський-побутові потреби підприємства у всіх видах енергії і в енергоносіях, здійснює монтаж, експлуатацію і ремонт енергоустаткування у виробничих цехах і підрозділах підприємства.

Енергогосподарством управляє служба головного енергетика.

Енергогосподарство підприємства складається з двох частин: загальнозаводською і цеховою.

До складу загальнозаводського енергогосподарства входять генеруючі і перетворюючі установки і загальнозаводські енергетичні мережі.

У цехове енергогосподарство входять первинні енергоприймачі виробничих цехів, цехові перетворюючі установки і внутрішньоцехові розподільні мережі, отопительно-вентиляційні прилади.

Виробничий процес в енергогосподарстві складається з етапів виробництва, передачі, розподілу і споживання.

2. Планування енергоспоживання

Основою раціональної організації енергогосподарства на підприємстві є правильне планування виробництва і споживання енергоресурсів. Воно, як правило, здійснюється на основі нормативного підходу із застосуванням балансового методу.

Енергетичні баланси

При плануванні потреби в енергоресурсах використовується балансовий метод, заснований на понятті енергетичного балансу.

Енергетичний баланс підприємства є баланс виробництва, отримання з боку, перетворення, передачі і споживання всіх видів енергоресурсів, використовуваних на підприємстві.

Енергетичний баланс має дві частини: витратну і прибуткову. Витратна частина характеризує потребу в окремих видах енергоресурсів або їх сукупності. Прибуткова частина характеризує можливості джерел задоволення цієї потреби. Для існування балансу повинна бути відповідність (рівність) витратної і прибуткової частин енергобалансу.

Енергетичні баланси на промисловому підприємстві можуть бути класифіковані за наступними ознаками:

- об'єктам, для яких розробляється енергобаланс.

Об'єктами складання енергобалансів є:

• окремі енерговикористовуючі агрегати;

• технологічні або енергетичні цехи;

• підприємство в цілому.

- видам енергоресурсів.

По видах енергоресурсів складаються приватні баланси: паливний, електричний, тепловий, стислих газів і т.д. Слід вказати, що сумарний енергетичний баланс не є сумою приватних балансів, оскільки одні види енергії трансформуються в інші. Тому при підсумовуванні неминучий повторний рахунок.

- періодам, за які складається баланс.

- якісним характеристикам.

Диференціація по якісних характеристиках дозволяє врахувати ступінь досконалості використання на підприємстві енергоресурсів. Відповідно до цього баланси можуть бути:

• фактичними, такими, що відображають існуюче положення зі всіма виправданими і невиправданими втратами енергоресурсів;

оптимальними, такими, що враховують всі можливі заходи щодо зниження питомих витрат енергоресурсів;

• плановими, які розробляються на основі прогресивних норм. Їх зіставлення з оптимальними балансами характеризує ступінь досягнення найбільш довершеного балансу (по заданому критерію).

Витратна і прибуткова частини енергобалансу тісно зв'язані між собою не тільки тим, що повинне бути забезпечене їх рівність, але і тим, що вибір оптимальних видів енергоносіїв залежить від схеми енергопостачання, її показників, а вибір раціональної схеми енергопостачання залежить від характеристик енергоносіїв. Тому складання витратної і прибуткової частин енергобалансу необхідно проводити паралельно.

На основі балансу будуються річні (квартальні, місячні, добові) графіки навантаження підприємства по різних видах енергії і енергоносіїв.

Планування витратної частини енергетичних балансів промислових підприємств (цехів) проводиться на основі норм витрати палива, електроенергії, теплоти, стислого повітря, кисню, води і т.п.

Нормування витрати енергоресурсів

Необхідність всемірної економії енергоресурсів на підприємствах вимагає встановлення науково обгрунтованих норм і нормативів витрати енергоресурсів.

Норма витрати – це максимально допустима кількість енергоресурсу (палива, електроенергії, теплоти, стислого повітря, води і т.п.) для отримання одиниці продукції встановленого якість за планованих організаційно-технічних умов виробництва.

Нормативи – це поелементні складові норм.

Норми формуються на основі енергетичних (витратниххарактеристик технологічного устаткування.

Енергетичні характеристики технологічних агрегатів є залежності витрати палива, енергії від вироблюваної ними технологічній продукції (нагрітих матеріалів, розплаву, матеріалів сушки і ін.), а у разі енерготехнологічних агрегатів – і енергетичній продукції (електроенергії, пари, гарячої води і ін.).

Норми витрати (норми енергоспоживання) підрозділяються на

диференційовані (розрахункові) і

укрупнені (середні).

При цьому диференційовані норми виступають як питомі, тобто встановлені на одиницю продукції, на окремі операції.

Укрупнені норми характеризують витрату на одиницю продукції по ділянці, цеху і підприємству.

Норми витрати енергоресурсів

Для підприємства норми на теплоту, електроенергію розділяються на

  • технологічні ;

  • - загальнийвиробничі цехові ;

  • - загальнийвиробничі заводські .

  • Для палива в даний час підраховуються тільки технологічні норми.

  • Технологічні норми – норми питомих витрат енергоносіїв, складені для даного технологічного процесу. Вони включають:

  • де

  • - корисна витрата (наприклад, в процесах термообробки – на нагрів матеріалів від початкової до кінцевої температури; при плющенні – на зміну форми матеріалу);

  • - технічно неминучі втрати (наприклад, втрати в навколишнє середовище від зовнішніх поверхонь агрегатів);

  • - витрати на розігрівання агрегатів після холодних простоїв.

  • Можливі процеси, для яких корисна витрата відсутня. Наприклад, до них відноситься процес підтримки необхідної стабільної температури об'єкту. В цьому випадку технологічна норма включає лише витрату теплоти на компенсацію втрат.

  • Загальнийвиробничі цехові норми:

  • де

  • - витрати на допоміжні потреби цеху:

  • • на господарський-побутові і санітарно-гігієнічні

  • • на внутрішньоцеховий транспорт

  • • на компенсацію втрат в цехових мережах (електричних, теплових, газових і т.п.)

  • Загальнийвиробничі заводські норми:

  • де

  • - витрати на допоміжні потреби підприємства:

  • • виробничі, господарський-побутові і санітарно-гігієнічні потреби загальнозаводських об'єктів

  • • на міжцеховий транспорт

  • • на компенсацію втрат в міжцехових мережах.

  • Планування потреби підприємств в енергоресурсах

  • Енергетичні потреби промислових підприємств визначаються кількістю палива різних видів і характеристик, енергії з розділенням по видах і параметрам. Потреби в кожному виді палива і енергії повинні бути строго регламентовані в часі. Зміна потребі в енергії

  • у часі відбивається графіками навантажень – добовими, місячними, квартальними і річними.

  • Потреба в кожному виді палива і енергії в даний період визначається як твір відповідної норми на плановий випуск продукції або кількість сировини, що переробляється, в даний період часу.

  • 3. Вдосконалення організації енергетичного обслуговування підприємства

  • Основні напрями вдосконалення організації енергетичного обслуговування представлені на рис.3.5.

  • Крім того, всього більшого значення набуває організація раціонального використання енергоресурсів.

Рисунок.3.5. Основные направления повышения эффективности энергохозяйства