1. 4 Методи аналізу національної економіки Методи аналізу не:

Індукція і дедукція;

• Індукція – умовивід, що представляє собою рух від приватних фактів до узагальненого.

• Дедукція – від загального до частки.

3. Порівняння. Порівняння НЕ здійснюється в рамках спеціального напрямку - компаративістика.

4. Гіпотеза.

ІІ. Діалектичні методи. Діалектична логіка об'єктом дослідження розглядає НЕ в русі і розвитку.

1. Рух пізнання. Рух пізнання від конкретного до абстрактного.

2. Єдність логічного й історичного. Кожна складна система

у своєму розвитку спочатку формує найпростіші базисні елементи, а потім - ускладнюється. Приклад: сутність грошей була розглянута на основі історичних форм вартості.

ІІІ. Спеціальні методи:

1. Моделювання. Моделювання припускає формалізацію зв'язків

уНЕ, адекватно структурі об'єкта і цілям дослідження. Обов'язковим етапом моделювання є верифікація моделі.

2. Кількісний підхід, дозволяє формувати показники 2 типів:

• Показники потоку, що враховуються за визначений часовий

період;

• Показники запасу - враховуються на визначену дату.

3. Екстраполяція – перенос тенденцій і зв'язків, що склалися в

минулому на поточний період і перспективу. Недолік – немо-

жливість обліку нових тенденцій.

4. Кореляційний аналіз - метод статистики, що показує тісноту

зв'язків між випадковими, нефункціональними показниками.

4. Факторний аналіз. Виявлення факторів, що визначають тен-

денцію розвитку НЕ;

4. Балансовий аналіз - кількісні зв'язки між ресурсами і їхніми

джерелами з однієї сторони і споживачами – з іншої.

1. 5 Інформаційне забезпечення моніторингу національної економіки

Інформаційне забезпечення аналізу НЕ ґрунтується на параметрах національного ринку:

1. Реальний сектор, ринок благ і послуг (попит пред'являють усі суб'єкти НЕ, а пропозиція - ПС);

2. Фінансовий ринок:

• Ринок грошей (Попит пред'являють усі суб'єкти НЕ, а пропозиція –

ЦБ);

• Ринок цінних паперів (Попит пред'являє ДГ, а пропозиція - ПС і ДС);

Ринок ресурсів, ринок праці (Попит - ПС, пропозиція - ДГ);

Ринок валюти (Попит - закордон, пропозиція - ЦБ).

Ефективність аналізу національної економіки суттєво залежить від інформаційного забезпечення показників, які харак­теризують тенденції економічного розвитку. Аналітична робо­та інформаційно забезпечується чинною державною статистич­ною та бухгалтерською звітністю, наближеною до світових стандартів. У разі відсутності необхідних даних використову­ють результати опитувань, обстежень, які проводяться незалеж­ними соціологічними та економічними службами й центрами. Всі показники соціально-економічного розвитку можна класи­фікувати як:

• кількісні та якісні;

• натуральні та вартісні;

• абсолютні та відносні.

• Кількісні показники характеризують обсяги виробництва, темпи й пропорції розширеного відтворення, тобто кількісні ре­зультати функціонування економіки.

• Якісні показники характеризують умови розвитку економіки, її ефективність. За ними визначаються інтенсивне використання ресурсів, максимальні кінцеві результати на кожну одиницю останніх, розраховуються потреби економіки і можливості їх за­безпечення. До якісних показників належать показники ефектив­ного використання устаткування, сировини, паливно-енерге­тичних ресурсів, трудових і фінансових ресурсів: фондовіддача; матеріало-, паливо-, енергомісткість; продуктивність праці; рен­табельність виробництва; ефективність використання капіталовк­ладень.

Залежно від одиниці виміру показники можуть бути натураль­ними і вартісними.

• Натуральні показники є основою для визначення вартісних, за ними аналізується матеріальна структура виробництва, розроб­ляються найважливіші матеріальні баланси. Натуральні показни­ки кількісно і якісно характерзують у фізичних одиницях виміру створений у суспільстві продукт.

• Вартісні показники характеризують результати розширено­го відтворення у вартісних одиницях виміру. Динаміка економіч­ного розвитку може визначатися лише за вартісними показника­ми. Останні дозволяють аналізувати галузеву та регіональну структури ВВП, здійснювати зіставлення рівня економічного розвитку країни з рівнем розвитку інших країн.

• Абсолютні показниики — це показники результату, прирос­ту в натуральному або вартісному вимірі. Вони характеризують розміри соціально-економічних явищ.

• Відносні показники — це показники порівняння, ефектив­ності, темпів економічного розвитку, питомої ваги, тобто структури.

Першоджерелом усіх показників, що аналізуються, є звітність підприємств. Якщо аналіз проводиться в масштабах області, то безпосереднім джерелом інформації є статистичні данні по облас­ті. Якщо аналіз здійснюється в масштабі всієї країни, то викори­стовуються данні Державного комітету статистики України сто­совно соціально-економічного розвитку.

По Україні в цілому і по окремих областях усі промислові підприємства групуються:

• за формою властності і відомчою підлеглістю;

• галузевою належністю підприємств;

—територіальною ознакою: по Україні, областях, Автономній Республіці Крим, містах Києву і Севастополю.

Економічний стан країни, регіону залежить від стану окремого макроринку — товарного, праці, фінансового. Ці ринки й проце­си, що на них відбуваються, характеризуються певними макро-економічними показниками — індикаторами. До найважливіших макроекономічних індикаторів належать:

• по товарному ринку:

• обсяг та динамика реального ВВП у цілому по країні і по окремих регіонах;

• обсяг ВВП у поточних цінах (номінального) по країні і по окремих регіонах;

—дефлятор ВВП;

• структура ВВП по секторах, виробництву, доходах та кін­цевому використанню;

• галузева структура ВВП по країні в цілому і по окремих ре­гіонах;

—обсяг, динаміка, галузева та регіональна структура ЧВП, національного доходу.

• по ринку праці:

• кількість, статево-вікова та кваліфікаційна структура тру­дових ресурсів і робочої сили в цілому по країні, по регіонах і окремих галузях;

• міграція робочої сили;

—рівень зайнятості та безробіття;

— ефективність використання робочої сили: продуктивність праці в цілому по економіці, по провідних галузях і по регіонах;

—соціальний захист.

• по фінансовому ринку:

• структура грошової маси (грошові агрегати);

• грошова пропозиція і попит на гроші;

• відсоткові ставки;

• коефіцієнти готівки, монетизації, доларизації;

• грошово-кридитна емісія;

• індекси фондового ринку;

• попит і пропозиція цінних паперів;

• курс національної валюти.

По кожному ринку аналізуються також умови рівноваги й чинники, що впливають на відхилення від стану рівноваги.

Аналізуються також показники економічної активності та ста­ну суб'єктів економіки на макрорівні.

Так, економічна активність та стан домашніх господарств ха­рактеризуються показниками:

• грошових доходів та заробітної плати;

• рівня та динаміки роздрібних цін;

• рівня життя населення;

• споживання та заощаджень;

• демографічної статистики;

• розвитку соціально-культурної сфери тощо. Економічна активність та стан суб'єкта ринку «підприємства»

характеризуються показниками:

• обсягу та динаміки виробництва;

• попиту на інвестиції та їх структурою;

• інноваційної діяльності;

• рівня та динаміки оптових цін;

• прибутковості виробничої діяльності;

• попиту на робочу силу;

• пропозиції товарів та послуг тощо.

Економічна активність та стан суб'єкта ринку «держава» ха­рактеризуються показниками:

• зведеного бюджету та його структури;

• величини державної позики;

• податкових ставок;

• величини дотацій та субсидій;

• обсягу державних закупок тощо.

Економічна активність та стан суб'єкта ринку «закордон» ха­рактеризуються показниками:

• зовнішньої торгівлі;

• обсягу та динаміки експорту та імпорту;

cтруктура експорту та імпорту;

валютного курсу;

стану платіжного балансу.